- •167 Персональні комп’ютери Розділ 2. Комп’ютери в медицині
- •Персональні комп’ютери
- •2.1.1.Історія виникнення персональних еом
- •2.1.2.Основні елементи персональних еом
- •2.1.3.Основні характеристики персональних комп’ютерів
- •Таблиця 1.
- •Таблиця 2.
- •2.1.4.Формування області пам’яті на магнітному носії
- •Таблиця 3.
- •2.1.5.Структура зберігання інформації
- •Мал. 2.1.
- •Операційна система
- •2.2.1.Загальні відомості
- •2.2.2.Завантаження операційної системи Мал. 2.2.
- •2.2.3.Файлова структура операційної системи
- •Елементи програмування
- •2.3.1.Короткі відомості про алгоритмічні мови
- •2.3.2.Методика створення програм Постановка задачі
- •Найпростіша програма
- •Приклад 1.
- •Циклічні програми
- •Приклад 2.
- •Приклад 3.
- •Приклад 4.
- •Приклад 5.
- •Приклад 6.
- •Практичне заняття “вивчення операційнОїСистеми пеом івм. Управління еом за допомогою системнОї оболонки”
- •Контрольні питання для підготовки до заняття
- •Додаткова література
- •2.4.1.Додаткові теоретичні відомості
- •Основні правила експлуатації вінчестера
- •Паркування головок вінчестера
- •Введення інформації в пам’ять еом
- •Функції службових клавіш
- •Управління еом за допомогою системної оболонки nc
- •Вправа 1
- •Вправа 2
- •Вправа 3
- •2.4.2.Методика виконання операцій системної оболонки Методика визначення довжини файлів
- •Методика створення каталогів
- •Методика виділення файлів
- •Методика читання файлів
- •Методика перейменування файлів
- •Методика перенесення файлів
- •Методика вилучення файлів
- •Методика копіювання файлів
- •Методика отримання відомостей про накопичувач інформації
- •Методика запуску робочих програм
- •Перелік основних команд nc
- •2.4.3.Завдання для самостійної роботи
- •Застосування еом у медицині
- •Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійної роботи
- •Практичне заняття “програмування на алгоритМіЧній мові basic”
- •Контрольні питання для підготовки до заняття
- •Додаткова література
- •Операції
- •Оператори
- •Конструкції програм на мові basic
- •Приклади складання найпростіших програм
- •Оператори введення (input) та виведення (outрuт)
- •Оператори введення (data),читання (read),повторного читання (restore),умовних та безумовних переходів
- •Оператори обчислювальних переходів
- •Циклічні програми
- •Оператори циклу for,next
- •2.5.2.Методика виконання роботи
- •2.5.3.Завдання для самостійної роботи Варіант 1 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани гігантського аксона каракатиці
- •Варіант 2 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани аксона кальмара
- •Варіант 3 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани м’язового волокна жаби
- •Варіант 4 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани моторного нейрона кішки
- •Варіант 5
- •Контрольні питання для підготовки до заняття
- •Додаткова література
- •2.6.1.Додаткові теоретичні відомості Математичні моделі імунних реакцій
- •2.6.2.Математична модель протипухлинного імунітету
- •2.6.3.Математична модель аутоімунного захворювання
- •2.6.4.Математична модель гуморального імунітету
- •Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійної роботи
- •Діагностичний алгоритм
- •Інформаційно-ймовірнісна лікарська логіка
- •Етапи діагностичного процесу за допомогою інформаційно-ймовірнісного методу
- •2.7.2.Робота з навчальною програмою“Байєс” Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Модель одноразового введення препарату
- •Мал. 2.3.
