Нормативи щодо розгортання вузлів зв’язку ак

таблиця 5.1

Вузли зв’язку	Склад вузлів зв’язку	Час виконання нормативів (хв.) з оцінкою
		День			Ніч
		Відмінно	Добре	Задовільно	Відмінно	Добре	Задовільно
КП (ЗКП) армійського корпусу	мобільна частина	60	65	70	70	80	95
	основна частина	85	95	110	100	110	125
ППУ армійського корпусу	группа КШМ	25	30	35	30	35	40
	группа засобів ВЗ	45	50	55	55	60	65
ТПУ армійського корпусу	вузол зв’язку	60	65	75	70	80	95

У практиці військ під час перевірки виконання вимог мобільності системи (елементів системи) зв’язку здійснюється контроль часу й повноти виконання заплановоного комплексу робіт (наприклад, по розгортанню мобільної частини вузла зв’язку КП корпусу). Критерієм оцінки при цьому служить відповідність фактично затраченого часу (tмб) нормативному (tнорм): tмб  tнорм(5.3)

Для оцінки мобільності системи зв’язку, яка проектується (планується) поряд з часовим використовується також імовірний показник - імовірність своєчасного розгортання або змінювання структури системи зв’язку

Р( tмб  Тмб.Доп)  Рмб.Тр

Аналіз виразу 5.1 дає можливість визначити три основні групи заходів досягнення високої мобільності: підвищення оперативності робіт органів управління зв’язком; скорочення часу на виконання поставлених завдань; удосконалення організаційно-технічної структури системи зв’язку та її елементів.

Підвищення оперативності робіт органів управління зв’язком досягається: оптимізацією їх організаційно-штатної структури; читким розподілом функціональних обов’язків; високою професійною підготовкою посадових осіб управління; постійним збором і аналізом даних обстановки зі зв’язку; провадження методів наукової організації праці в роботу органів управління; використанням автоматизованої системи управління зв’язком.

Скорочення часу на виконання з’єднаннями, частинами й підрозділами поставленних завдань досягається: своєчасним и чітким поставленням завдань посадовими особами; удосконаленн ям тактики дій частин, підрозділів зв’язку; застосуванням засобів механізації та чіткою організацією робіт під час розгортання (згортання) елементів системи зв’язку; високою маршевою і тактико-спеціальною підготовкою частин (підрозділів) зв’язку, утримуванням у справному стані транспортної бази; застосуванням високомобільних засобів і комплектів зв’язку; маневром сил й засобів зв’язку; правильним розміщенням і використанням резервів зв’язку; автоматизацією процесу розподілу й комутації каналів і повідомлень, стійким безперервним і оперативним управлінням системою і військами зв’язку .

Одним із основних напрямків досягнення високої мобільності є оптимізація організаційно-технічної структури системи зв’язку та її елементів. Це може бути досягнуто, в першу чергу, шляхом оптимального поєднання способів організації зв’язку через опорні вузли та прямих зв’язків, опорної мережі зв’язку та напрямних ліній.

У числі інших заходів у цьому відношенні можна назвати: широке застосування в системах зв’язку ретрансляторів на льотно-підйомних засобах; скорочення кількості спеціальних автомобілів на вузлах зв’язку, застосування апаратних підвищеної потужності; розукруплення вузлв зв’язку пунктів управління.

У вирішенні проблем мобільності системи зв’язку велике значення має система зв’язку взаємодіючих об’єднань, а також державної та місцевої системи зв’язку. Важливим є також вирішення таких питань технічного плану як уніфікація засобів зв’язку, зниження масогабаритних характеристик апаратури зв’язку, впровадження більш ефективних методів обробки й передачі інформації, автоматизація процесів установлення та ведення зв’язку.

Потрібно зазначити, що сучасні умови ведення бойових дій ставлять високі вимоги до мобільності системи зв’язку, значно утруднюючі водночас їх виконання. Успішне виконання цих вимог можливо тільки при творчому, науково обгрунтованому, підкріпленому конкретними розрахунками підходу всіх посадових осіб із зв’язку у вирішенні поставлених завдань.