5.1 Бойова готовність системи зв’язку

Вивчення основних властивостей системи військового зв’язку почнемо з її бойової готовності. Не тому, що ця властивість є першою щодо важливості (на різних етапах функціонування систем зв’язку на першому плані будуть виступати і різні їх властивості), а тому, що вона проявляється в першу чергу з підготовкою системи зв’язку до виконання завдань щодо забезпечення управління військами в умовах війни.

Бойова готовність системи зв’язку повинна забезпечити гарантоване управління військами за будь-яких умов початку війни, у тому числі під час раптового нападу ворога.

Бойова готовність системи зв’язку означає її здатність у будь-який час і за будь-яких умов обстановки виконати завдання щодо забезпечення управління військами, силами й бойовими засобами.

Важливість даної властивості системи військового зв’язку в значній мірі виростає з прийняттям у нашій державі воєнної доктрини оборонної спрямованості. За цих умов значення бойової готовності системи військового зв’язку проявляється ще яскравіше, а саме: одночасно з переходом із повсякденного стану мирного часу до стану, що забезпечує виконання завдань в умовах бойових дій, система зв’язку повинна ще й забезпечувати управління аналогічним переводом військ. Вирішити водночас два такі складні завдання система зв’язку зможе лише тоді, коли її бойова готовність буде випереджувати бойову готовність військ(сил) і зброї, управління якими вона покликана забезпечити.

Вимога високої бойової готовності стосується перш за все систем зв’язку мирного часу, які представлені постійно діючими стаціонарними системами зв’язку, а також польовими системами зв’язку об’єднань, існуючими в мирний час у формі комплекта військ зв’язку визначеної організаційно-штатної структури.

Найважливішими елементами бойової готовності системи і військ зв’язку є:

укомплектованість особовим складом і забезпеченість з’єднань, частин, підрозділів зв’язку технікою та всіма видами постачання; постійна готовність військ зв’язку до відмобілізації і доукомплектування; постійна готовність техніки до бойового застосування; високий рівень бойової підготовки морального стану, організованості та дисципліни особового складу.

Переведення системи зв’язку із одного крайнього стану (мирний час) в інший, який відповідає бойовим діям, повинен здійснюватись із застосуванням спеціально розроблених способів, що забезпечили б вирішення виділених вище двох основних завдань з найбільшим успіхом.

Основним способом підвищення бойової готовності військ, у тому числі систем військового зв’язку, є планове введення ступенів бойової готовності. Таких ступенів у Збройних Силах України чотири: постійна, підвищена, воєнна загроза, повна.

Кожен з цих ступенів для системи зв’язку характеризується її можливостями щодо забезпечення управління військами.

У повсякденній діяльності мирного часу система військового зв’язку перебуває в стані бойової готовності ПОСТІЙНА. У цьому стані вона повинна забезпечити: передачу й приймання сигналів централізованого бойового управління (ЦБУ), управління військами, які знаходяться в пунктах постійної дислокації (ППД) та у районах навчань і займаються повсякденною плановою діяльністю; управління військами постійної готовності під час їх доукомплектування та виконання бойових завдань, що виникають раптово; управління черговими силами й засобами із штабів у ППД або із захищених командних пунктів; управління переводом військ у стан бойової готовності; управління відмобілізуванням з’єднань, частин та установ скороченого складу та кадру.

Висока бойова готовність сиситеми зв’язку в такому стані досягається: за рахунок завчасно створеної широко розгалуженої та постійно діючої стаціонарної системи зв’язку, постійним її розвитком і вдосконаленням; своєчасною та якісною організацією взаємодії систем зв’язку різних рівнів управління між собою та державною мережею зв’язку; чіткою організацією чергування на всіх пунктах управління зв’язком (ПУЗ) і бойових розрахунків стаціонарних вузлів зв’язку; проведенням систематичних тренувань з питань злагодження міжгарнізонних радіомереж, своєчасному й достовірному прийманню сигналів ЦБУ та оповіщення військ про приведення їх у вищі ступені бойової готовності; своєчасному прийманню каналів від вузлів зв’язку’язку державної мережі; злагодженістю системи управління зв’язком і інших заходів щодо переведення системи зв’язку у вищі ступені бойової готовності.

Бойова готовність ПІДВИЩЕНА - це такий стан системи й військ зв’язку’язку, який забезпечує приведення їх у минімально короткі строки в більш вищий ступінь бойової готовності, а також управління в повному обсязі як з місць постійної дислокації так із захищених пунктів управління черговими силами й засобами, військами під час переведення їх у вищі ступіні бойової готовності та вирішенні завдань, які виникають раптово (управління під час виведення військ із-під можливого удару противника, під час розгортання угрупування військ з метою відбити напад противника та ін).

При приведенні системи зв’язку’язку в бойову готовність ПІДВИЩЕННА в з’єднаннях, частинах і підрозділах зв’язку проводиться збір офіцерів, уточнення їм завдань, посилюються чергові зміни гарнізонних вузлів зв’язку, завантажуються на автотранспорт запаси, що підлягають вивезенню, висилаються оперативні групи в райони бойового призначення, приводяться у робочий стан акумуляторні батареї, знімається з консервації техніка довготривалого зберігання (коли є час), здійснюється приймання додаткових каналів з державної мережі, перевіряється готовність до роботи резервних каналів, засобів і комплексів зв’язку.

