Вміст сечовини в сироватці крові

Вік	ммоль/л
Новонароджені	2,5 - 4,5
1 міс. - 1 рік	3,3-5,5
1 рік - 6 років	3,3-6,8
7-14 років	4,2 - 7,0

Перелік методів, що застосовуються при обстеженні дітей з захворюваннями органів сечової системи

- Опитування дитини і її батьків.

Клінічне загальне дослідження, огляд, пальпація органів сечової системи.

- Лабораторне дослідження: сечі, крові, основних біохімічних показників, що мають значення в нефрології.

- УЗД(ехографія).

Ренген-радіологічні методи дослідження: екскреторна урографія, мікційна цистоуретрографія, ретроградна пієлографія, ниркова ангіографія.

- Термографія.

- Радіонуклідні методи дослідження: радіонуклідна ренографія, динамічна реносцинтіграфія, ангіосцинтіграфія нирок, статична нефросцинтіграфія, нефросканування.

- Біопсія нирок.

Методика обстеження сечової системи у дітей.

При обстеженні сечової системи у дітей треба звернути увагу на наявність болю в поперековій ділянці, над лобком, біль при

сечовиділенні, частоту сечовиділень, нетримання та неутримування сечі інші порушення акту сечовиділення, енурез, "безпідставні" підвищення температури тіла.

Під час збирання анамнезу уточнити фактори ризику природженої і спадкової патології, можливі причини набутих захворювань(нефропатія під час вагітності, гострі інфекційні захворювання дитини, хронічні вогнища інфекції, переохолодження, передуючі вакцинації та інше).

Під час огляду визначити наявність пастозносгі, набряків, блідості, вологості шкіри, стан статевих органів.

Провести пальпацію нирок, при підозрі на приховані набряки провести пробу Мак-Клюра-Олдрича, оцінити кількість випитої і виділеної рідини за добу, колір і прозорість сечі.

Оцінити обсяг і результати лабораторно-інструментальних досліджень, а за їх відсутністю призначити необхідні.

Питання для самоконтролю:

1. Анатомо-структурні особливості нирок у дітей залежно від віку.

2. Анатомо-фізіологічні особливості сечоводів, сечового міхура у дітей.

3. Особливості морфології нирок у дітей залежно від віку.

4. Особливості клубочкової фільтрації у дітей.

5. Особливості реабсорбції органічних речовин у канальцях.

6. Особливості реабсорбції і секреції електролітів у дітей.

7. Характеристика концентраційної функції нирок у різні вікові періоди.

8. Симптоми порушення акту сечовиділення у дітей.

9. Формування умовного рефлексу на сечовипорожнення у дітей,

10. Що являє собою сечовий синдром?

11. Що таке нефритичний синдром?

12. Що таке нефротичний синдром?

13. Синдром набряків і синдром артеріальної гіпертензії у дітей з ураженням органів сечової системи.

14. Які симптоми виникають при повній втраті функцій нирками?

15. Діагностичні можливості методів обстеження нирок і сечових шляхів у дітей?

Тести для контролю:

1. Основними функціями нирок є нижченаведені, крім:

1.1. регуляція складу позаклітинної рідини

1.2. регуляція складу внутрішньоклітинної рідини

1.3. регуляція рівноваги кислот та лугів

1.4. регуляція обміну азоту

1.5. регуляція білірубінового обміну 78

2. Сечовиділення у дітей починає формуватися:

2.1. На 2-му тижні внутрішньоутробного розвитку

2.2. На 5-му

2.3. на 10-му

2.4. на 16-му

2.5. на 20-му

3. У дітей молодшого віку незавершену структуру нирок характеризують нижчеперераховані ознаки, крім:

3.1. лобулярна будова

3.2. недостатньо розвинений мозковий шар

3.3. до 12 міс. верхній та нижній полюси нирок залишаються зближеними, нирка нагадує округлий орган

3.4. нижній полюс нирок сягає гребеня клубової кістки

4. Низька концентрація сечі залежить від таких причин, окрім:

4.1. недостатнього утворення антидіуретичного гормону

4.2. недорозвинення осморегуляторів

4.3. короткі і вузькі канальні і петля Генле

4.4. недостатнього кровопостачання нирок

5. Низька клубочкова фільтрація у дітей молодшого віку обумовлена слідуючими причинами, крім:

5.1. епітелій капсули клубочка-кубічний

5.2. малі розміри клубочків

5.3. компактне розташування клубочків

6. Фільтраційну функцію клубочків оцінюють за:

6.1. пробою Зимницького

6.2. пробою Нечипоренка

6.3. пробою Реберга-Тарєєва

6.4. пробою Фольгарда

7. Показники кліренса за ендогенним креатиніном у новонароджених:

7.1. 5-Юмл/хв

7.2. 20-40

7.3. 70-90

7.4. 80-100

8. Показники кліренсу за ендогенним креатиніном у дітей старших 1 року:

8.1. 50-70 мл/хв

8.2. 70-90

8.3. 100-120

9. Ниркові миски у дітей молодшого віку мають слідуючі властивості, крім:

