Розділ IV

4. Система зв’язку

Система зв’язку об’єднання (з’єднання та частини) належить до класу складних, великих, ієрархічних, організаційно-технічних і динамічних систем відкритого типу. Складністьсистеми зв’язку визначається великим числом її взаємопов’язаних частин (підсистем) і елементів, різноманітністю зв’язків між ними і значною розгалуженістю.

Динамічність системи виявляється в змінені її стану в часі під впливом різних факторів. Як система відкритого типу, система зв’язку взаємодіє з іншими системами і зазнає впливу значного числа факторів, більшість із яких носить випадковий (вірогідний) характер.

Ієрархічність системи зв’язку виявляється в тому, що:

по-перше, вона є частиною системи управління даного об’єднання (з’єднання, частини);

по-друге, має в своєму складі ієрархічно співвідносні частини, підсистеми й елементи;

по-третє, деякі елементи (або їх частини) системи, які використовуються для забезпечення зв’язку зі старшим штабом, входять до складу системи зв’язку даного старшого штабу.

Зазначені ознаки системи зв’язку знаходять своє відображення, перш за все, в її структурі. Під структурою системи зв’язку розуміється порядок (спосіб) її організації із складових частин і елементів. Структура системи зв’язку характеризується складом (кількістю) і взаємозв’язком її складових частин і елементів.

Взагалі система зв’язку об’єднання, як правило містить такі складові частини :

а) вузли зв’язку пунктів управління;

б) опорну мережу зв’язку;

в) лінії прямого зв’язку між пунктами управління;

г) лінії прив’язки вузлів зв’язку пунктів управління до опорної мережі;

д) мережу фельд’єгерсько-поштового зв’язку;

е) систему технічного забезпечення зв’язку й АСУ;

є) резерв сил і засобів зв’язку;

ж) систему управління зв’язком.

Необхідно відзначити, що у військових системах зв’язку не завжди може бути повний набір перелічених складових частин.

Система зв’язку об’єднання
стаціонарна частина	польова частина

мережа

РРТПЗ

ВЗПУ

Мережа радіо- зв’язку

Мережа космічно го зв’язку

Мережа зв’язку з рухомими об’єктами

Мережа ФПЗ

Система управління зв’язком

Система Тзз і АСУ

резерв сил і засобів

ПУ ВЗ

елементи РЦ ВЗПУ Вузли КЗ

абонентськ. Гр.р/ст станції К3

мережа РРПретранслятори К3

р/лінії

лінії К3

Засоби ВЗПУ

Засоби зв’язку ОВЗ

РО ВФПЗ

канали СФПЗ

предачи

пр ОП

р/р пр

тр

р/р

Осі

тр

Рокади

ОВЗ

ДВЗ

Мал. 4.1. Елементи системи зв’язку.

Так, наприклад, у складі системи зв’язку дивізії можуть бути відсутніми опорна мережа, лінії прив’язки, тропосферні та космічні лінії зв’язку.

У системах зв’язку полку й батальону відсутні, крім того, радіорелейні лінії зв’язку. Тому функціонально у первинній мережі зв’язку з’єднання, як правило звичайно, створюються мережа радіорелейного та проводного зв’язку і мережа радіозв’яку, а в полку і батальйоні - мережа радіо і мережа проводного зв’язку.

Кожна із складових частин системи зв’язку вміщує в собі елементи, які виступають відносно самостійними й неподільними ( у мережах даної системи зв’язку ) об’єктами призначеними для виконання окремих функцій.

Розглянемо коротко складові частини системи зв’язку та їх елементи.

Вузол зв’язку пункту управління- це складова частина пункту управління і елемент системи зв’язку. Він призначений для забезпечення обміну інформацією з іншими пунктами управління та забезпечення внутрішнього зв’язку на пункті управління. За належністю до пунктів правління вузли зв’язку поділяються на вузли зв’язку командних, запасних командних, тилових, допоміжних, передових, повітряних, корабельних та інших пунктів управління.

У залежності від обладнання та умов експлуатації вони можуть бути стаціонарними і рухомими.

