- •167 Персональні комп’ютери Розділ 2. Комп’ютери в медицині
- •Персональні комп’ютери
- •2.1.1.Історія виникнення персональних еом
- •2.1.2.Основні елементи персональних еом
- •2.1.3.Основні характеристики персональних комп’ютерів
- •Таблиця 1.
- •Таблиця 2.
- •2.1.4.Формування області пам’яті на магнітному носії
- •Таблиця 3.
- •2.1.5.Структура зберігання інформації
- •Мал. 2.1.
- •Операційна система
- •2.2.1.Загальні відомості
- •2.2.2.Завантаження операційної системи Мал. 2.2.
- •2.2.3.Файлова структура операційної системи
- •Елементи програмування
- •2.3.1.Короткі відомості про алгоритмічні мови
- •2.3.2.Методика створення програм Постановка задачі
- •Найпростіша програма
- •Приклад 1.
- •Циклічні програми
- •Приклад 2.
- •Приклад 3.
- •Приклад 4.
- •Приклад 5.
- •Приклад 6.
- •Практичне заняття “вивчення операційнОїСистеми пеом івм. Управління еом за допомогою системнОї оболонки”
- •Контрольні питання для підготовки до заняття
- •Додаткова література
- •2.4.1.Додаткові теоретичні відомості
- •Основні правила експлуатації вінчестера
- •Паркування головок вінчестера
- •Введення інформації в пам’ять еом
- •Функції службових клавіш
- •Управління еом за допомогою системної оболонки nc
- •Вправа 1
- •Вправа 2
- •Вправа 3
- •2.4.2.Методика виконання операцій системної оболонки Методика визначення довжини файлів
- •Методика створення каталогів
- •Методика виділення файлів
- •Методика читання файлів
- •Методика перейменування файлів
- •Методика перенесення файлів
- •Методика вилучення файлів
- •Методика копіювання файлів
- •Методика отримання відомостей про накопичувач інформації
- •Методика запуску робочих програм
- •Перелік основних команд nc
- •2.4.3.Завдання для самостійної роботи
- •Застосування еом у медицині
- •Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійної роботи
- •Практичне заняття “програмування на алгоритМіЧній мові basic”
- •Контрольні питання для підготовки до заняття
- •Додаткова література
- •Операції
- •Оператори
- •Конструкції програм на мові basic
- •Приклади складання найпростіших програм
- •Оператори введення (input) та виведення (outрuт)
- •Оператори введення (data),читання (read),повторного читання (restore),умовних та безумовних переходів
- •Оператори обчислювальних переходів
- •Циклічні програми
- •Оператори циклу for,next
- •2.5.2.Методика виконання роботи
- •2.5.3.Завдання для самостійної роботи Варіант 1 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани гігантського аксона каракатиці
- •Варіант 2 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани аксона кальмара
- •Варіант 3 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани м’язового волокна жаби
- •Варіант 4 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани моторного нейрона кішки
- •Варіант 5
- •Контрольні питання для підготовки до заняття
- •Додаткова література
- •2.6.1.Додаткові теоретичні відомості Математичні моделі імунних реакцій
- •2.6.2.Математична модель протипухлинного імунітету
- •2.6.3.Математична модель аутоімунного захворювання
- •2.6.4.Математична модель гуморального імунітету
- •Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійної роботи
- •Діагностичний алгоритм
- •Інформаційно-ймовірнісна лікарська логіка
- •Етапи діагностичного процесу за допомогою інформаційно-ймовірнісного методу
- •2.7.2.Робота з навчальною програмою“Байєс” Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Модель одноразового введення препарату
- •Мал. 2.3.
- •Модель безперервного введення препарату
- •Модель,що поєднує безперервне введення з одноразовою навантажуючою дозою
- •Модель внутрішньосудинної інфузії
- •Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійної роботи
2.3.2.Методика створення програм Постановка задачі
Виберемо як зразок транслятора інтерпретатор алгоритмічної мови BASIC. Щоб розглянути методику створення програми на конкретному діючому прикладі, візьмемо такий вираз для достатньо складного коливального процесу:
,
де A–зміщення тіла від положення рівноваги;
К–коефіцієнт, що характеризує затухання;
W –кругова частота,W = 2PIV;
V–лінійна частота;
PI–число “Пі”(РІ= 3.14159265);
t–час.
Нехай вхідні дані будуть такі:
А= 10см;V= 0.5Гц;
t= 0.2, 0.4, 0.6, 0.8, 1c;
K= 0.1, 0.3, 0.5, 0.7, 0.9.
