Инновационный менеджмент - Василенко В.А., Шматько В.Г

Данный показатель характеризует уровень доходности, выражаемый дисконтной ставкой, по которой будущая стоимость денежного потока от инноваций приводится к настоящей стоимости инвестиционных средств.

Показатель нормы рентабельности имеет другие названия: внутренняя норма доходности, внутренняя норма прибыли, норма возврата инвестиций.

За рубежом расчет нормы рентабельности часто применяют в качестве первого шага количественного анализа инвестиций. Для дальнейшего анализа отбирают те инновационные проекты, внутренняя норма доходности которых оценивается величиной не ниже 15 – 20%.

Норма рентабельности определяется аналитически как такое пороговое значение рентабельности, которое обеспечивает равенство нулю интегрального эффекта, рассчитанного за экономическийсрокжизниинноваций.

Получаемую расчетную величину Ер сравнивают с требуемой инвестором нормой рентабельности. Вопрос о принятии инновационного решения может рассматриваться, если значение Ер не меньше требуемой инвестором величины.

Если инновационный проект полностью финансируется за счет ссуды банка, то значение Ер указывает верхнюю границу допустимого уровня банковской процентной ставки, превышение которого делает данный проект экономически неэффективным.

В случае, когда имеет место финансирование из других источников, то нижняя граница значения Ер соответствует цене авансируемого капитала, которая может быть рассчитана как средняя арифметическая взвешенная величина плат за пользование авансируемым капиталом.

4. Период окупаемости Т0 является одним из наиболее распространенных показателей оценки эффективности инвестиций. В отличие от используемого в отечественной практике показателя «срок окупаемости капитальных вложений» он также базируется не на прибыли, а на денежном потоке с приведением инвестируемых средств в инновации и суммы денежного потока к настоящей стоимости.

Инвестирование в условиях рынка сопряжено со значительным риском, и этот риск тем больше, чем продолжительнее срок окупаемости вложений. Слишком существенно за это время могут измениться и конъюнктура рынка, и цены. Этот подход неизменно актуален и для отраслей, в которых наиболее высоки темпы научно-технического прогресса и где появление новых технологий или изделий может быстро обесценить прежние инвестиции.

Наконец, ориентация на показатель «период окупаемости» часто выбирается в тех случаях, когда нет уверенности, что инновационное мероприятие будет реализовано, и потому владелец средств не рискует доверить инвестиции на длительный срок. Формула для расчета периода окупаемости имеет вид:

To = KД ,

где К — первоначальные инвестиции в инновации;

Д— ежегодные денежные доходы.

12.2.ЭФФЕКТИВНОСТЬ ЗАТРАТ НА ИННОВАЦИОННУЮ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ

261

екологічності тощо. Інші параметри (особливо технічні) повинні знаходитися у межах певних стандартів чи загальноприйнятого рівня і використовуватися в оцінці як обмеження.

Таблиця 4.4 Орієнтована шкала балів для порівняння науково-технічного рівня результатів НДДКР та значень нормативних величин вагових його коефіцієнтів

Оцінка науково-технічного рівня результатів НДДКР включає виконання таких ета-

пів:

Визначення сукупності необхідних нормативно-правових документів, що відображають вимоги до нової продукції, особливо в частинах екології, безпеки, які пред’являються в країнах її можливого продажу та фірмами-конкурентами, міжнародні вимоги;

Визначення переліку технічних і техніко-економічних показників, необхідних для оцінки науково-технічного рівня;

Формування групи аналогів, що реалізуються на світовому (вітчизняному) ринках , і встановлення значень їх техніко-економічних показників:

а) при оцінці науково-технічного рівня принципово нової продукції (техніки, технології), параметри якої змінюються в значних розмірах порівняно з базовою, до групи аналогів включаються перспективні і експерименталі зразки, находження яких на ринок прогнозується на період випуску оцінюваної продукції. Значення показників науково-технічного рівня перспективних зразків прогнозується на період випуску продукції, що розробляється в рамках НДДКР;

