2.3. Територіально-виробничі і портово-промислові комплекси

Створення територіально-виробничого комплексу (ТВК) безпосередньо пов'язане з реалізацією довготермінових цільових регіональних проблем.

Територіально-виробничий комплекс — об'єднання за певною народногосподарською функцією підприємств, які мають настільки тісні виробничі зв'язки, що випадіння зі сполучення будь-яких компонентів або порушення будь-яких зв'язків понижує ефективність усього комплексу, обмежуючи або унеможливлюючи виконання цієї народногосподарської функції. Поняття ТВК вияскравлювало зміст економічного району. Економічний район розглядався на лише як ланка у народногосподарському ланцюгу, що виконує вузьку й виокремлену роль, але і як велика територіально-виробнича система, що має потужний ресурсний потенціал і здатна самотужки розв'язувати важливі господарські проблеми, скеровані на підвищення ефективності суспільного виробництва.

ТВК — сполучення підприємств, для якого територіальна спільність є додатковим фактором ефективності за рахунок:

• тривалості взаємозв'язків і ритмічності виробничого процесу;

• скорочення транспортних витрат;

• раціонального використання усіх місцевих ресурсів і сприятливіших умов для маневрування ними;

• створення оптимальних умов для поєднання галузевого (міжгалузевого) та територіального керування.

На думку В. Рудашевського, є три типи ТВК залежно від набору функцій.

1. Монопродуктові, що орієнтуються на випуск одного основного кінцевого виробу. Здебільшого це ТВК, які виникають у районах нового освоєння; монопродуктовість — перша стадія їхнього розвитку (наприклад, нафтопромисловий комплекс у Саудівській Аравії та ОАЕ).

2. Субпродуктові, у яких випуск головної продукції супроводжується виробництвом супутньої (наприклад, Оренбурзький, Середньообський у Роси).

3. Поліпродуктові, що, враховуючи потребу комплексного освоєння території та її природних ресурсів, зустрічаються найчастіше. Вони виробляють декілька самостійних різновидів продукції (Південнотаджицький у Таджикистані, Тимано-Печорський у Роси, Лотаринзький у Франції, Приозерний у США).

Поява ТВК зумовлена або комплексною переробкою та використанням сировини, або реалізацією міжгалузевої народногосподарської програми.

Необхідність створення програмно-цільових ТВК постає тоді, коли:

а) у стислі терміни треба розв'язати велику регіональну проблему, задля чого цілеспрямовано виділяються ресурси й зосереджуються зусилля багатьох органів керування;

б) проблема має міжгалузевий характер і вимагає узгодження інтересів багатьох територіальних і галузевих органів керування.

Програмно-цільовими є російські ТВК у Сибіру (особливо вздовж БАМу). В Україні найближчим часом аналогічні властивості матиме Придніпровський ТВК з освоєння паливно-енергетичних ресурсів, розвитку чорної металургії та машинобудування (табл. 2.1).

Портово-промисловий комплекс (ППК) — це форма територіальної організації морського господарства й прилеглого примор'я, взаємопов'язане й взаємообумовлене, планомірно сформоване об'єднання морських портів, промислових підприємств, приморських селищ, соціально-виробничої інфраструктури, розташування яких у береговій зоні викликано експлуатацією ресурсів суходолу й моря, забезпеченням зовнішньоекономічних та інших зв'язків. Внаслідок такого поєднання маємо додатковий соціально-економічний ефект за рахунок групування морських портів і промислових підприємств згідно з їхнім транспортним та економіко-географічним розташуванням у приморській зоні; тривалістю міжгалузевих зв'язків; скороченням транспортних витрат; комплексним використанням усіх ресурсів; раціональним поєднанням територіально-галузевої та програмно-цільової засад керування.

