- •167 Персональні комп’ютери Розділ 2. Комп’ютери в медицині
- •Персональні комп’ютери
- •2.1.1.Історія виникнення персональних еом
- •2.1.2.Основні елементи персональних еом
- •2.1.3.Основні характеристики персональних комп’ютерів
- •Таблиця 1.
- •Таблиця 2.
- •2.1.4.Формування області пам’яті на магнітному носії
- •Таблиця 3.
- •2.1.5.Структура зберігання інформації
- •Мал. 2.1.
- •Операційна система
- •2.2.1.Загальні відомості
- •2.2.2.Завантаження операційної системи Мал. 2.2.
- •2.2.3.Файлова структура операційної системи
- •Елементи програмування
- •2.3.1.Короткі відомості про алгоритмічні мови
- •2.3.2.Методика створення програм Постановка задачі
- •Найпростіша програма
- •Приклад 1.
- •Циклічні програми
- •Приклад 2.
- •Приклад 3.
- •Приклад 4.
- •Приклад 5.
- •Приклад 6.
- •Практичне заняття “вивчення операційнОїСистеми пеом івм. Управління еом за допомогою системнОї оболонки”
- •Контрольні питання для підготовки до заняття
- •Додаткова література
- •2.4.1.Додаткові теоретичні відомості
- •Основні правила експлуатації вінчестера
- •Паркування головок вінчестера
- •Введення інформації в пам’ять еом
- •Функції службових клавіш
- •Управління еом за допомогою системної оболонки nc
- •Вправа 1
- •Вправа 2
- •Вправа 3
- •2.4.2.Методика виконання операцій системної оболонки Методика визначення довжини файлів
- •Методика створення каталогів
- •Методика виділення файлів
- •Методика читання файлів
- •Методика перейменування файлів
- •Методика перенесення файлів
- •Методика вилучення файлів
- •Методика копіювання файлів
- •Методика отримання відомостей про накопичувач інформації
- •Методика запуску робочих програм
- •Перелік основних команд nc
- •2.4.3.Завдання для самостійної роботи
- •Застосування еом у медицині
- •Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійної роботи
- •Практичне заняття “програмування на алгоритМіЧній мові basic”
- •Контрольні питання для підготовки до заняття
- •Додаткова література
- •Операції
- •Оператори
- •Конструкції програм на мові basic
- •Приклади складання найпростіших програм
- •Оператори введення (input) та виведення (outрuт)
- •Оператори введення (data),читання (read),повторного читання (restore),умовних та безумовних переходів
- •Оператори обчислювальних переходів
- •Циклічні програми
- •Оператори циклу for,next
- •2.5.2.Методика виконання роботи
- •2.5.3.Завдання для самостійної роботи Варіант 1 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани гігантського аксона каракатиці
- •Варіант 2 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани аксона кальмара
- •Варіант 3 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани м’язового волокна жаби
- •Варіант 4 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани моторного нейрона кішки
- •Варіант 5
- •Контрольні питання для підготовки до заняття
- •Додаткова література
- •2.6.1.Додаткові теоретичні відомості Математичні моделі імунних реакцій
- •2.6.2.Математична модель протипухлинного імунітету
- •2.6.3.Математична модель аутоімунного захворювання
- •2.6.4.Математична модель гуморального імунітету
- •Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійної роботи
- •Діагностичний алгоритм
- •Інформаційно-ймовірнісна лікарська логіка
- •Етапи діагностичного процесу за допомогою інформаційно-ймовірнісного методу
- •2.7.2.Робота з навчальною програмою“Байєс” Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Модель одноразового введення препарату
- •Мал. 2.3.
- •Модель безперервного введення препарату
- •Модель,що поєднує безперервне введення з одноразовою навантажуючою дозою
- •Модель внутрішньосудинної інфузії
- •Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійної роботи
Приклад 3.