- •Модель безперервного введення препарату
- •Модель,що поєднує безперервне введення з одноразовою навантажуючою дозою
- •Модель внутрішньосудинної інфузії
- •Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійної роботи
2.6.4.Математична модель гуморального імунітету
dX/dt = AX – BYX – CX,
dY/dt=DZ – KYX – LY,
dZ/dt=MX /(X + Q)– NZ,
де X– концентрація антигенів (вірусів, бактерій та ін.);
Y– концентрація антитіл, що нейтралізують антигени;
Z– концентрація плазматичних клітин, які синтезують антитіла;
A, B, C, K, L, M, Q, N– індивідуальні параметри імунної системи.
Фактори імунної реакції, взяті до уваги в даній математичній моделі:
В рівняння для “X”(концентрація антигенів):
1) Розмноження чужорідних вірусів і бактерій в організмі людини (AX). КоефіцієнтA обернено пропорційний температурі організму або ділянки тіла:A(T) =a/T, деТ– температура біологічної тканини;
2) Нейтралізація антигенів за допомогою антитіл імунної систем (–BYX);
3) Природне відмирання антигенів (–CX).
В рівняння для “Y”(концентрація антитіл):
4) Синтез антитіл плазматичними клітинами (DZ);
5) Зменшення кількості антитіл при нейтралізації антигенів (–KYX);
6) Природне відмирання антитіл (–LY);
В рівняння для “Z”(концентрація плазматичних клітин):
7) Розмноження плазматичних клітин в результаті стимуляції антигенами (MX /(X + Q)). КоефіцієнтMпрямо пропорційний температурі:M=mT, деТ– температура біологічної тканини;
8) Природне відмирання плазматичних клітин (–NZ).
Імунні процеси, які описує дана математична модель:
А) субклінічна форма протікання інфекційного захворювання;
Б) гостра форма протікання інфекційного захворювання;
В) летальна форма протікання інфекційного захворювання (без терапевтичного впливу);
Г) хронічна форма інфекційного захворювання (без терапевтичного впливу).
За допомогою комп’ютерного моделювання виявлено, що хронічну форму інфекційного захворювання можна перевести в гостру з одужанням. В наукових дослідженнях показано, що такого ефекту можна досягти двома методами:
1. Метод гіпертермії: підвищення штучним чином температури організму або ділянки тіла за допомогою лікарських або фізіотерапевтичних засобів, які не дають побічних дій на імунну систему організму.
2. Метод загострення: введення в організм біостимулятора – конкуруючого непатогенного антигена, що не розмножується. При використанні методу загострення тимчасово послаблюється противірусний імунітет, вірус отримує можливість розмножуватись. А після введення біостимулятора виникає посилена імунна відповідь, що приводить до швидкого одужання.
Розрахунки на ЕОМ необхідні в даному випадку для того, щоб визначити поєднання цих двох методів лікування з урахуванням індивідуальних особливостей імунної системи кожного конкретного пацієнта (коефіцієнтів в рівняннях математичної моделі). Значення цих коефіцієнтів одержують з результатів спеціальних біохімічних досліджень. Для різних пацієнтів одна й та ж сама модель дає різну динаміку протікання хвороби, оскільки у кожного пацієнта свій набір параметрів імунної системи.
У завданні до даного розділу необхідно:
1. Провести прогноз протікання хвороби без терапевтичного втручання.
2. Дослідити вплив методу гіпер- і гіпотермії на хід протікання захворювання і визначити оптимальну температуру тіла пацієнта, за якої можливе його одужання.
3. Дослідити вплив двох методів (метод зміни температури тіла, метод загострення) на процес одужання пацієнта.
При виконанні третього пункту температуру тіла (органа) задавати ту, що знайдено при виконанні пункту 2. Дослідження ходу протікання хвороби проводити таким чином:
- вибрати момент введення лікувального препарату;
- змінити дозу препарату, досягти одужання пацієнта.
День введення препарату повинен вибиратись як ціле число.
У звіті необхідно вказати:
Графік протікання захворювання без терапевтичного втручання (прогноз).
Графік протікання хвороби і одужання при лікуванні методом зміни температури тіла (органа).
Графік протікання хвороби і одужання при одночасному використанні обох методів лікування.