Кременчуцьке міське управління юстиції

Литовченко О.О.

Проценко Н.К.

Правове регулювання електронного документообігу в Україні

м. Кременчук

2012

Правове регулювання електронного документообігу в Україні. – Кременчук, 2012. – 32 с.

Упорядники:

Литовченко О.О. – головний спеціаліст Кременчуцького міського управління юстиції

Проценко Н.К. – начальник Кременчуцького міського управління юстиції

У посібнику висвітлено питання правового регулювання електронного документування в Україні.

Методичні рекомендації розроблено з урахуванням чинних станом на 01 січня 2012 року нормативно-правових актів що стосуються практичного застосування норм, які регулюють питання електронного документообігу в Україні.

Для спеціалістів територіальних органів юстиції, юрисконсультів підприємств, установ, організацій, працівників органів місцевого самоврядування.

Зміст

Вступ 4

1. Поняття та ознаки електронного документа 6

2. Порядок зберігання електронного документу 8

3. Електронний цифровий підпис: поняття, ознаки, правовий статус 9

4. Основні принципи електронного документообігу 15

5. Електронне урядування 17

6. Порядок здійснення електронного документообігу в органах влади 21

7. Переваги 27

Список використаних джерел 30

Вступ

Швидкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій зумовлений багатьма факторами, але два з них мають найбільше значення. Це, звичайно, технічний прогрес, а також його рушійна сила – потреби бізнесу та держави. Саме бізнес і держава укладають кошти і максимально використовують досягнення науково-технічного прогресу.

Західна система державного управління вже досить давно (із середини 1990-х років) використовує бізнес-технології у своїй сфері, а наразі взагалі держава розглядається як специфічний різновид бізнесу. І сама суть електронного урядування змінювалася відповідно до цих поглядів. Спочатку під даним терміном малось на увазі лише впровадження інформаційних технологій у державний сектор, а зараз – оптимізація функцій державних органів (бізнес-процесів).

Україна через низку об’єктивних та суб’єктивних причин залишилась далеко позаду європейських країн у сфері комп’ютерних технологій. Ми лише починаємо робити кроки на шляху до дієвого електронного урядування, починаємо майже з нуля, тоді як інші країни вже досягли суттєвих результатів і використовують такі системи повноцінно. Проте унікальним є те, що ми можемо синтезувати кращі надбання, досвід і починати з головного, а не з банальної закупівлі комп’ютерного заліза. Певна річ, це нелегкий шлях, і все залежить від гідного рівня консультування з представниками великих корпорацій, бізнесу, а також з експертами й науковцями.

Одним з головних пріоритетів України, визначених Законом України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», є прагнення побудувати орієнтовне на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя.

Розвиток суспільних відносин став вимогою в цілому щодо розроблення, вдосконалення та оновлення нормативно-правової бази України, створення спеціальних юридичних норм та правил регулювання сфери інформаційних правовідносин.

Позитивні приклади запровадження та функціонування електронних урядів в інших країнах, допоможуть підкреслити реальні переваги цих систем та всебічно реалізувати електронне урядування в Україні.

Уже сьогодні можна стверджувати: лише глобальне застосування технології електронного безпаперового документообігу, яке об’єднує в єдиній мережі органи влади, у змозі забезпечити швидкий цілісний обмін документами, що ведеться за єдиними оптимальними правилами й регламентами, об’єднує всі типи документів (у тому числі ті, що містять інформацію з обмеженим доступом), скеровується єдиною загальнодержавною довідниковою базою, актуальність якої постійно підтримується на належному рівні, та забезпечує реальні можливості для зміни філософії організації роботи органів влади внаслідок відходу від практики контролю формального виконання документів і запровадження аналізу ступеня досягнення результату та якості кінцевого продукту.