б) у разі оцінки продукції, яка створюється на модернізації тієї, що випускається та експлуатується, за аналоги беруться зразки, що вже реалізуються на ринку фірмами конкурентами. Значення їх параметрів передбачено у відповідній технічній документації. При цьому не допускається використання як аналогів, експериментальних чи рекламних зразків, ще не освоєних виробництвом;

263

в) аналогом для порівняння необхідно брати такий, випуск якого лише розпочався, або (якщо мова йде про технологію чи матеріал) застосовується в останні 2-3 роки;

г) для кожного аналога повинні бути встановлені значення однакових оціночних показників;

д) похибки в значеннях кожного показника приймаються однаковими для всіх ана-

логів;

ж)співставлення значень параметрів майбутньої нової продукції, що буде одержана в результаті виконання НДДКР, з вимогами нормативних документів (міжнародних, регіональних, національних стандартів) і параметрами аналогів. Невідповідність будь-якого з показників вимогам стандартів означає неможливість продажу продукції вимогам стандартів означає неможливість продажу продукції в зоні дії цього стандарту.

При оцінці прогнозного використання результатів сукупності НДДКР враховується її вплив на підвищення показників науково-технічного рівня виробництва у галузі, регіоні. Для цього в практиці широко використовуються методи регресійного аналізу, формалізованих критеріїв (критерії еластичності, функція чутливості тощо), а також експортних ознак, а також використовуються нормативні методи.

Економічна ефективність упровадження нововведень.

Основними показниками, які враховують вигоди від упровадження науковотехнічних розробок для ознак економічної ефективності проектів являються

•чистий дисконтований дохід (прибуток)

•індекс дохідності (прибутковості)

•внутрішня норма дохідності (ВНД).

Розрахунки економічної ефективності упровадження науково-технічних розробок проводяться згідно розробленої методики [3].

Чистий дисконтований дохід (прибуток) визначається як відношення сумарних чистих грошових потоків до формалізованого виразу його дисконтування, а саме:

де ЧДД – чистий дисконтовий дохід;

t – роки реалізації інноваційно-інвестиційного проекту; Pt – чистий грошовий потік у періоді t;

а – норма дисконтування.

Чистий грошовий потік складається з щорічних значень касової готівки, що є різницею між сумою притоку та відтоку грошей:

Pt1 = Пt1 - Qt1 ,

де Pt1 – чистий грошовий потік у t1 періоді реалізації проекту; Пt1– приплив грошей у цьому періоді;

Qt– відтік грошей у цьому періоді;

Інтегральний чистий грошовий потік є сумою потоків за весь період життєвого циклу проекту, тобто:

Pt = ∑T (Pt − Qt ). t =0

Дисконтування грошових потоків здійснюється відповідно до моменту або часу започаткування проекту.

264

Коефіцієнт чистого дисконтованого доходу ( індекс дохідності) визначається як співвідношення ЧДД та необхідної дисконтованої вартості інвестицій. Це співвідношення дозволяє одержати дисконтовану норму прибутку і обчислюється за формулою:

ІД = ЧДДДВІ ,

де ІД – індекс дохідності; ЧДД – чистий дисконтова ний дохід;

ДВІ – дисконтова на вартість інвестицій в інновації.

Внутрішня норма дохідності визначається як розрахункова ставка дисконту, за якої сумарні чисті приведені надходження дорівнюють сучасній (дисконтованій) вартості витрат на проект. Визначення здійснюються за таким виразом:

де d1– внутрішня норма дохідності (ВНД);

Pt – чистий грошовий потік у періоді t.

Рівняння вирішується відносно невідомої його складової d1 задля визначення мінімально допустимої норми ефективності, за якої чистий дисконтований дохід дорівнює 0, або дисконтовані прибутки дорівнюють започаткованим інвестиціям.