Етапи |
Рядки програми |
1 |
10 PRINT “Розрахунок миттєвої амплітуди коливань” |
2 |
20 А = 0.1: V = 5E-1: РІ = 3.14159265 25 І = 0 |
3 |
30 READ t, K 35 I = I + 1 40 DATA 0.2, 0.1, 0.2, 0.3, .2, .5, 2Е–1, .7, .2, .9 42 DATA 0.4, 0.1, 0.4, 0.3, .4, .5, 4Е–1, 7.4, .9 44 DATA 0.6, 0.1, 0.6, 0.3, .6, .5, 6Е–1, 7.6, .9 46 DATA 0.8, 0.1, 0.8, 0.3, .8, .5, 8Е–1, 8.8, .9 48 DATA 1, 0.1, 1, .3, 1, .5, 1, .7, 1, .9 |
4 |
50 W = 2*PI*V: B = K*t 60 X = A*EXP(–B)*COS(W*t) |
5 |
70 PRINT “X=”; X 75 IF t<=1 AND I<25 THEN GOTO 30 |
6 |
80 END |
Можна створювати циклічні програми, для утворення циклів в яких, окрім операторів READ i DATA, використовуються оператори FOR i NEXT.
Перший і другий етапи складання таких програм будуть аналогічні попереднім прикладам. Третій етап –введення змінних–буде оформлений інакше (приклад 4).
У рядку 30 пишеться заголовок циклу по змінній t(час), а у рядку 40 заголовок внутрішнього циклу по зміннійК. У рядку 72 спочатку повинен бути закритий внутрішній цикл (по зміннійК), а у рядку 75 закривається зовнішній цикл (по зміннійt).
Як буде працювати така програма?
Як тільки програма буде введена в ОП ЕОМ, її необхідно запустити командою RUN. При цьому інтерпретатор починає читати кожний рядок програми. Прочитавши рядок 30, інтерпретатор запам’ятає все те, що лежить нижче оператора FOR t і вище оператора NEXT t, необхідно виконати 5 разів. При цьому зміннаtбуде змінюватись від 0.2 до 1счерез кожні 0.2с. Прочитавши рядок 40, інтерпретатор змінює зміннуК також 5 разів (від 0.1 до 0.9 через 0.2).
Приклад 4.
Етапи |
Рядки програм |
1 |
10 PRINT “Розрахунок миттєвої амплітуди коливань” |
2 |
20 A = 0.1: V = 5E–1: PI = 3.14159265 |
3 |
30 FOR t = 1 TO 1 STEP 0.2 40 FOR K = 0.1 TO 0.9 STEP 0.2 |
4 |
50 W = 2*PI*V: B = K*t 60 X = A*EXP (–B)*COS(W*t) |
5 |
70 PRINT “ X =”; X 72 NEXT K 75 NEXT t |
6 |
80 END |
Як тільки інтерпретатор прочитає рядок 30, то змінна tбуде дорівнювати 0.2. Прочитавши рядок 40, інтерпретатор присвоїть зміннійКзначення 0.1. Виконуються IV і V етапи програми і, прочитавши рядок 72, інтерпретатор присвоює зміннійКнаступне значення (0.1 + 0.2 = 0.3). Знову будуть виконуватись IV i V етапи програми і оператор NEXT K знову змінює значення змінноїK. Так буде продовжуватись протягом п’яти циклів.Протягом кожного циклу обчислюється функція (рядки 50 і 60) і віддруковується результат (рядок 70) доти, поки оператор NEXT присвоїть зміннійК значення 0.9 і пройде цикл із цим значеннямК.
Після цього оператор NEXT К працювати не буде, оскільки в заголовку циклу по Квказано, що значення змінноїКне може бути більше 0.9. Після цього інтерпретатор читає наступний (після 72) рядок програми, в якій присвоює зміннійtнаступне значення, рівне 0.4. І знову внутрішній цикл буде виконуватись 5 разів.
Таким чином, до кожного значення змінної tбуде розраховуватись 5 значень функціїXз різними значеннями змінноїК. Загальна кількість розрахованих значень функціїXстановитиме 55 = 25.
Порівняння даної програми з попередньою дозволяє сказати, що вона оформлена простіше. Так оформити програму можна в тому випадку, якщо змінні tіKзмінюються регулярно.
Якщо одна з цих змінних (наприклад, t) змінюється нерегулярно (0.1, 0.3, 0.4, 0.7, 1), то програма буде мати такий вигляд (приклад 5).