Завдання для контролю знань студентів до теми 5

Запитання для самоперевірки

1. Перечисліть основні фактори (економічного походження) формування економічних районів.

2. Назвіть принципи та критерії економічного районування.

3. Перечисліть функції економічного районування. В чому полягає суть його практичного значання?

4. Поясніть іерархію економічних районів, назвіть основні їх типи.

5. Наведіть підходи різних вчених до виділення економічних районів в межах України.

Тестові завдання

1. Що не є об’єктивними передумовами формування економічних районів:

а) природні ресурси

б) технологічне забезпечення

в) система розселення

г) виробничий потенціал

2. Географічно цілісна територіальна частина народного господарства країни, яка має свою виробничу спеціалізацію, міцні внутрішні економічні зв’язки і нерозривно зв’язана з іншими частинами суспільним територіальним поділом праці – це:

а) економічна область

б) економічний регіон

в) економічний район

г) немає правильної відповіді

3. Створення економічної основи територіального управління господарством регіонів явлєється:

а) функцією економічного районування

б) завданням економічного районування

в) метою економічного районування

г) принципом економічного районування

4. Результат економічного районування у вигляді системи економічних районів різного рангу та типів, яка відображає територіальну організацію народного господарства, що об’єктивно склалася – це:

а) сукупність економічних районів

б) адміністративна одиниця

в) економічний район

г) мережа економічних районів

5. Згідно ієрархії інтегрального районування, виділяються такі рівні економічних районів:

а) крупні, середні, малі, низові

б) галузеві, адміністративні, локальні

в) глобальні, локальні

г) макрорайони, мезорайони, мікрорайони

6. Районоутворюючі центри — великі міста – економічні центри з потужним виробничим та інфраструктурним потенціалом України – це:

а) Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Вінниця, Сімферополь, Житомир, Ужгород, Кіровоград

б) Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Херсон, Львів, Сімферополь, Житомир

в) Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Вінниця та Чернігів

г) Київ, Харків, Одеса, Донецьк, Дніп­ропетровськ)та Львів.

7. Основними принципами економічного районування є:

а) політична стабільність

б) галузева спеціалізація

в) територіальна єдність

г) економічна цілісність

Завдання 1. Заповніть узагальнюючу таблицю по історії економічного районування України.

Століття, рік	П.І.П. учених, що займалися економічним районуванням	Назва найважливіших теоретичних робіт	Науковий внесок в розвиток економічного районування

Тема 6. Регіони в конкурентному ринковому середовищі

6.1. Поняття конкурентоспроможності регіону

6.2. Напрями зміцнення конкурентних позицій регіональних систем

6.3. Обмеження та негативні фактори в формуванні конкурентоспроможності регіону

6.4. Найважливіші конкурентні позиції у взаємодії регіонів

6.1. Поняття конкурентоспроможності регіону

Оскільки регіон є підсистемою системи більш високого рівня – країни, то конкурентоспроможність і ефективність його функціонування в значній мірі залежить від якості та інтенсивності впливу на нього зі сторони самої системи. Тому, основою для формування конкурентних переваг є державна економічна і соціальна політика, важелі якої встановлюють базові умови для господарювання. Конкурентоспроможність регіону в умовах посилення суперечностей глобалізації виступає як готовність відповідати на виклики глобального середовища; здатність адаптуватися до зміни умов, до пошуку і захисту локальних конкурентних переваг, підтримання або покращення позиції регіону в глобальній конкуренції.

Конкурентоспроможність регіонів розглядаємо як потенційні можливості вести конкуренцію, а конкурентну перевагу - як наявність певних вищих характеристик регіону в порівнянні з іншими. Конкурентоспроможність регіонів характеризується міжрегіональними відмінностями за рівнем інноваційного розвитку, надходженнями прямих іноземних інвестицій, розвитком малого та середнього підприємництва, розвитком інфраструктури, наявністю кваліфікованих кадрів, рівнем продуктивності праці та зайнятості.

Конкурентне середовище у ринковому просторі формують усі регіони — суб'єкти господарства країни, інтереси яких перетинаються. Переваги в ринковому просторі має регіон з найбільш надійними конкурентними позиціями, що забезпечують сприятливі умови для ефективної підприємницької та комерційної діяльності. Це забезпечує регіону умови для найбільш ефективного розвитку продуктивних сил і територіальної організації господарства. Однак поки існують регіональні відмінності в потенційних можливостях розвитку виробництва та ступеня впливу природно-кліматичних і ресурсних чинників на економічну структуру регіональних систем, місце і значення кожного регіону в ринковому просторі визначатимуть спеціалізація і територіальний поділ праці.

Перехід до ринку виводить регіональні системи зі стану пасивних виконавців і наділяє їх функціями економічно самостійних суб'єктів ринкових відносин. До найважливіших з них належать такі:

• узгодження і захист інтересів регіону всередині країни і за кордоном. Регіональна політика має визначити таку систему намірів і дій, яка реалізує не тільки інтереси держави щодо регіонів, а й інтереси самих регіонів. Це означає прийняття владними структурами практичних рішень, які забезпечували б створення умов для того, щоб кожний суб'єкт країни максимальною мірою використовував свій внутрішній потенціал і все менше претендував на постійну державну допомогу;

• посилення конкурентних позицій регіону завдяки науково обгрунтованій підготовці території з метою залучення інвесторів та удосконалення економічної структури. У цьому разі йдеться про техніко-економічне обґрунтування та інфраструктурне забезпечення нових робочих місць;

• створення умов, що сприяли б розвитку в регіоні малого і середнього бізнесу, а також стабілізації, розширенню виробничих можливостей державної та муніципальної власності;

• створення системи регіональних пільг і гарантій для діяльності підприємницьких, комерційних структур та інвесторів;

• нарощування зовнішньоекономічного потенціалу і розширення торгово-економічних зв'язків регіонів.

Виконання перелічених функцій регіональними системами є умовою формування соціально-економічного правового середовища, що гарантує соціальну, економічну й екологічну безпеку. При цьому зміцнюються конкурентні позиції регіонів.