Основні типи ППК:

• океанічний, зорієнтований переважно на природно-ресурсний потенціал Світового океану (наприклад, океанічне рибальство, добування залізо-марганцевих конкрецій тощо) та зовнішньоекономічні морські торгевельні зв'язки;

• морський (прибережний), пов'язаний з освоєнням природно-ресурсного потенціалу континентального шельфу (морський нафто- й газовидобуток, прибережне рибальство, морекультура);

• приморський, зорієнтований переважно на освоєння нових територій морським шляхом (у Росії це — освоєння Крайньої Півночі вздовж Північного морського шляху;Крайньої Півночі Канади, Аляски США).

Таблиця 2.1

Сучасні та утворювані ТВК й ППК в Україні

№	Назва ТВК та ППК	Розташування найбільших центрів	Основні природні ресурси, спеціалізація
1	Донецький ТВК	Донецьк, Горлівка, Луганськ	Видобуток кам'яного вугілля (Донбас), кухонної солі. Ш-рометалургійний цикл чорних металів, вуглехімічний, гірни-чохімічний
2	Придніпровський ТВК	Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кременчук	Видобуток залізної та марганцевої руд. Шрометалур-гійний цикл чорних металів, машинобудівний цикл
3	Харківський ТВК	Харків	Видобуток природного газу (Юльївське, Яблонське, Селе-щенське, Шебелинське). Газо-енергохімічний цикл, машинобудівний цикл
4	Волинський ТВК	Ковель, Рівне, Луцьк	Видобуток кам'яного вугілля. Лісохімічний ЕВЦ, вуглеенер-гохімічний, індустріально-аграрний
5	Прикарпатський ТВК	Львів, Калуш, Івано-Франківськ	Видобуток нафти (Борислав, Долина), природного газу (Дашава), калійної солі (Калуш). ЕВЦ: нафтоенергохіміч-ний, гірничохімічний, згодом — сланцеенергохімічний
6	Кримський ТВК	Сімферополь, Севастополь	Видобуток природного газу на півострові, а також на шельфі Чорного (база — смт Чорноморське) та Азовського морів (база — селище Щасливцеве, Стрілкове). ЕВЦ: індустріально-аграрний, гідромеліоративно-аграрний (на острові Північ-нокримської зрошувальної системи), гірничохімічний (морська хімія у Вірменську, Червоноперекопську й Саках). Рекреаційний комплекс.
7	Українсько-Чорноморський ТВК	Одеса, Ізмаїл, Іллічівськ, Миколаїв, Херсон	Ресурсно-виробничі цикли: біопромисловий, гірничо-промисловий — з урахуванням перспективи. У ресурсно-виробничому циклі Примор'я виокремлюються рибогосподарський приморський, морегосподарський, морської хімії, мінерально-будівельної сировини, нафтогазодобувний. Українсько-Чорноморський РППК спеціалізується на зовнішньоторговельних морських перевезеннях, суднобудуванні,океанічному рибальстві,переробці експортно-імпортної сировини (глинозему, фосфоритів, бокситів), а також продовольчої сировини (зерна, цукру- сирцю)
8	Азовський РППК	Маріуполь, Керч	Спирається на освоєння природних ресурсів, припортову металургію, суднобудування, внутрішньоторговельні морські зв'язки, розви- ток морекультури й товарного риборозведення у приморській зоні. ЕВЦ: рибогосподарський цикл на основі прибережного рибальства й морекультури, пірометалургійний цикл чорних металів.

Виокремлюють чотири рівні формування просторової структури ППК: вузловий, районний, портово-промислова зона, портово-промисловий центр.

Портово-промислова зона включає порт і прилеглі промислові підприємства морського господарства, які зорієнтовані на сировину (напівфабрикати), що надходить через порт, або які відправляють через нього свої вантажі.

Портово-промисловий центр включає кілька портово-промислових зон.

До вузлового ППК залучається кілька портово-промислових центрів, розташованих на компактній території. Районний ППК включає вузлові комплекси, територіальні води, прилеглий шельф, економічну зону.

В світі існує багато портово-промислових комплексів як у розвинених країнах, так і в тих, що розвиваються. У розвинених країнах вони, як правило, орієнтовані на зовнішньоекономічні зв'язки та імпорт сировини. В країнах, що розвиваються, ППК мають експортну орієнтацію.