Стаціонарні вузли зв’язку можуть бути захищеними й незахищеними, а рухомі - польовими, повітряними, корабельними й залізничними.

Первинна мережа зв’язку- складова частина системи зв’язку, яка вміщує лінії зв’язку, каналоутворюючі й комутаційні засоби вузлів зв’язку, що утворюють мережу типових каналів передачі й групових трактів. У залежності від типу використовуваних засобів (роду зв’язку) у первинній мережі організуються мережа радіорелейного, тропосферного та проводового зв’язку, мережа радіозв’язку і мережа космічного зв’язку.

Мережа радіорелейного, тропосферного й проводового зв’язку (РРТПЗ) представляє собою сукупність радіорелейних, тропосферних, проводових ліній і комутаційних засобів вузлів зв’язку які утворюють типові канали передачі й групові тракти. Мережа РРТПЗ як правило уміщує радіорелейні, тропосферні та проводові лінії прямого зв’язку, опорну мережу і лінії прив’язки до неї (рис.4.1).

Радіорелейні, тропосферні й проводові лінії прямого зв’язку розгортаються безпосередньо між вузлами зв’язку пунктів управління. Сили й засоби для їх розгортання можуть виділятися як кожним вузлом зв’язку так і начальником напрямку зв’язку (ННЗ) від старшого штабу до підлеглого.

Опорна мережа зв’язку- це складова частина системи зв’язку, призначена для утворення первинних каналів групових трактів, каналів різних видів зв’язку і розподілу їх між вузлами зв’язку пунктів управління об’єднань, з’єднань і частин. Опорна мережа зв’язку об’єднання є мережею загального призначення, зв’язок її каналами організується з об’єднаннями, з’єднаннями ї частинами видів Збройних Сил, родів військ, спеціальних військ, тилу й технічного забезпечення, розташованих у смузі даного об’єднання.

У залежності від умов розгортання та експлуатації, використовуваних сил і засобів, опорна мережа зв’язку може бути стаціонарною та польовою.

До стаціонарної опорної мережі зв’язку (СОМЗ) об’єднання можуть входити вузли зв’язку захищених пунктів управління, стаціонарні опорні, допоміжні і гарнізонні вузли зв’язку, автоматичні комутаційні центри, передавальні та приймальні радіоцентри, наддовгохвильові (наднизькочастотні) радіостанції, центри і станції космічного зв’язку, проводові (кабельні) радіорелейні й тропосферні лінії зв’язку Збройних Сил, канали державної мережі зв’язку. Під час переведення військ (сил) з мирного на воєнне положення та в ході бойових дій стаціонарна опорна мережа нарощується польовими засобами зв’язку, які можуть утворювати польову опорну мережу зв’язку.

До складу польової опорної мережі зв’язку (ПОМЗ) входять опорні допоміжні вузли зв’язку і лінії зв’язку, що їх з’єднують, які можуть утворювати осі та рокади зв’язку.

Опорний вузол зв’язку (ОВЗ)- вузол, розгорнутий на осі (перетині осі та рокади) зв’язку і призначений для утворення каналів і групових трактів, їх комутації та передачі на вузли зв’язку пунктів управління або на допоможні вузли зв’язку.

Вісь зв’язку- сукупність ліній і вузлів зв’язку розгорнутих у напрямку переміщення пунктів управління об’єднання або з’єднання.

Рокада зв’язку- сукупність ліній та вузлів зв’язку, розгорнутих уздовж лінії фронту, яка з’єднує опорні вузли різних осей або окремих напрямків зв’язку.

Допоміжний вузол зв’язку (ДВЗ)- вузол зв’язку, призначений для забезпечення зв’язку із з’єднаннями, частинами, установами й підрозділами, що діють на значній відстані від опорних вузлів зв’язку, вузлів зв’язку пунктів управління і не мають своїх засобів прив’язки.

На відміну від опорного ВЗ допоміжний ВЗ менший за своїм складом, більш мобільний і має необхідні кінцеві й комутаційні засоби зв’язку.

Лінія прив’язки- лінія зв’язку, що з’єднує вузол зв’язку пункту управління або допоміжний вузол зв’язку з опорним вузлом зв’язку або вузлом прив’язки (державної мережі зв’язку).