Термін окупності витрат визначається як період для відшкодування первісно започаткованих інвестиційних коштів на основі накопичених чистих реальних грошових потоків, зумовлених реалізацією проекту, тобто відношенням суми започаткованих інвестицій до дисконтованих доходів.

Вище вказані основні показники можуть доповнюватися іншими в залежності від інтересів учасників НДДКР. Кожен з основних показників ефективності використовується за своїм призначенням:

ЧДД найбільш раціонально використовувати для ранжування інноваційних пропозицій та вибору пріоритетних проектів з точки зору їх ефективності;

ВНД проекту являє собою очікуваний рівень дохідності і використовується для прогнозування цього показника, тобто визначає межі беззбитковості проекту;

Індекс дохідності (коефіцієнт ефективності) вказує на рівень накопиченого чистого прибутку, зумовленого одиницею вкладених у проект коштів;

Показник періоду окупності інвестованих в інновації коштів дозволяє одержати інформацію про рівень ризикованості проекту в зв’язку зі змінами у відносній ліквідності інвестицій.

Вище вказані показники ефективності інноваційних проектів к інтегральними і відображають ефективність проекту під кутом зору інтересів економіки в цілому.

До складу результатів галузей національної економіки з реалізації проектів включаються:

•виручка від реалізації продукції, виробленої на основі технологічних нововведень, крім продукції, що споживається учасниками проекту;

•виручка від продажу інтелектуальної власності, що створюється в процесі реалізації проекту;

•соціальні та екологічні результати, визначені з врахуванням впливу всіх учасників проекту на соціальну та екологічну ситуацію у відповідному регіоні.

265

Витрати у процесі визначення ефективності галузей національної економіки при реалізації проектів включаються необхідні для цього одноразові капітальні і поточні витрати всіх учасників здійснення проекту, визначені без повторного рахування однакових витрат та врахування результатів одних учасників у складі результатів інших.

Соціальні, екологічні, та інші результати, що не можуть бути оцінені у вартісному виразі, беруться до уваги як додаткові показники ефективності галузей національної економіки і враховуються при прийнятті рішень про пріоритетність проекту та його державній підтримці.

Комерційна ефективність проектів НДДКР та їх використання визначається як співвідношення фінансових витрат та результатів нау- ково-технічних розробок.

Оцінка соціальних наслідків нововведень та їх реалізації.

Враховуючи те, що у більшості випадків соціальні наслідки НДДКР піддаються вартісній оцінці вони включаються до загальних результатів проекту в межах визначеної його ефективності а саме:

Змін в кількості робочих місць на об’єкти, де впроваджуються технічне нововведен-

ня;

Змін в структурі виробничого персоналу та його кваліфікації, у тому числі зміни чисельності працівників і з них жінок, зайнятих шкідливими видами праці, зміни чисельності працівників різної кваліфікації, та тих, що потребують її підвищення;

Змін в рівні здоров’я працівників об’єкта визначаються за допомогою рівня відвернутих втрат, пов’язаних з виплатами із фонду соціального страхування та витратами на охорону здоров`я;

Вплив реалізації проекту на зміни умов праці працівників об’єкта та довкілля оцінюється в балах за відповідними санітарно-гігієнічними нормами чи психологічними умовами праці, а також нормативами рівня забруднення середовища. (В цих цілях використовують дані соціологічних опитувань, а також спеціальні виміри на робочих місцях).

Враховуються також витрати, необхідні для досягнення соціальних наслідків, або зумовлені досягнутими соціальними наслідками реалізації проекту (як, наприклад, зміни витрат на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності або в зв’язку з безробіттям).

У розрахунках економічних та соціальних результатів реалізації науково-технічних розробок враховується рівень інфляції на їхню ефективність. Рівень інфляції в кінці будьякого періоду реалізації проекту (скажімо tu) відносно початкового його моменту ti визначається за допомогою індексу змін в цінах на використані з цією метою ресурси та на готову продукцію чи послуги.