9.1. розвинеш досить добре

9.2. мають тісний зв"язок з лімфатичними судинами

9.3. мають добре розвинену м"язову і еластичну тканини

9.4. розташовані внутрішньонирково 10. Особливостями дитячого сечового міхура є нижченаведені окрім:

10.1. у новонароджених сечовий міхур виступає понад симфізом

10.2. м"язова оболонка розвинена слабко

10.3. передня стінка сечового міхура вкрита очеревиною

10.4. фізіологічний об"єм сечового міхура новонародженого 20-

30 мл 11 Нормальні показники лейкоцитів у пробі за Нечипоренком:

11.1.0-2000 11.2.4-6000 11.3.8-10000 в Імл

12. Нефротичний синдром характеризується слідуючими симптомами, крім:

12.1. гіпертензія

12.2. набряки

12.3. гіперліпідемія

12.4. протеінурія більш за 3, 5г на добу

12.5. диспротеінемія

13. Нефритичний синдром характерізуєтся слідуючими ознаками, крім:

13.1. набряки

13.2. гіпертензія

13.3. гіперліпідемія

13.4. гематурія

14. Основним симптомом гострої ниркової недостатності є:

14.1. олігурія, яка переходить в анурію

14.2. головний біль

14.3. конвульсії

14.4. гіперкаліємія

14.5. гіпокальціємія

15. Хронічній нирковій недостатності притаманні слідуючі симптоми, крім:

15.1. азотемія

15.2. гіпокаліемія

15.3. гіпостенурія

15.4. анемія

15.5. гематурія

16. Полакіурія це:

16.1. рідкі сечовипорожнення

16.2. болісні

16.3. часті

16.4. велика кількість сечі 80

Відповіді до контрольних тестів:

1.5, 2.3, 3.2. 4.4, 5.3, 6.3, 7.2, 8.3, 9.3, 10.2, 11.1, 12.1, 13.3, 14,1, 15.5,

16.4.

Тема: АНАТОМО-ФВІОЛОГІЧШ ОСОБЛИВОСТІ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ. СЕМІОТИКА УРАЖЕНЬ.

Актуальність теми:обмін речовин та енергетичний обмін, зріст і розвиток, реалізація генетичної програми, гомеостаз, взаємодія окремих систем організму здійснюються завдяки наявності нейроендокринної регуляції процесів життєдіяльності. При чому, ендокринна (гуморальна) регуляція має таке ж важливе значення, як і нервова. Знання особливостей будови та функції залоз внутрішньої секреції в дитячому віці допоможуть не тільки глибше зрозуміти фізіологічні закономірності зросту та розвитку дітей, але й розібратися в особливостях захворюваності та клінічної картини ендокринних захворювань у них.

Мета заняття;вивчити особливості будови та функції залоз внутрішньої секреції у дітей різного віку, знати найважливіші ознаки ендокринних розладів у них.

В результаті самостійної підготовки студент повинен знати:

1. Залози внутрішньої секреції людини і які гормони вони виробляють.

2. Закономірності формування ендокринної системи в антенатальному періоді.

3. Гормональна взаємодія організмів матері та плоду.

4. Особлівостіфункції залоз внутрішньої секреції у новонароджених.

5. Закономірності розвитку структури і функції залоз внутрішньої секреції в постнатальному періоді.

6. Найважлівіші клінічні ознаки ураження ендокринних залоз.

В результаті вивчення теми студент повинен уміти.

1. Визначити скарги, характерні для ураження ендокринної системи, зібрати індивідуальний та сімейний анамнез.

2. Провести об'єктивне обстеження ендокринної системи у дітей різного віку і оцінити отримані дані.

3. Скласти план лабораторного та інструментального обстеження у разі ігідозри на ураження ендокринної системи у пацієнта.

4. Оцінити результати лабораторно-інструментального обстеження.

Література:

Обов'язкова: 1. Мазурин А. В. , Воронцов Й. М. Пропедевтика детских

болезней. М. , 1985. С. 279-296.

2. Матеріали лекцій. Допоміжна: 1. Доскин В. А. , Келлер X. , Мураенко Н. М. й др.

Морфофункцио нальние константи детского организма. М. , 1997.

С. 191-210.

2. Држевецкая Й. А. Ендокринная система растущего организма.

М., 1987. С. 21-85.

Допоміжний матеріал:

• Гормональна взаємодія організмів матері та плоду.

• Закономірності появи ознак статевої зрілості.

• Сутність та позначення ознак статевої зрілості різного ступеня.

• Методика обстеження ендокринної системи.

Гормональна взаємодія організмів матері та плоду.