Мережа радіозв’язку- це сукупність радіоліній, організованих від вузлів зв’язку пунктів управління об’єднання (з’єднання) з вузлами зв’язку підлеглих і взаємодіючих військ. Складовими елементами мережі є радіоцентри (групи радіостанцій) вузлів зв’язку пунктів управління, ретрансляційні та переприймальні пункти , радіолінії.

Мережа космічного зв’язку- це сукупність космічних ліній, організованих від вузлів зв’язку пунктів управління об’єднання з вузлами зв’язку підлеглих і взаємодіючих військ. Основними елементами мережі є вузлові й кінцеві станції на вузлах зв’язку пунктів управління, бортові ретранслятори на штучних супутниках Землі, наземні стаціонарні вузли й центри космічного зв’язку, космічні радіолініїю

Вторинна мережа зв’язку - складова частина системи зв’язку, що складається із кінцевих засобів, абонентських ліній, комутаційних і спеціальних засобів, а також каналів зв’язку, утворених на базі каналів і трактів первинної мережі, що забезпечує один із видів зв’язку . У системах зв’язку об’єднань і з’єднань відповідно до видів зв’язку можуть створюватись такі вторинні мережі: мережі телефонного (засекреченого й відкритого) зв’язку, мережі телеграфного (засекреченого, відкритого, слухового) зв’язку, мережа передачі даних та мережа факсимільного зв’язку.

Мережа фельд’єгерсько-поштового зв’язку (ФПЗ)організується для приймання, обробки й доставки бойових документів усіх видів секретних і поштових відправлень і періодичної преси. Вона включає вузли, станції та обмінні пункти фельд’єгерсько-поштового зв’язку, засоби доставки (рухомі засоби: автомобілі, вертольоти, літаки, катери) та маршрути їх руху (польотів).

Система управління зв’язкомстворюється для забезпечення стійкого функціонування системи зв’язку й комплексів автоматизації за буть-яких умов обстановки. Вона включає органи управління зв’язком, пункти управління зв’язком (з’єднань і частин зв’язку, елементів системи зв’язку) мережу службового зв’язку й засобів автоматизації.

Система технічного забезпечення зв’язку й АСУпризначена для задоволення потреб військ у засобах зв’язку й автоматизації управління, підтримання їх у постійній готовності до застосування, забезпечення безвідмовної роботи, швидкого відновлення при пошкодженнях і повернення до строю. Вона включає : органи управління технічним забезпеченням, бази й склади зберігання засобів зв’язку, ремонтні заводи й бази, ремонтно-відновлювальні частини й підрозділи зв’язку, військові майстерні зв’язку, групи технічного обслуговування та екіпажі станцій (апаратних).

Резерв сил і засобів зв’язкупризначений для вирішення завдань, викликаних змінами обстановки. Він становить собою сили й засоби зв’язку (вузлові, лінійні та інші), що знаходяться в розпорядженні начальника військ зв’язку (начальника зв’язку), командирів з’єднань і частин зв’язку. Тому розрізняють резерв НВЗ (НЗ) і командирів з’єднань, частин зв’язку.

Резерв сил і засобів зв’язку створюється за рахунок штатних з’єднань і частин зв’язку. З досвіду навчань і досліджень резерв НВЗ об’єднання може включати 20-25%, а в деяких випадках і більш вузлових, лінійних підрозділів і підрозділів ФПЗ, а резерв командира з’єднання (частини) - 10-15% штатних сил і засобів зв’язку.

Використані резерви повинні по можливості в короткі строки відновлюватися.

Так як для забезпечення зв’язку в інтересах деяких начальників родів військ і спеціальних військ використовуються автономні сили й засоби, та крім розглянутих складових частин у системі зв’язку об’єднання (з’єднання), як правило, створюються підсистеми зв’язку ППО, авіації, розвідки й тилу. Склад кожної з цих підсистем визначається призначенням, особливостями функціонування відповідної підсистеми управління та ланкою управління .

З допомогою сил і засобів, які є в кожній підсистемі зв’язку, можуть розгортатися вузли зв’язку або їх елементи на пунктах управління об’єднання (з’єднання) лінії прямого зв’язку та лінії прив’язки до вузлів опорної мережі.