Визначення рівня інфляції здійснюється шляхом відношення ціни ресурсу в кінці періоду t до ціни того ж ресурсу в кінці періоду tн за формулою:

r(t1tн) = I(t1tн)-1,

де I – індекс цін у момент tн відносно моменту t1 ; r(t1tн) – рівень інфляції.

Середньострокові та довгострокові проекти НДДКР щодо термінів їх реалізації потребують врахування фактора невизначеності та ризику. Для цього використовуються такі методи:

перевірка стійкості проекту; корегування параметрів проекту; формалізований опис невизначеності.

Стійкість проекту визначається за допомогою точки беззбитковості за формулою:

Тб = ЦЗ−сЗу ,

266

де Тδ - точка беззбитковості;

Ц – ціна одиниці продукту; Зс – умовно постійні витрати на виробництво продукції, що виготовлена на основі впровадження результатів НДДКР;

Зу – умовно – змінні витрати, що змінюються пропорційно обсягу виробництва. Корегування параметрів проекту проводиться на основі уточнення вихідного техніко-

економічного завдання, у тому числі строків виконання проекту в зв’язку з запізненнями у фінансуванні його етапів, порушеннями технологій при впровадженні інновацій, порушеннями строків поставок сировини та іншими ускладненнями. В усіх випадках таких порушень до складу витрат на проект додаються зумовлені ними втрати.

Формалізований математичний опис при відомих вірогідностях різних умов реалізації проекту має такий вигляд (додаток 3):

Эоч = Σ Эi Pi ,

де Эоч – очікуваний економічний ефект; Эі – інтегральний ефект при певній умові реалізації; Рі – вірогідність реалізації цієї умови.

12.3.ОЦЕНКА ТЕХНИЧЕСКОГО УРОВНЯ ПРОИЗВОДСТВА И НОВОВВЕДЕНИЙ

Экономическая эффективность новой техники оценивается в трех случаях [4]:

•при анализе технического уровня производства;

•при выборе оптимального варианта приобретаемого оборудования (модернизация или создание нового производства);

•при анализе эффективности использования новой техники существующего производства.

При анализе и оценки технического уровня производства используются показатели обновления и выбытия техники, уровень механизации (автоматизации, роботизации), средний возраст оборудования, коэффициент физического износа, фондоотдача.

Уровни обновления и выбытия техники характеризуют интенсивность приобретения новой и выбытия устаревшей техники.

Они отражают состояние активной части основных производственных фондов (АЧОПФ) непосредственно участвующих в производстве выпускаемого продукта.

Уровень обновления рассчитывается по следующей формуле

Ооф = ФФнтк , , ак

где Фнт – стоимость новой техники , введенной в течение года, грн.; Факк – стоимость АЧОПФ на конец рассматриваемого периода (года), грн.

Уровень выбытия техники определяется выражением

Воф = ФФстн , ак

где Фст – стоимость старой техники, выбывшей за рассматриваемый год, грн.; Факн – стоимость АЧОПФ на начало года, грн.

Уровень выбытия техники определяется выражением

Воф = ФФстн , ак

267

где Фст – стоимость старой техники, выбывшей за рассматриваемый год, грн.; Факн – стоимость АЧОПФ на начало года, грн.

Показатели Ооф и Воф считаются достаточно точно высокими, если они колеблются в

пределах 15-20%.

Степень механизации (автоматизации, роботизации) определяется отношением количества механизированных (автоматизированных) работ (операций) к общему числу работ (операций).

Средний возраст оборудования определяется отношением общей суммы лет фактической эксплуатации элементов оборудования к количеству этих элементов.

Коэффициент физического износа техники равен отношению общей суммы лет фактической эксплуатации элементов оборудования к сумме нормативных сроков службы. Для современных предприятий этот коэффициент меньше единицы.

Все указанные показатели могут рассчитываться как для отдельных технологических процессов так и для всего завода, предприятия в целом.

