Дані щодо стійкості ліній зв’язку

Таблиця 5.2

Тип ліній зв’язку	Показник	Значення показника Кс при дальності зв’язку (км)
		20	40	60	80	110	150
Багатоканальні РРЛ Малоканальні РРЛ КХ радіолінії середньої потужності КХ радіолінії малої потужності УКХ радіолінії середньої потужності УКХ радіолінії малої потужності Тропосферні лінії Проводові лінії	Кс Кс Кс Кс Кс Кс Кс Кс	0,93 0,900,65 0,62 0,68 0,6 0,91 0,98	0,91 0,88 0,51 0,51 0,58 0,58 0,88 0,96	0,88 0,86 0,50 0,50 0,58 0,58 0,88 0,94	0,85 0,84 0,50 0,48 0,55 0,55 0,88 0,92	0,83 0,82 0,50 0,46 0,55 0,53 0,87 0,89	0,80 0,79 0,50 0,46 0,55 0,53 0,86 0,85

Критерієм оцінки стійкості напрямків зв’язку є вираз КснзКснз пот, тобто коефіцієнт справной дії напрямку зв’язку повинен бути не гіршим потрібного. Вимоги щодо стійкості напрямків зв’язку задаються виходячи із вимог до якості передачі інформації різних пріоритетів і об’ємів. Стійкість напрямків зв’язку повинна бути такою, щоб задовольнити найбільш жорсткі з цих вимог з урахуванням важливості кореспондентів.

Категорування кореспондентів у системі зв’язку за ступенем важливості обумовлено міркуваннями оперативного характеру. Важливість того чи іншого кореспондента в системі зв’язку визначається важливістю даного з’єднання, частини в оперативній побудові (бойовому порядку) військ.

За ступенем важливості кореспондентів напрямки зв’язку поділяють на три групи:

1-а група важливості- напрямки між пунктами управління одного штабу до підлеглих з’єднань (частин), ракетних і зенітно-ракетних з’єднань і частин, а також до з’єднань (частин, підрозділів) розвідки, резервів інженерних і хімічних військ на головному напрямку дій військ.

2-а група важливості- напрямки зв’язку до з’єднань та взаємодіючих з’єднань (частин, підрозділів) резервів, інженерних і хімічних частин (підрозділів), а також до таких кореспондентів як ТПУ, корпусні бригади й бази.

3-я група важливості- напрямки зв’язку до всіх останніх з’єднань і частин, а також до частин і установ тилу, крім тих, що належать до другої групи.

Вимоги, що висуваються до стійкості напрямків зв’язку різних груп важливості подані в таблиці 5.3

Вимоги щодо стійкості напрямків зв’язку

Таблиця 5.3

Групи важливості напрямків зв’язку	Коефіцієнт справної дії Кс	Середній час простою (tn)
1-а 2-а 3-я	0,95 0,9 0,85	10-15 хв. 15-20 хв. 25-30 хв.

Необхідність досягнення заданих рівнів стійкості напрямків зв’язку диктується, в першу чергу, вимогами щодо своєчасності зв’язку. Це пояснюється безпосереднім зв’язком між показником стійкості напрямку зв’язку Кс і показником своєчасності передачі повідомлень

Q(tоr  Тоr доп.)

При цьому завжди Q Кснз. Фізично це пояснюється так. Імовірносний смисл Кс - це імовірність того, що в будь-який довільно взятий момент часу напрямок (лінія) зв’язку знаходиться в працездатному стані. А смисл імовірності своєчасної передачі повідомлень полягає в тому, що заявка, яка надійшла в довільний момент часу на вхід системи масового обслуговування з даною імовірністю, застане хоч би один канал вільним і працездатним, або за час Тоr доп. звільниться хоч би один справний канал.

Припустимо, що в лінію зв’язку із стійкістю рівною Кс надходить одиночна заявка. З імовірністю, рівною 1-Кс, вона застане лінію зв’язку непрацездатною, тобто одержить відмову. У такому випадку імовірність втрат Рвт.= 1 - Кслз. Коли ж до входу СМО надходить потік заявок достатньої інтенсивності, ця залежність ускладнюється за рахунок виникнення черги і тоді Рвт.  1 - Кслз, або Q Кслз.

Таким чином, забезпечення заданого рівня стійкості напрямку зв’язку є необхідною умовою для виконання вимог щлдо своєчасності зв’язку. Якими ж способами і заходами можна забезпечити необхідну стійкість? Для відповіді на це питання розглянемо складові стійкості - живучість, завадостійкість і надійність.