Бойова готовність ВОЄННА ЗАГРОЗА - це такий стан системи зв’язку,що забезпечує негайне виконання завдань щодо забезпечення управління військами в перших операціях (боях) наявними силами й засобами, а також управління приведенням військ в повну бойову готовність.

У стані бойової готовності - ВОЄННА ЗАГРОЗА система зв’язку повинна забезпечити: передачу й гарантоване приймання сигналів ЦБУ та оповіщення за умов можливого раптового застосування противником засобів радіоелектронного й вогневого впливу; управління військами, що діють по бойовій тривозі; управління з’єднаннями й частинами постійної готовності під час доукомплектування їх до штатів воєнного часу та приведення в готовність до виконання бойових завдань .

При введенні бойової готовності ВОЄННА ЗАГРОЗА екіпажам і посадовим особам зі зв’язку видаються необхідні документи й дані з питань зв’язку, здійснюється настроювання всіх РЕЗ на радіодані воєнного часу, вводиться круглодобове чергування на елементах системи зв’язку , установлюється зв’язок з комплектуючими військкоматами, техніка довготривалого зберігання приводиться в готовність до бойового застосування, організовується охорона й оборона важливіших елементів системи зв’язку.

Таким чином, з введенням бойової готовності ВОЄННА ЗАГРОЗА система зв’язку повинна прийти в такий стан, який дозволив би забезпечити управління військами в бою (операції) в повному обсязі. Такий стан стосовно до військ (сил) відповідає бойовій готовності ПОВНА. У цьому й заключається одна із реалізацій вимоги, випереджувальної готовності системи зв’язку відносно готовності системи управління і військ.

У стані бойової готовності ПОВНА система зв’язку повинна бути готова до забезпечення управління військами (силами) під час їх повного відмобілізування і виконання ними завдань за призначенням. Приведення системи зв’язку в бойову готовність ПОВНА досягаються своєчасним і організованим проведенням усіх заходів за попередніми ступенями бойової готовності, а також відмобілізуванням усіх військ зв’язку у повному обсязі.

Перелік виконуваних заходів за кожним ступенем бойової готовності, строки їх виконання для різних регіонів можуть бути різними. Та всі вони спрямовані на вирішення одного завдання - у найкоротші строки, обумовлені й обгрунтовані оперативною необхідністю й реальними можливостями, перевести систему (у тому числі й війська) зв’язку в стан, відповідний введеному ступеню бойової готовності, а також забезпечити вирішення завдань управління військами під час їх приведення у відповідний ступінь бойової готовності й управління ними в цьому стані.

Для швидкого й організованого приведення системи зв’язку у вищий степінь бойової готовності необхідно ретельно розробляти всі заходи, своєчасно доводити їх до виконавців, систематично, згідно з планом, проводити тренування системи, підрозділів частин, і з’єднань зв’язку, своєчасно вносити зміни до планів переведення системи і військ зв’язку з мирного на воєнне положення під час зміни оперативної обстановки, обстановки щодо зв’язку, завдань військам.

Із всього сказаного вище не важко зробити висновок, що основним фактором, який характеризує успішність вирішення завдань щодо зростання бойової готовності системи зв’язку, є фактор часу.

Тому бойова готовність системи зв’язку кількісно характеризується часом приведення її в необхідний стан (переведення з одного ступеня бойової готовності в інший, як правило, вищий). Під час переведення системи зв’язку із одного ступеня бойової готовності в інший виконується визначений комплекс заходів що проводиться з метою досягнення якісно нового її стану. Час витрачений на виконання цього комплексу заходів і буде часом переведення системи зв’язку tбгсс . Цей час визначається для кожного з’єднання та об’єднання оперативною директивою виходячи із їх призначення.

Критерієм випереджувальної готовності системи зв’язку є нерівність виду tбгссТбгссдоп, де Тбгссдоп - допустимій час приведення системи зв’язку в бойову готовність, який визначається потребами системи управління (час готовності органов, пунктів управління) та який встановлюється оперативною директивою.

Основними показниками під час прогнозування бойової готовності системи зв’язку вибрана імовірність виконання необхідного комплексу заходів за визначений час Р(tбгссТбгсс доп). Відповідно, критерієм бойової готовності при цьому буде вираз РбгРбг дод.

Узагальнюючи вище сказане, можна сформулювати основні найбільш загальні, умови досягнення високої бойової готовності системи зв’язку на всіх етапах її функціонування. Це завчасна підготовка й удосконалення системи зв’язку , проведення тренувань, щодо приведення її в різні ступені бойової готовності; чітка організація й пільне несення бойового чергування на вузлах станціях і лініях зв’язку , своєчасне прийняття рішень на організацію зв’язку , плануваненя зв’язку й постановка завдань підлеглим; високий рівень спеціальної підготовки й польової виучки особового складу; постійна технічна готовність засобів зв’язку до застосування; дислокація з’єднань, частин і підрозділів зв’язку з урахуванням їх призначення; укомплектованість і забезпеченість з’єднань, частин і підрозділів зв’язку; високі моральні якості, дисціпліна й пильність особового складу.

Такі суть, вимоги й шляхи досягнення високої бойової готовності системи зв’язку. Грунтовні та глибоки знання їх необхідні кожному офіцерові-зв’язківцю, вони сприяють правильній і цілеспрямованій діяльності щодо підтримання бойової готовності системи й військ зв’язку на рівні сучасних вимог.