Найпростіша програма
Для вивчення методики розділимо сторінку на два стовпці: перший з них назвемо “етапи програмування”, а другий –“рядки програми”, що забезпечують виконання даного етапу. Найпростіша програма наведена у прикладі 1.
Приклад 1.
Етапи програмування |
Рядки програми |
1. Назва програми |
10 PRINT “Розрахунок миттєвої амплітуди коливань” |
2. Введення констант |
20 А = 0.1; V =5E–1; РІ = 3.14159265 |
3. Введення змінних |
30 PRINT “Введіть t i K” 40 INPUT t, K |
4. Розрахунок функції |
50 W = 2 * PI* V: B = K* t 60 X = A* EXP(–B) * COS(W*t) |
5. Виведення результатів розрахунку |
70 PRINT “ X =”;X |
6. Закінчення програми |
80 END |
Перший етап – оформлення заголовка програми. У десятому рядку записано оператор PRINT та у лапках зазначається, розрахунок якої функції буде виконуватися.
Другий етап – введення констант. Константи – це вхідні дані, значення яких не змінюється в процесі виконання програми. У вихідних даних тільки три з них не змінюють свого значення. В ідеалі необхідно взяти три рядки, в кожному з яких записано один оператор присвоєння. Щоб програма була коротша та для економії місця, усі три оператори присвоєння запишемо в одному рядку 20, розділивши оператори знаком ділення – дві крапки. Зверніть увагу, що числа в цьому рядку записані в двох формах: у натуральній та експоненціальній. Вираз 5Е–1 означає 510–1, тобто 0.5. Якщо необхідно ввести в пам’ять ЕОМ число 310–8, то необхідно записати його так: 3Е–8. Число 5109записується так: 5Е9. Ніяких інших форм запису чисел ЕОМ не розуміє. Якщо записати число у вигляді 310^(–8), то це не число, а дві арифметичні операції – добуток та піднесення до степеня.
Третій етап – введення змінних. Змінні – це вихідні дані, значення яких змінюється в процесі роботи програми. Таких змінних у прикладі дві: час tі коефіцієнт затуханняК. У тридцятому рядку запишемо вказівку людині, яка працює з комп’ютером, що робити. У рядку 40 запишемо оператор INPUT з двома символамиtіК, які розділені знаком “кома”.
Четвертий етап – розрахунок функції. У рядку 50 розрахуємо WіB, щоб значення змінноїВпідставити в показник експоненти, а зміннуW– в аргумент тригонометричної функції cos. Якщо у виразі буде дріб, де у знаменнику є кілька співмножників, то весь знаменник необхідно взяти в дужки.
П’ятий етап – виведення результатів розрахунку (на екран монітора). У рядку 70 записуємо оператор PRINT, потім у лапках “Х =”(так буде написано на моніторі), потім поставимо крапку з комою – щоб після знака “рівності”пропустити одну позицію, а потім буде записано числове значення амплітудиХ.
Шостий етап – оформлення закінчення програми. У рядку 80 записуємо оператор END чи STOP.
Як буде працювати ця програма?
Коли програма буде заведена в пам’ять ЕОМ за допомогою клавіатури, то її необхідно запустити командою RUN. Як тільки цю команду введете в пам’ять ЕОМ, то інтерпретатор алгоритмічної мови читає кожний рядок програми. Прочитавши рядок 30, на екрані монітора він напише слова “Введіть tіК”, а прочитавши рядок 40, під словом “Введіть”з’явиться знак питання. Це означає, що ЕОМ потребує ввести вихідні дані. Необхідно за допомогою клавіатури набрати числа 0.2 і 0.1, розділивши їх знаком “кома”, і ввести їх в пам’ять ЕОМ. (Так оформлені вихідні дані можна вводити роздільно, тобто набрати перше число і ввести в пам’ять ЕОМ, а потім аналогічно зробити з другим числом). Як тільки буде заведено в пам’ять ЕОМ друге число, то буде розрахована функція і віддруковано результат розрахунку. Прочитавши рядок 80, інтерпретатор напише на екрані монітора слово ОК (для ЕОМ IBM), що означає закінчення роботи програми.
Для розрахунку наступного значення функції необхідно знову подати команду RUN і щойно з’явиться знак питання, набрати нову пару вхідних даних і ввести їх в пам’ять ЕОМ. При цьому з’явиться нове значення розрахованої функціїХта слово ОК.
Оскільки ми маємо двадцять п’ять пар вхідних даних, то доведеться 25 разів запускати програму. При цьому втрачається багато часу. Тому програми такого типу складають тільки тоді, коли необхідно один раз щось швидко підрахувати або коли вхідні дані вводяться тільки один раз. В усіх інших випадках складаються циклічні програми.