Фондоотдача определяется по известной методике и представляет собой отношение стоимости годовой реализованной продукции к стоимости АЧОПФ, то есть количество продукции, произведенной на 1 грн. АЧОПФ.

Анализ технического уровня производства во времени позволяет решать вопросы о необходимости приобретения новой техники. При этом возможен выбор из нескольких предлагаемых рынком вариантов. Для каждого варианта ведется расчет приведенных затрат, то есть затрат, приведенных к определенному году. Приемлемым будет тот вариант, которому будут соответствовать минимальные приведенные затраты (Пз)

Пз = С + r Квн ,

где С – себестоимость годового выпуска продукции;

r – ставка банковского процента (процент деленный на 100); Kвн – капитальные вложения на внедрение новой техники, грн.

Капитальные вложения определяются выражением

Квн = Ц + C k + Ст + Сост + Сдоп − Ср ,

где Ц – цена внедряемого оборудования;

Cк – стоимость комплектующих приспособлений и инструмента Cт – расходы на транспортировку и монтаж оборудования;

Cост – остаточная стоимость старого заменяемого оборудования, которое не продано дру-

гой фирме;

Cдоп – сумма дополнительных оборотных средств (запасы сырья и материалов), необхо-

димых для внедрения оборудования, которое продано другой фирме; C p – сумма, полученная от реализации заменяемого оборудования.

В процессе производства иногда необходимо определять такие показатели как экономия материала, энергии в результате внедрения новой техники

Э = N Q − M ,

где N – норма расхода материала (энергии) на единицу продукции заменяемой техники; Q – объем продукции выпущенный в рассматриваемый период;

М – объем используемого материала (энергии) в анализируемом периоде после внедрения новой техники.

268

Техническая вооруженность труда определяется отношением среднегодовой стоимости АЧОПФ к среднегодовой численности рабочих и представляет собой стоимость АЧОПФ, приходящихся на одного рабочего.

Разработка и внедрение новых технико-технологических решений в форме нового оборудования, ресурсосберегающих и высокопроизводительных технологий юребует значительных финансовых затрат. В условиях их ограниченности проблема выбора наиболее рационального (эффективного) варианта приобретает исключительно большое значение. При оценке эффективности инноваций различают общую (абсолютную) и относительную (сравнительную) эффективность вложений.

Под общей эффективностью подразумевают отношение прироста показателя эффекта (прибыли, продукции и т.п.) к объему капиталовложений, вызвавших данный прирост. Ее обычно рассчитывают, когда хотят знать какой эффект дало внедрение новации.

Под сравнительной эффективностью капиталовложений понимают величину отношения показателя так называемых приведенных затрат одного варианта вложения по сравнению с другим. Сравнительная эффективность капиталовложений необходима при решении задач о способах производства и ответа на вопрос "Как производить?".

Значение этих расчетов в условиях рынка трудно переоценить.

Разработка и производство новых материалов и основных фондов (новой техники) – слабо программируемый процесс творчества, интеллектуального труда ученых, инженеров, технологов и др. Поэтому, в практике технико-экономических обоснований, экономисты сравнивают, как правило, некоторое множество вариантов решения одной и той же хозяйственной задачи, используя весь арсенал оценочных показателей.

12.4.ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЗУЛЬТАТОВ ИННОВАЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

ИВЫХОД НА РЫНОК ТЕХНОЛОГИЙ

Результаты инновационной деятельности выражаются в виде инновационной продукции, которая может иметь конкретную вещественную форму или быть в не овеществленной форме (например "ноу-хау").

Создатели новшеств приобретают на них авторские и смежные с ними права. Возникает такое юридическое понятие, как интеллектуальная собственность. Данное понятие предусмотрено Конвенцией, учредившей Всемирную организацию интеллектуальной собственности в 1967 г. Задача Всемирной организации интеллектуальной собственности состоит в содействии ее охране [2].

