5)Розкажіть про піднесення галицько-волинського князівства, охарактеризуйте етапи його державного розвитку та визначте його роль в історії україни

Органи державної влади.У Галицько-Волинському князівстві державна влада належала князеві (великому князеві), який спирався на бояр-землевласників і міський патриціат. І князь, і феодальна верхівка були пов'язані спільними, як прийнято було донедавна говорити, класовими інтересами. Останні згуртовували їх проти селян, дрібних бояр і нижчих верств міського населення.

Галицько-волинські володарі розглядали князівство як свою "отчину", а себе як "уроджених князів". Нерідко вони титулувалися "великими князями". Після коронування Данила літописець постійно й послідовно називав його королем. Титулом "короля Русі" користувався Юрій Львович. Князь здійснював усі функції державної влади - законодавчу, виконавчу, судову, тому літописець називав його "самодержцем". Князь також очолював військо, володів значним державним апаратом. Йому належало право збирання податків, карбування монет і розпорядження скарбницею. Князь визначав розмір і порядок стягування митних зборів, керував зовнішньополітичними відносинами з іншими державами.

Однак, зосередити всю державну владу у своїх руках галицько-волинські князі так і не спромоглися. Перешкоджало цьому боярство. Між князем і боярами точилась постійна боротьба за владу. Князь намагався зосередити у своїх руках усі державні функції й стати "самодержцем", боярство в особі боярської ради - обмежити його владу та використати як знаряддя для охорони своїх інтересів. В окремі періоди історії Галицько-Волинського князівства значення князівської влади знижувалося настільки, що князь без відома боярської ради не міг удатися до будь-якої політичної акції.

Значний вплив бояр на державно-політичне життя князівства зумовив певні особливості функціонування боярської ради. До її складу входили не лише великі бояри, а й галицький єпископ, воєводи, деякі посадники. Серед особливостей функціонування цього інституту влади у Галицько-Волинській державі було, зокрема, те, що боярська рада тут скликалася з ініціативи самого боярства, іноді - за бажанням князя.

Як орган державної влади у князівстві існували також князівські з'їзди - снеми, та народні збори - віча. Отже, у Галицько-Волинській державі склалася доволі рідкісна для Русі та Східної Європи загалом система правління, коли основна влада перебувала в руках бояр, а князь переважно мав репрезентативні функції. За формою правління Галицько-Волинське князівство можна назвати феодальною монархію із сильними олігархічними тенденціями місцевого боярства.

Адміністративно Галицько-Волинська Русь поділялася на територіальні одиниці - князівства або землі, ті на - волості. Центрами останніх були міста-городи. Управителів волостей - волостелів - призначав князь із кола великих бояр. Волостелі здійснювали адміністративні, військові та судові функції. Воєводи,- лише військові та військово-адміністративні. Перші особи місцевого управління мали у своєму розпорядженні нижчий адміністративний персонал.

Міста в період Галицької Русі були одночасно й адміністративними центрами. Територіальна округа, що прилягала до міста, була тісно пов'язана з ним. Коли йшлося про передання міста, то це йшлося про передання всього міського округу. Містами князівства управляли посадники, яких призначав князь. Вони поєднували адміністративну, військову та судову владу. Мали право збирання данини з населення і різних податків - важливої частини князівських доходів. Міста поділялися на сотні й вулиці. Сільську общину очолювали виборні "старці" (старости), які вели судові (незначні) справи та виконували поліційні функції.

Загалом, систему центрального й місцевого управління було побудовано в такий спосіб, аби служити інтересам привілейованого прошарку населення - феодальній верхівці.

Судова влада .В Галицько-Волинському князівстві не була окремою, а, подібно до попереднього державного періоду, поєднувалася з адміністративною. Судівництво в особливо важливих справах проводив сам князь. Зокрема, судові князя підлягали великі бояри (Роман Мстиславович засудив на вигнання боярина Кормильчича за "невірність"). Від XIV ст. князя у судових функціях заступав двірський, а нижче судівництво виконували тіуни. У судівництві застосовувалася "Руська правда". Міста на німецькому праві мали свій окремий суд. Своїм правом і судом користувалася також церква.