Сучасна фізіологія розглядає взаємодію матері та плоду, як самостійну функціональну систему, здатну до саморегуляції, біологічним призначенням якої є забезпечення нормального розвитку плоду, повної реалізації генетичної програми, що міститься в заплідненій яйцеклітині, народження здорової дитини. Ця взаємодія починається з самого початкового періоду онтогенезу, але найбільшої активності досягає з розвитком і функціонуванням плаценти. Дана система має як нервову, так і гуморальну регуляцію, в складі якої особливе значення відіграє обмін гормонами, які синтезуються в організмі матері, плоду та в плаценті. Розрізняють два гуморальних канали в системі мати-плод:

1)діаплаценгарний канал прямого та зворотнього зв'язку, по якому від матері до плоду надходять кисень, поживні речовини, гормони та інше, а від плоду до матері - вуглекислий газ, гормони, метаболіти тощо;

2) екстраплацентарний канал, по якому різні речовини надходять по обидві сторони через плідні оболонки і амніотичну рідину, але цей канал зв'язку мало інформативний.

Під час вагітності у жінок посилюється синтез гонадотропінів та соматотропіну, гормонів щитовидної залози та наднирників, статевих гормонів. Крім того в жовтому тілі виробляється прогестерон. Не всі материнські гормони проходять через плаценту. Серед них:

кортикотропін, тіротроігін, гонадотропіни, паратгормон та кальщггонін.

Гормони щитовидної залози проникають лише в другій половині вагітності. Проникають через плацентарний бар'єр стероїдні гормони статевих залоз та наднирників. Але всі гормони матері мають важливе значення для функціонування системи мати-плід. Гормони, що не проникають через плаценту виявляють непряму дію на метаболізм плоду через підлеглі залози-мішені або продукти обміну. Так, гонадотропіни - через статеві гормони, кортікотропін - через коргікостероїди, паратгормон і кальцітонін - через рівень кальцію, інсулін - через рівень глюкози в крові.

Ендокринна функція плаценти складається з синтезу ряду попередників та кінцевих форм деяких гормонів та їх транспорту, з метою створення належної концентрації гормонів по обидві сторони плацентарного бар'єру. Особливе значення має синтез в плаценті гестагенних (сприяючих вагітності) гормонів. До них належать:

хоріальний гонадотропін (ХГ) , плацентарний лактоген (ПЛ) та стероїдні гормони. Концентрація ХГ в крові матері в 100 разів більша, ніж у плода. Його найважливіша роль - здатність підгримувати функцію жовтого тіла і сприяти синтезу прогестерона. ПЛ в організмі матері має лактотропний ефект, що полягає в забезпеченні росту та диференціації структур молочної залози і синтезу в ній білка. В організмі плоду ПЛ є основним стимулятором білкового сінгезу. Стероїдні гормони (естріол та прогестерон) як і вся група гестагениих гормонів, забезпечують прогресування вагітності: а) діють на ЦНС, підтримуючи сформовану домінанту вагитності, б) сприяють накопиченню в матці енергетичних речовин, розслабляють гладку мускулатуру матки та знижують її чутливість до окситацину, в) виявляють імунодепресивну дію, тобто попереджують відгорження зародиша, який є імунологічне чужерідним для материнського організму.

Синтез гормонів у плода знаходиться під впливом гормонів матері та плаценти. В плані зворотнього зв'язку, в фізіологічних умовах, особливе значення має синтез естрогенів. Як в плаценті, так і в організмі плоду, не вистачає тих чи інших ферментів, необхідних для забезпечення повного циклу синтнзу естрогенів. Тому частина перетворень циклу проходить у плаценті. Синтезовані попередники гормонів транспортуються до плоду, де проходять подальші перетворення, знову повертаються до плаценти, де синтез естрогенів (естріолу) закінчується.

При наявності у матері ендокринної патології, загальний принцип гормональної взаємодії матері та плоду такий: гіпофункція ендокринної залози матері призводить спочатку до компенсаторної гіпертрофії та гіперфункції гомологічної залози плоду, а в подальшому

настає виснаження і зниження її функціональної активності. Гіперфункція ендокринної залози матері нерідко порушує розвиток гомологічної залози плоду і також призводить до її гіпофункції.

Закономірність появи ознак статевої зрілості.

Для дівчат:

9-10 років - ріст кісток тазу, округлення ягодиць, незначне підняття сосків молочних залоз;

10-11 років - конусоподібне підняття молочної залози (стадія " бутона"), ріст поодиноких волосин на лобку;

11-12 років - збільшення зовнішніх статевих органів, зміна епітелію;

12-13 років - значний розвиток тканини молочної залози, пігментація сосків, поява перших менструацій;

13-14 років - ріст волосся в аксілярних областях, нерегулярні менструації;

15-16 років - поява вугрів на шкірі обличчя та тулуба, регулярні менструації.

Для хлопців:

10-11 років - збільшення розмірів яєчок та статевого члену;

11-12 років - ріст простати, гортані, поява одиноких волосин на лобку;

12-13 років - ріст волосся на лобку по жіночому типу;

13-14 років - значний ріст яєчок та статевого члену, вузлоподібне ущільнення навколососкової області, початок мутації голосу;

14-15 років - ріст волосся в аксилярних западинах, подальша зміна голосу, ріст волосся на обличчі, пігментація калитки, перша еякуляція.

15-17 років - дозрівання сперматозоїдів, оволосіння на лобку по чоловічому типу, ріст волосся по усьому тілі.