1.2 Наукові основи організації зв’язку.

З точки зору філософії організація зв’язку, як наука, повинна мати свій предмет, закони, категорії, поняття, метод.

Предметом організації зв’язку є теорія й практика організації зв’язку в ході ведення бойових дій.

Теорія організації зв’язку становить систему наукових знань, що відображають сучасні погляди на рівень і місце зв’язку в управління військами, силами та зброєю, порядок, тактику та способи бойового застосування сил і засобів зв’язку для побудови системи зв’язку в бою та операції. Вона також визначає порядок і зміст управління системою і військами зв’язку та їх всебічного забезпечення.

Практика організації зв’язку передбачає набуття навичок у застосуванні теоретичних положень організації зв’язку в конкретних умовах бойової обстановки, розгортанні та забезпеченні стійкого функціонування системи зв’язку, розробку рекомендацій з найбільш ефективних методів підготовки і бойового застосування військ зв’язку, в управлінні системою й військами зв’язку.

Важливим теоретичним і практичним завданням є визначення тенденцій і напрямків подальшого вдосконалення й розвитку системи зв’язку та її елементів, розробка принципів побудови й структр перспективних мереж зв’язку. Науковими основами організації зв’язку є вчення про війну та армію, воєнна наука теорія та узагальнений досвід організації зв’язку в війнах та в ході військових навчань. Вона розвивається на основі загальних законів воєнного мистецтва й принципів абстрагованих із цих законів щодо теорії й практики воєнного зв’язку.

У даний час у теорії й практиці організації зв’язку користуються принципами, які встановлюють відповідальність за організацію й забезпечення зв’язку, визначають способи організації й порядок використання різних засобів зв’язку, і регламентують взаємодію військ зв’язку різних видів Збройних Сил.

Організація зв’язку, як наука, має свої критерії і поняття. До них, наприклад, відносяться:

засоби зв’язку;

управління зв’язком;

ефективність зв’язку та ін.

Науковими методами організації зв’язку є діалектика. Загальна методологічна основа організації зв’язку це, перш за все, філософія – наука про найбільш загальні закони розвитку природи, людського суспільства й мислення. Її основні положення виступають у ролі основоположних при вивченні всіх питань у області організації зв’язку.

Теорія й практика організації зв’язку розвивається на основі досвіду війн, військових навчань, змін у засобах і способах збройної боротьби, в управлінні військами, в засобах зв’язку й тенденціях їх удосконалення. Джерелом цього розвитку є, перш за все, наявність протиріччя між зростаючими бойовими можливостями зброї й техніки, способами збройної боротьби, що постійно удосконалюються , з одного боку, і рівнем розвитку управління й засобів управління з другого.

Це приводить до виникнення нових завдань управління, підвищення вимог до нього, а отже, і до зв’язку. Важливість теоретичних і практичних завдань, щодо організації зв’язку визначають необхідність щодо підготовки командних та інженерних кадрів для військ зв’язку. Теорія організації зв’язку озброює офіцерів-зв’язківців необхідними знаннями основних положень організації зв’язку в умовах сучасного бою та операції, науковими методами управління системами, підрозділами й частинами зв’язку. Вона формує основу для придбання професійних практичних навичок, необхідних посадовим особам із зв’язку, командирам і офіцерам штабів частин зв’язку. Знання теоретичних основ організації зв’язку сприяють розвитку оперативно-тактичного мислення, вміння оцінювати обстановку, самостійно приймати рішення, чітко й конкретно ставити завдання підлеглим і забезпечувати їх виконання під час бойових дій. На основі цих знань формуються такі найважливіші якості офіцера зв’язківця, як висока відповідальність за організацію й забезпечення зв’язку, вміння організовувати дії підлеглих, твердо і рішуче провадити в життя прийняті рішення.