167 Персональні комп’ютери Розділ 2. Комп’ютери в медицині

“Людина кінця ХХ століття, яка не вмі­тиме користуватися електронною ін­фор­­ма­ційною техні­кою, буде подібна людині по­чат­ку ХIХ століття, яка не вміла читати й пи­сати”.

В.М. Глушков

Удосконалення навчального процесу в медичних закла­дах освіти та загаль­ний прогрес у медицині неможливі без ефективного вико­ристан­ня медичної інформатики та обчис­лю­вальної техніки. Це обумовлює нові вимоги до змісту, методики й організації викладання розділу “Основи інфор­ма­тики та об­числювальної техніки”, який належить до дис­цип­ліни “Біо­фі­зика, інформатика та медична аппаратура”, що ви­кла­да­ється студентам 1-го курсу всіх факультетів медич­них закладів освіти України.

Цей розділ містить основні теоретичні відо­мості з об­чис­лю­вальної техніки, методичні розробки для виконання пра­ктичних занять у дисплейному класі, перелік контроль­них робіт для підготовки до занять і завдань з самостійної ро­боти студентів, а також список необхідної літератури.

При написанні цього розділу автори не зупинялися детально на питаннях, які стосуються інформатики. Для цієї мети студенти мо­жуть скористатися навчальним по­сіб­ни­ком О.В. Чалого, В.А. Дя­кова, І.Й. Хаїмзона “Осно­ви ін­фор­матики” (К.: Вища школа, 1993) та іншими виданнями, список яких наведений в кінці цього тому. Крім цього, сюди не включено цілу низку питань, які склада­ють зміст дисцип­ліни “Медична інформатика”, що викладається сту­ден­там 2-го курсу.

1. Персональні комп’ютери

Як відомо, засобом обробки інформації є обчис­лю­валь­ні комплекси. Які характерні прикмети відрізняють пер­со­наль­ні комп’юте­ри від інших обчислювальних ко­м­плексів? Персональні комп’ютери відрізняються малогабаритністю, на­дій­ніс­тю, простотою спілкуван­ня з користувачем, багато­фун­кціональ­ніс­тю.

2.1.1.Історія виникнення персональних еом

До середини 70-х років ХХ століття у США з’явилися електронні гральні автомати. Але вони були громіздкими та малофункціональними, тобто обмежувались певним числом ігор. Завдяки цьому співробітники фірми Atari, які виготовляли гральні автомати, Стів Джобс і Стефан Возняк вирі­шили зробити такий гральний автомат, який був би багатофункціональним, малогабаритним, надійним і простим в керуванні. Створений ними у 1975 році апарат з іменем Apple (яблуко) не тільки використовувався дітьми для гри, а й інженерами, менеджерами і навіть науковими співробіт­ни­ка­ми. Цей апарат і був першим персональним комп’юте­ром Apple.

У 1987 році фірма ІВМ теж почала випускати персональні ЕОМ (ПЕОМ). До 1987 року було продано більш як 30 мільйонів ПЕОМ. Нині немає жодної сфери життє­ді­яль­нос­ті людства, де б не використовували ПЕОМ.

2.1.2.Основні елементи персональних еом

Кожна персональна ЕОМ включає у себе:

- системний блок;

- термінал (дисплей);

- накопичувач інформації;

- принтер (друкувальне обладнання) і, при необхідності, плоттер (графопобудовник).

У системному блоці розташовується процесор і сопроцесор, елементи пам’яті ПЕОМ, елементи зв’язку процесора із зовнішнім обладнанням ПЕОМ (адаптери).

Термінал (дисплей) виводить інформацію на екран мо­ні­тора і має у своєму складі монітор, клавіатуру і адаптер, який розташовується у системному блоці.

Накопичувач інформації дозволяє виводити інформацію на магнітний носій. Накопичувач інформації складається з вінчестера (накопичувача на жорсткому диску) і накопичувачів на гнучких магнітних дисках (НГМД). Накопичувачі на жорсткому диску від­різ­няються своїми типами і характеристиками. НГМД розраховані для роботи з дискетами 5.25 дюйма і 3.5 дюйма або одним з них.

Досить ефективно використовуються для накопичення найрізноманітнішої інформації (тексти, музика, графічні та відео­зоб­раження) компакт-диски (CD), але інформація з таких дисків може тільки читатися, а запис здійснюється у спе­ціальних умовах.

Принтери виводять літерно-цифрову та іншу інформа­цію на папір. Плоттери дозволяють виводити на папір гра­фіч­ну інформацію більшого формату. Принтери можуть бути ударного та безударного типу (термографічні, струминні, лазерні). Із принтерів ударного типу найбільше розповсюдження мають матричні, які утворюють символи шляхом набору матриці з гольчатих штирів, що водночас б’ють по паперу крізь фарбуючу стрічку. Термографічні принтери створюють символи шляхом подачі напруги живлення на певні оптичні прилади, які утворюють матрицю. Світлові промені у вигляді символів засвічують ділянки світлочутливого паперу, змінюючи його колір на більш темний. Струминні принтери наносять символи методом “вистрілювання”фарб із сопел. Лазерні принтери створюють потенціальний рельєф на світлочутливому барабані. Фарбуючий порошок липне до ділянок створеного потенціального рельєфу. На папері, який притуляється до світлочутливого барабана, з’являється зображення, закріплення якого здійснюється термічним засобом.

Крім стандартних зовнішніх обладнань, ПЕОМ можуть комплектуватися маніпуляторами (джойстік, миша, сканер).

Джойстік являє собою ручку, яка відхиляється від вертикального положення в будь-якому напрямку, керуючи таким чином положення курсора.

Миша являє собою невелику коробочку, всередині якої знаходиться важка кулька. При переміщенні коробочки по поверхні стола кулька повертається і змінює положення кур­сора на екрані. Кнопками миші можна керувати ПЕОМ як клавіатурою.

Сканер дозволяє вводити в оперативну пам’ять ПЕОМ будь-який малюнок чи текст.

Для зв’язку ПЕОМ з іншими комп’ютерами існують різні пристрої, зокрема модеми, які являють собою систему модулятор–демо­ду­ля­тор. Інформація зв’язку (наприклад, елек­трон­на пошта) від модема по радіо- чи телефонних лініях передається адресату. При прийомі аналогові сигнали в модемі перетворюються на цифрові імпульси, які розшифровуються, запам’ятовуються і відображаються на зовніш­ніх приладах ПЕОМ.