Живучість системи зв’язку визначається живучістю її елементів (напрямків зв’язку, вузлів і ліній зв’язку) і залежить, з одного боку, від можливості противника нанести ураження системі зв’язку (її елементам), з другого боку, - від захищеності елементів системи зв’язку. У значенні показників оцінки живучості системи зв’язку та її елементів прийнята імовірність виживання (Рвиж.) під час впливу уражаючих факторів усіх видів зброї. При цьому, система зв’язку може нести втрати як непоправні, так і тимчасові з різними строками відновлення.

Під імовірністю виживання напрямку зв’язку розуміється імовірність того, що на даному напрямку, хоч би один канал (лінію) зв’язку можна буде використати для передачі інформації після дій противника. Розрахунок імовірності виживання напрямку зв’язку проводиться аналогично розрахунку Кснз по виразу (5.10 і 5.11).

Критерієм оцінки живучості напрямків зв’язку є вираз Рвиж  Рвиж здн. Вимоги щодо імовірності виживання напрямків зв’язку визначені в керівних документах. Рівень цих вимог задається виходячи з необхідного рівня якості управління в даній обстановці. У таблиці 5.4 показані дані, потрібної імовірності виживання напрямків зв’язку через 30 хв. після першого масованого удару противника.

Імовірність виживання напрямків зв’язку

Таблиця 5.4

Група важливості напрямків зв’язку	Задана імовірність виживання, не гірше
	в ОЛУ	в ОТЛУ і ТЛУ
1 2 3	0,90 0,85 0,80	0,80 0,75 0,70

Для забезпечення потрібної живучості системи зв’язку та її елементів повинні проводитися відповідні заходи, основними з яких є:

своєчасне оповіщення особового складу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної, нейтронної та високоточної зброї;

розсередження елементів вузлів зв’язку пунктів управління на місцевості, винесення випромінюючих засобів за межі пунктів управління;

періодична зміна районів розміщення елементів системи зв’язку, ретельне їх маскування від усіх видів розвідки, інженерне обладнання районів;

комплексне використання засобів зв’язку усіх родів на напрямках зв’язку;

широке використання в системі зв’язку фальшивих пунктів управління;

створення потужного резерву зв’язку.

Завадостійкість системи зв’язку визначається її завадозахищеностю та електромагнітною сумісністю радіоелектронних засобів (ЕМС РЕЗ).

Завадозахищеність - здатність системи зв’язку забезпечувати управління військами (силами) й зброєю під час дії навмисних завад противника.

Електромагнітна сумісність радіоелектронних засобів - здатність радіоелектронних засобів одночасно функціонувати за реальних умов експлуатації з потрібною якістю від впливом навмисних завад і не створювати радіозавад іншим радіоелектронним засобам.

Як бачимо із визначень, заводостійкість стосовно ліній зв’язку обумовлюється їх стійкістю до дії засобів електронного подавлення (ЕПД) противника й дотриманням умов ЕМС. Вплив цих факторів (як правило) виявляється незалежно.

Тому коефіцієнт справної дії (Ксзс) і середний час справної роботи (tсзс) лінії зв’язку щодо завадостійкості можуть бути визначені як:

, (5.12)

Електронне подавлення противником системи зв’язку здійснюється з метою зірвати, порушити або ускладнити управління військами й зброєю шляхом впливу навмисними завадами на радіо, радіорелейні, тропосферні та космічні лінії зв’язку. Такий вплив призводить до зниження стійкості ліній зв’язку, збільшення часу перебування повідомлень у системі зв’язку, тобто зрештою, до зниження якості управління військами.

Висока завадозахищеність досягається проведенням спеціальних заходів щодо захисту системи зв’язку від впливу засобів ЕПД противника. Основними з них є: заходи щодо захисту від радіорозвідки противника; виявлення та знищення засобів радіорозвідки та ЕПД противника або подавлення завадами ліній управління ними; організація прихованих (фальшивих ) вузлів і лінії зв’язку ; застосування на напрямках зв’язку засобів зв’язку різних деапазонів ; скорочення інтервалів на радіо, радіорелейних і тропосферних лініях; застосування адаптивних режимів роботи на важливіших напрямках зв’язку; застосування завадозахищених методів ведення радіозв’язку ; застосування завадозахищених методів модуляції; перехід на інші частоти з одночасною імітацією роботи на подавлені частоті; манер випромінюваною потужністю,режимами робіт і антенами; підготовка особового складу щодо забезпечення зв’язку за умов сильних радіоперешкод.

Широке застосування в Збройних Силах родіоелектронних засобів різного призначеннястворює складну радіоелекронну обстановку в угрупуваннях військ і на пунктах управління, що призводить до взаємних завад і вимагає вирішення питань забезпечення їх ЕМС.