Объекты интеллектуальной собственности могут использоваться предприятиями, учреждениями, организациями и приносить доход. Они включаются в состав нематериальных активов.

Охранными документами на изобретения являются патенты, авторские свидетельства. Патент удостоверяет авторство, приоритет и исключительное право на использование изобретения в течение срока действия патента.

Патентная форма защиты изобретений обеспечивает правовую охрану отечественной продукции на международном рынке лицензий, позволяет развивать лицензионную торговлю технической документацией, новейшими технологиями. Различают национальные и регтональные патенты (например, зарегистрированные в Европейском патентном ведомстве).

Патенты служат источником информации о новейших научно-технических достижениях, знание которых чрезвычайно важно для инновационного менеджера.

Непосредственному получению патента предшествует подача заявки, которая содержит сведения об авторе, заявителе, его законном представителе, описание объекта, сведения об объеме и сроках охраны.

269

Инновационная продукция должна обладать индивидуализацией. Одним из средств индивидуализации продукции является товарный знак. «Товарный знак и знак обслуживания (далее товарный знак – ТЗ) – это обозначения, способные отличать соответственно товары и услуги одних юридических или физических лиц от однородных товаров и услуг (далее товаров) других юридических или физических лиц». Товарным знаком может быть оригинальное графическое изображение, сочетание цифр, букв и т.п.

Право на использование товарных знаков получают посредством их регистрации. Во всем мире товарные знаки применяются и защищаются.

Товарные знаки играют важную роль как для производителей и продавцов, так и для покупателей новшеств. Они указывают, кто несет ответственность за определенный товар.

Однородная продукция может выпускаться разными производителями и распространяться разными продавцами. Причем и производители, и продавцы могут иметь свои товарные знаки. Именно товарный знак служит ориентиром, основанием при выборе товара. Если покупатель будет удовлетворен приобретенным товаром, в дальнейшем он будет руководствоваться товарным знаком.

Товарный знак выполняет следующие функции:

•служит ориентиром при выборе товара;

•указывает на наличие соответствующего качества товара;

•выделяет товар из однородных товаров других производителей;

•показывает источник происхождения товара, так как информация о владельцах товарных знаков внесена в реестр товарных знаков, зарегистрированных в патентном ведомстве;

•рекламирует товар, так как обеспечивает производителю известность, что стимулирует и сохраняет спрос на товары;

•позволяет производителю или продавцу занять определенное положение на рынке благодаря признанию товарного знака.

Товарный знак входит в состав нематериальных активов, является предметом лицензионных соглашений и объектом охраны промышленной собственности (составной частью интеллектуальнойсобственности).

Результатом инновационной деятельности являются и ноу-хау, которые представляют собой полностью или частично конфиденциальные знания, опыт, навыки, включающие сведения технического, экономического, административного, финансового и иного характера. Использование "ноу-хау" обеспечивает определенные преимущества и коммерческую выгоду лицу, ихполучившему.

"Ноу-хау" могут быть:

•не запатентованные технологические знания и процессы, практический опыт, методы, способы и навыки по проектированию, расчетам, строительству и производству изделий;

•проведению научных исследований и разработок;

•состав и рецепты материалов, веществ и др.;

•также опыт в области дизайна, маркетинга, управления, экономики, финансов. Коммерческая передача "ноу-хау" оформляется лицензионными отношениями. Следствием инновационной деятельности являются новые художественно-

конструкторские(дизайнерские) решения внешнего вида изделия – промышленные образцы. Промышленные образцы отражают единство технических, функциональных и эстети-

ческих свойств изделия, входят в состав нематериальных активов, являются предметом лицензионных соглашений и объектом охраны промышленной собственности.

Права на изобретения, товарные знаки и другие результаты инновационной деятельности оформляются лицензией. Лицензии различаются по характеру и объему прав, по наличию правовой охраны, по способам передачи и условиям использования и другим призна-

270