Тема 4. Виробничий комплекс україни

4.1. Класифікація міжгалузевих комплексів в регіональних економічних дослідженнях

4.2. Поняття, сутність та складові виробничого комплексу та інфраструктури

4.3. Промисловий комплекс України та його структурні складові

4.4. Особливості розміщення й розвитку агропромислового комплексу України

4.1. Класифікація міжгалузевих комплексів в регіональних економічних дослідженнях

Економічна теорія виділяє три сфери народного господарства: основне виробництво, яке займається виробництвом матеріальних благ; виробнича інфраструктура (займається виробництвом матеріальних послуг для основного виробництва); соціальна інфраструктура (займається виробництвом нематеріальних благ та послуг для населення). Дві перші сфери групуються у матеріальне виробництво, а третя сфера становить нематеріальне виробництво.

Міжгалузевий комплекс (МК) — система економічно взаємопов'язаних галузей виробничої або невиробничої сфер.

З точки зору віднесення МК до певної сфери суспільного виробництва виділяють:

1) МК сфери матеріального виробництва – виробничі комплекси;

2) МК сфери нематеріального виробництва – невиробничі комплекси;

3) МК сфери і матеріального і нематеріального виробництва – змішані комплекси.

Зазначений принцип класифікації перш за все передбачає урахування різниці у структурі виробничих та невиробничих комплексів.

За характером зв’язків зі всіма галузями народного господарства (міжгалузевими зв’язками) можна виділити МК з універсальними зв’язками (наприклад, паливно-енергетичний комплекс характеризується однотипними зв’язками, які виникають зі всіма галузями народного господарства); та МК з особливими (не універсальними) зв’язками (наприклад, продовольчий комплекс характеризується різноманітними зв’язками з іншими галузями).

За роллю в народному господарстві та участю в територіальному поділі праці МК поділяються на три групи:

1) комплекси міжрайонного значення, розвиток яких має істотний вплив на формування структури виробництва, спеціалізації господарства і виробничо-територіальних зв'язків усіх районів країни;

2) комплекси районного значення, які створюються з метою комплексно-пропорційного розвитку господарства економічного району і вдосконалення його територіальної організації;

3) комплекси локального характеру виробництва – промислові вузли, що розглядаються як “опорний каркас” промислових регіонів (локальні міські та локальні кущові утворення).

За типами первинної сировини, яка піддається обробці у процесі виготовлення кінцевої продукції МК вирізняють комплекси мінеральної орієнтації, аграрної орієнтації, лісової орієнтації, паливно-енергетичної орієнтації, моресировинної орієнтації та комбіновані. така класифікація може бути використана при оцінці ресурсного фактору розміщення МК.

Виділення МК базується в основному на економічних факторах, в результаті дії яких взаємопов'язуються різні галузі. До них відносяться перш за все виробничі зв'язки, що виникають при поставках сировини, напівфабрикатів, готової продукції, а також при комбінуванні виробництва, кооперуванні галузей і підприємств. На основі виробничих зв'язків у межах кожного макроекономічного району функціонують МК, що характеризуються широкою спеціалізацією, мають великий набір взаємопов'язаних ланок виробництв (МК широкої спеціалізації). Крім цих провідних комплексів широкої спеціалізації виділяють і вузькоспеціалізовані (будівельний, лісопромисловий, рибопромисловий та ін.).

Спираючись на виробничу і територіальну ознаки, всі МК можна згрупувати у такі основні типи за основню спеціалізацією: промислові, агропромислові, лісовиробничі, акваторіальні. Кожен тип підрозділяється на підтипи. Так, промислові МК охоплюють гірничодобувну промисловість, рудно-металургійну, паливно-енергетичну, машинобудівну, хімічну, будівельну, легку і т. д.; агропромислові – галузі рослинництва і тваринництва разом з підприємствами, що переробляють сільськогосподарську сировину та реалізують її споживачам. Лісовиробничі комплекси функціонують на основі виробничо-економічної і технологічної єдності лісових галузей і відповідних підприємств механічної обробки та хімічної переробки деревини. Акваторіальні комплекси охоплюють заготовку і переробку рибних ресурсів, видобуток і переробку морських солей, водоростей, а також цикл виробництв на базі видобування та послідовної переробки нафтогазової сировини.

Залежно від просторових масштабів міжгалузеві комплекси поділяють на народногосподарські і територіальні. Народногосподарські МК складаються і функціонують як міжгалузеві утворення в структурі всього народного господарства країни. Головне їх завдання полягає у розв'язанні важливих загальнодержавних проблем. Територіальні МК – це підсистеми інтегральних територіально-господарських комплексів і, в багатьох випадках, відповідних їм народногосподарських комплексів. Так, будівельний комплекс Чернігівського регіону є одночасно елементом галузево-компонентної структури цього економічного району і підсистемою будівельний комплекс комплексу України.

Типи МК залежно від набору виконуваних ними функцій:

1. Монопродуктові, що орієнтуються на випуск одного основного кінцевого виробу.

2. Субпродуктові, у яких випуск головної продукції супроводжується виробництвом супутньої.

3. Поліпродуктові, які, враховуючи потребу комплексного освоєння території та її природних ресурсів, зустрічаються найчастіше. Вони виробляють декілька самостійних різновидів продукції.