Допоміжні репродуктивні технології

Допоміжні репродуктивні технології (ДРТ) – це методики лікування безпліддя, при яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до переносу їх у матку реципієнтки здійснюються в умовах in vitro.

ДРТ застосовуються за медичними показаннями та письмово оформленою усвідомленою, добровільною і інформованою згодою пацієнтів та за заявою-зобов’язанням подружньої пари щодо застосування ДРТ (додаток 1). У разі необхідності зміни методики ДРТ під час надання медичної допомоги заява-зобов’язання поновлюється із зазначенням дати зміни методики. Повнолітні жінка та чоловік незалежно від того, чи вони перебувають у шлюбі, мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм ДРТ згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством.

Лікувальні технології методами ДРТ можуть застосовуватись у жінок віком від 18 років. Вікова межа при використанні методик ДРТ визначається станом її соматичного та психічного здоров’я, результатами гормонального та медико-генетичного обстеження, відсутністю протипоказань до виношування вагітності і народження дитини.

Загальними протипоказання до застосування ДРТ:

• соматичні та психічні захворювання, які є протипоказанням для виношування вагітності та пологів;

• гострі запальні захворювання будь-якої локалізації на початок лікування;

• вроджені вади розвитку органів репродуктивної системи, або набуті деформації порожнини матки, при яких неможлива імплантація ембріонів та виношування вагітності;

• доброякісні пухлини матки, що деформують порожнину матки та вимагають оперативного лікування.

При виявленні захворювань за наявності показань до ДРТ проводиться лікування виявленої патології.

Методики дрт

1. Запліднення in vitro (ivf)

Показання для проведення IVF:

- відсутність маткових труб;

- непрохідність маткових труб;

- чоловіче безпліддя;

- безпліддя неясного ґенезу;

- захворювання, які потребують проведення преімплантаційної генетичної діагностики (ПГД) для виключення вірогідності народження дитини зі спадковою патологією.

Етапність проведення IVF:

- відбір і обстеження пацієнтів;

- контрольована стимуляція яєчників (індукція суперовуляції),

- моніторинг фолікулогенезу та розвитку ендометрію;

- пункція фолікулів яєчників, пошук ооцитів;

- підготовка сперматозоїдів;

- інсемінація ооцитів та культивування ембріонів in vitro;

- ембріотрансфер – перенесення ембріонів у порожнину матки;

- підтримка лютеїнової фази стимульованого менструального циклу;

- діагностика вагітності.

2. Ін’єкція одного сперматозоїда в цитоплазму ооцита (іксі)

Ін’єкція одного сперматозоїда в цитоплазму ооцита (ІКСІ від міжнародної назви методу ICSI – Intacytoplasmic Sperm Injection) проводиться за допомогою інвертованого мікроскопу, оснащеного мікроманіпуляторами, з використанням спеціальних мікроінструментів та живильних середовищ.

Показання до іксі:

• патоспермія;

• наявність аглютинатів сперматозоїдів;

• азооспермія (в разі отримання сперматозоїдів маніпуляційними методами);

• незадовільне (відсутнє) запліднення ооцитів в попередніх спробах IVF.

Методика проведення ІКСІ складається із наступних етапів:

• підготовка ооцитів;

• позбавлення руху сперматозоїда шляхом порушення цілісності мембрани хвоста;

• порушення цілісності зовнішньої цитоплазматичної мембрани ооциту;

• введення сперматозоїда в цитоплазму ооцита за допомогою скляної мікроголки;

• культивування та інші етапи, як при IVF.