Поряд із створенням системи технічного забезпечення зв’язку й АСУ в системі зв’язку передбачаються сили засоби й відповідні органи управління ними, що здійснюють бойове й тилове забезпечення. Ці сили й засоби проводять заходи щодо забезпечення безпеки зв’язку, захисту системи й військ зв’язку від розвідки, електронного подавлення та вогневого ураження противника; інженерного, хімічного, топогеодезичного, матеріального, медичного забезпечення, розвідки зв’язку, місцевості та організації оборони. Сукупність цих сил, засобів і органів управління ними можна розглядати також як окремі підсистеми у системі зв’язку: підсистеми бойового забезпечення й підсистеми тилового забезпечення.

Проте, не дивлячись на те, що окремі питання бойового і тилового забезпечення вирішуються централізовано в масштабі системи і військ зв’язку, об’єднання сил і засобів у названі підсистеми на практиці не проводиться.

Справа в тому, що ці сили й засоби виконують свої завдання до кожного виду забезпечення окремо стосовно елементів системи зв’язку, і організаційно, як правило, входять до складу відповідних елементів.

Кількість однотипних елементів у кожній складовій частині системи може бути різною і визначається наявністю сил і засобів, оперативними, фізико-географічними та іншими умовами.

Ці умови визначають також обсяг кожного елемента, підсистеми і складової частини системи зв’язку, співвідношення між якими повинно забезпечувати ефективне виконання завдань зв’язку в даній операції (бою). Крім того, внаслідок дій противника й виходу із ладу окремих елементів у складі системи зв’язку можуть бути відсутніми навіть окремі її частини й підсистеми. А так, як кожна складова частина та її елементи виконують у системі точно визначені функції то стан (вихід із ладу) однієї частини (елемента) значною мірою визначає стан інших частин, елементів і в цілому системи зв’язку. Незважаючи на це, система зв’язку, щоб виконати свої завдання щодо забезпечення управління в операції (бою) повинна зберегтися як єдина цілісна організація, т.б. вона повинна володіти здатністю адаптації до нових умов і оперативно перебудовувати відповідно до них свою структуру.

Необхідною умовою збереження цілісності будь-якої системи, у тому числі системи зв’язку є наявніть і підтримка взаємозв’язків між її складовими частинами та елементами.

Особливістю системи зв’язку, виходячи із її призначення є ріноманітність забезпечуваних зв’язків. Всю сукупність зв’язків у системі зв’язку можна звести до двох основних типів: інформаційних і функціональних.

Інформаційні зв’язки здійснюються між однотипними елементами і забезпечують виконання основної функції системи - передачу інформації між органами (пунктами) управління військ. Кількість і види цих зв’язків визначаються числом інформаційних напрямків, ступенем їх важливості й потребами органів управління в передачі інформації. Для їх забезпечення в некомутованих системах організуються оперативні канали, тобто канали зв’язку, виділені для забезпечення управління військами.

Функціональні зв’язки- це службові зв’язки між складовими частинами, підсистемами й елементами для забезпечення функціонування системи зв’язку. Ці зв’язки використовуються для безпосереднього управління системою, військами зв’язку і взаємодії між органами, пунктами управління зв’язком, посадовими особами зі зв’язку та обслуговуючим особовим складом.

За своєю суттю функціональні зв’язки можна назвати системаутворюючими, так як їх організація і забезпечення дозволяють об’єднати різні частини й елементи в єдину систему зв’язку, оперативно перебудовувати систему, відповідно до умов, коли вони змінюються. Кількість функціональних зв’язків визначається перш за все, складом системи і військ зв’язку, обсягом виконуваних завдань зв’язку та умовами ведення бойових дій.

Таким чином, структура системи зв’язку в ході ведення бойових дій у залежності від різних факторів може суттєво змінюватися. Тому при плануванні зв’язку на операцію (бій), а також у процесі ведення бойових дій постає завдання обгрунтування (пошуку) доцільної (оптимальної) структури системи, яка б відповідала конкретним умовам даної операції (бою).