5.3. Економічне районування України

Мережа економічних районів — результат економічного районування у вигляді системи економічних районів різного рангу та типів, яка відображає територіальну організацію народного господарства, що об’єктивно склалася.

До встановлення незалежності в Україні економічне районування ґрунтувалося на інтересах СРСР. Тоді територія нашої держави умовно була поділена на 3 економічні райони: Донецько-Придніпровський, Південно-Західний та Південний. Економічне районування України за часів СРСР враховувало існування її господарства як складової частини народногосподарського комплексу союзної держави.

Декларація про державний суверенітет України і визнання її як самостійної держави поклала початок новому етапу державного будівництва. Серед комплексу проблем виникло питання реформації територіально-адміністративного устрою і приведення його у відповідність з новими економічними процесами та етно культурними особливостями.

У 1993 р. В. А. Поповкін у праці “Регіонально-цілісний підхід в економіці” обґрунтував поділ України на п’ять макро-районів, а саме:

1) Центрально-Український (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська та Кіровоградська області);

2) Донбас і Нижнє Придніпров’я (Донецька, Дніпропетровська, Луганська і Запорізька області);

3) Слобідська Україна (Харківська, Сумська і Полтавська області);

4) Придніпровський (Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області);

5)Західно-Український (Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська та Чернівецька області).

М. Д. Пістун пропонував поділити Ук раїну на 9 економічних районів:

1) Донецький (Донецька і Луганська області);

2) Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська обл.);

3) Київський (Київська, Чернігівська, Черкаська обл.);

4) Північно-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська обл.);

5) Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька обл.);

6) Волинський (Волинська, Житомирська, Рівненська обл.);

7) Карпатський (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька обл.);

8) Чорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська обл.);

9) Кримський (Автономна Республіка Крим).

На 9 економічних районів пропонував поділити Україну і вчений-географ Ф. Д. Заставний, а саме:

1) Донецький (Донецька і Луганська обл.);

2) Придніпровський (Дніпропетровська і Запорізька обл.);

3) Центрально-Поліський (Київська, Чернігівська і Житомирська обл.);

4) Північно-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська обл.);

5) Подільський (Вінницька, Тернопільська і Хмельницька обл.);

6) Центрально-Український (Черкаська і Кіровоградська обл.);

7) Карпатський (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька обл.);

8) Західно-Поліський (Волинська і Рівненська обл.);

9) Причорноморський (Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська обл.).

Радою по розвитку продуктивних сил НАН України у 1995 р. запропоновано поділити Україну на 9 економічних районів, а саме:

1) Донецький (Донець ка і Луганська обл.);

2) Придніпровський (Дніпропетровська і Запорізька обл.);

3) Північно-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська обл.);

4) Столичний (Київська, Чернігівська і Житомирська обл.);

5) Причорноморський (Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська обл.);

6) Карпатський (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька обл.);

7) Подільський (Вінницька, Тернопільська і Хмельницька обл.);

8) Центрально-Український (Черкаська і Кіровоградська обл.);

9) Волинський (Волинська і Рівненська обл.).

Таким чином, різні автори підходять до економічного районування України по-своєму, але наявність багатьох проектів свідчить про те, що така не обхідність існує і його потрібно буде проводити. А покищо в Україні діє адміністративне районування. У складі республіки є Автономна Республіка Крим, 24 області, два міста республікансь кого підпорядкування — Київ та

Севастополь, 490 районних центрів та 178 районів у містах.

Враховуючи необхідність здійснення державної регіональної економічної політики, Кабінет Міністрів України у 1998 р. вніс на розгляд Верховної Ради України проект Закону України “Про концепцію державної регіональної економічної політики”, в якому пропонується мережа економічних районів України в такому складі:

1. Донецький (Донецька і Луганська обл.);

2. Придніпровський (Дніпропетровська, Кіровоградська і Запорізька обл.);

3. Східний (Полтавська, Сумська, Харківська обл.);

4. Центральний (Київська, Черкаська обл. та м. Київ);

5. Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська обл.);

6. Подільський (Вінницька, Тернопільська і Хмельницька обл.);

7. Причорноморський (Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська обл.).

8. Карпатський (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька обл.).

Тож, найпоширенішою є схема, за якою пропонується виділяти 9 районів. Однією з головних ознак формування економічного (соціально-економічного) району є наявність великого міського центру (ядра), до якого тяжіє територія району. Такими центра­ми в Україні є міста-мільйонники (Київ, Харків, Одеса, Донецьк, Дніп­ропетровськ) та Львів.