Паркування головок вінчестера

Це питання має дуже важливе значення для правильної експлуатації ЕОМ.

Під час роботи накопичувача головки “плавають”над поверхнями дисків, які обертаються на висоті, що становить декілька мікронів. Коли живлення від’єднується, головки спускаються прямо на поверхню дисків. В результаті струсу, як робочого, так і вимкненого НЖМД, головки вдаряються об диски і руйнують тонесеньке магнітне покриття. Це призводить або до втрати даних і збільшення числа дефект­них секторів, або до відмови всього накопичувача (головки та механізм їх подачі не “бетонні”). Щоб уникнути вказаних неприємностей (принаймні при увімкненні ЕОМ), треба проводити примусове переміщення головок у безпечну зону (поза робочими поверхнями), тобто здійснювати їх паркування. Ця операція обов’яз­кова перед транспортуванням ЕОМ, але є серйозні причини для того, щоб виконувати його перед кожним вимкненням машини, навіть якщо будь-яка можливість струсу дисковода повністю виключена. Так, дослідження фірми Gibson Research показали таке:

- імпульс електричного струму, що виникає при вмиканні жив­лен­ня, пройшовши через підсилювач, навантажений на головку, перетворюється в магнітний імпульс, здатний негативно впливати на інформацію;

- вже після місячної роботи ЕОМ головки намагні­чу­ють­ся, у результаті чого якір крокового двигуна здри­га­ється при подачі напруги, що здатне зруйнувати поверхню дисків;

- поверхня дисків може бути пошкоджена при вмиканні напруги, коли головки ще “пливуть”під поверхнями, тобто під час розгону дисків НЖМД.

Деякі НЖМД, у яких вузол переміщення головок являє собою лінійний електромагнітний привід, дозволяють забезпечити автоматичне паркування головок на випадок вимк­нення напруги. Але навіть і в даному випадку, очевидно, краще паркувати головки, наслідуючи принцип “бере­женого Бог береже”.

Введення інформації в пам’ять еом

Інформація в пам’ять ЕОМ вводиться клавіатурою за допомогою ASCII-кодів (по 7 розрядів на один символ). Оскіль­ки восьмий розряд кожного байта використовується для перевірки правильності передачі інформації по мережі, то з’явилась можливість використовувати всі вісім розрядів байта (на 256 кодів). У зв’язку з цим на клавіатурі з’явились грецькі символи і псевдографіка. Для країн СНД була розроблена модифікована альтернативна таблиця ASCII-кодів, в якій:

- грецькі символи замінені кирилицею;

- символи псевдографіки залишились на тих самих міс­цях, як у модифікованій ASCII-таблиці.

Клавіатура має 101 клавішу, що розділені на такі групи:

1. Основна алфавітно-цифрова клавіатура.

2. Службові клавіші.

3. Мала цифрова клавіатура.

Основна алфавітно-цифрова клавіатура працює у нижньо­му регістрі. Щоб набирати символи, намальовані на клавішах зверху, або великі літери, необхідно натиснути і утримувати клавішу Shift. Чорним кольором нанесено літе­ри та цифри латинського алфавіту, червоним – росій­сько­го та українського алфавітів.

Мала цифрова клавіатура може працювати у двох режимах: дозволу набирати цифри або здійснювати редагування файлів.

Якщо лампочка Num Lock не світиться, то клавіатура до­з­во­­ляє редагувати файли. Функція клавіш в даному режимі така:

Home – переведення курсора на початок рядка;

End – переведення курсора на кінець рядка;

PgDn (Page Down) – переведення сторінки вниз;

PgUp (Page Up) – переведення сторінки вгору;

Ins (Insert) – виділення файла;

Del (Delete) – вилучення символа, позначеного курсором;

F1–F12 – програмуються для будь-яких операцій прикладних програм;

Ctrl + Alt + Del – м’яке перезавантаження операційної сис­т­еми;

Pause – зупинка програми;

Ctrl + Break – переривання програми;

Ctrl + Enter, Ctrl + J – перенос імені файла в командний рядок.