На вирішення завдань забезпечення ЕМС РЕЗ впливає ряд факторів, основними з яких є :

Обмежена ємність освоєної частини радіочастотного діапазону і нерівномірність його завантаження.Найбільш завантаженим є діапазон від 3 до 300 МГц.

Постійне збільшення кількості радіо-електронних засобів як у всьому світі,так і в Збройних Силах. Середня щільність РЕЗ у тактичній зоні складає до 25 одиниць на 1 кв.км.Найбільша щільність РЕЗ иає місце на вузлах зв’язку пунктів управління.

Суттєве збільшення енергетики РЕЗ за останні 10-15 років загальна випромінювальна потужність РЕЗ тактичної ланки управління збвльшилась у 50 разів.

Наявність у передавальних пристроях досить високих рівнів побічних випромінювань, а в приймальних пристроях -каналів побічного приймання.

Наявність індустріальних завод.

Забезпечення ЕМС РЕЗ містить комплекс технічних і організаційних заходів.Технічні заходи проводяться на етапах розробки РЕЗ та їх модернізації.

До основних організаційних заходів щодо забезпечення ЕМС РЕЗ в угрупуваннях військ і на пунктах управління належать: постійне вивчення, оцінка й прогнозування радіоелектронної обстановки на ВЗ ПУ і в смузі дій військ; раціональний розподіл і призначення частот з урахуванням ролі й місця застосування РЕЗ; теріторіальне рознесення РЕЗ, перш за все на ВЗ ПУ; використання направлених антен: старанне планування роботи РЕЗ за часом і режмами; виявлення джерел взаємних завад і усунення їх заважаючої дії,контроль за дотриманням режимів роботи РЕЗ та їх характеристиками.

На завадостійкість системи зв’язку безпосередньо впливають аномальні умови поширення радіохвиль, викликані висотними ядерними вибухами (ВЯЗ). Під час ВЯЗ утворюються дві області підвищеної іонізації( верхня та нижня ) з різними характеристиками. Верхня область підвищеної іонізації - спородичний шар на висоті 110 -120 км. - володіє підвищеного відбиваючаго здатністю для метрових хвиль; нижня зона підвищеної іонізаціії утворюється нависоті 60-80 км. і має підвищену поглинаючу здатність у короткохвильовому діапазоні.

У результаті виникнення цих областей відбуваються такі зміни умов роботи радіоліній:

зв’язок у КХ діапазоні земною хвилею за рохунок зменшення рівня завад дальньої зони збільшується приблизно в 1,5 раза, порівннюючи з розрохунковою за ТТХ для нормальних умов;

зв’язок у КХ діапазоні іоносферною хвилею порушується у часі від декількох хвилин до декількох годин за рахунок поглинання радіохвильу нижній зоні підвищеної іонізації;

дальність зв’язку УКХ діапазоні( до 200МГц ) різко скорочуться( приблизно в 2-2,5 раза ) внаслідок значного збільшення завад від працюючих станцій у дальній зоні.

Забезпечення стійкості системи зв’язку при ВЯВ досягається: комплексним застосуванням засобів зв’язку різних діапазонів;забезпеченням зв’язку в КХ діапазоні земною хвилею із застасуванням ретрансляційних пунктів,а іоносферною хвилею - із застосуванням стаціонарних радоцентрів або ретрансляційних пунктів, в обхід збурених областей іоносфери; використанням верхньої ділянки КХ діапазону для забезпечення зв’язку на великі відстані; застосуванням радіозасобів середньоі та довгохвильового діапазонів; чіткою роботою частотно - диспечерсткої служби; використанням повітряних пунктів управління та повітряних ретрансляторів.

Надійність системи (елементів системи ) зв’язку визначається технічною надійністю засобів і комплектів зв’язку, їх ремонто-придатністю, можливостями ремонтних органів щодо відновлення та ремонту, а також рівнем підготовки особового складу, який їх експлуатує.

Основними кількісними характеристиками,що дозволяють оцінити технічну надійність засобів і комплексів зв’язку є коефіцієнт технічної готовності( Ктг ),а також коефіцієнт технічної справності( Ктс ).

Коефіцієнт технічної готовності засобів зв’язку визначається як відношення часу справної роботи( Тс ) до суми часу спрвної роботи і часу затраченого на відновлення під час експлуатаційних пошкодженнь( Тв ).

Ктг=( 5.13 )

Вимоги до часу безвідмовної роботи( або часі направлення на відмову ) і часу поновлення засобів зв’язку визначаютьчя в тактико-технічних завданнях на розробук засобів зв’язку і уточнюються в період їх приймання на озбраєння в ході держаіних випробувань. Основні з них показані в таблиці 5.5