Довідники
Довідники являють собою об'єкт програми, призначений для збереження умовно-постійної інформації. Звичайно у вигляді довідників організуються списки матеріалів, товарів, організацій, валют, співробітників і ін. Будь-який довідник складається з елементів, кожен з який описується деякою множиною значень (реквізитів). Наприклад, елементами довідника "Матеріали" виступає інформація про конкретні одиниці матеріальних цінностей. Відповідно кожен елемент описується множиною реквізитів, таких як, найменування матеріалу, код, одиниця виміру, ціна за одиницю і т.п.
У типовій конфігурації для звертання до довідників передбачений пункт головного меню "Довідники". Крім цього існує універсальний спосіб звертання до об'єктів даного виду через меню Операції > Довідники.
У режимі ведення обліку користувач може вводити нові елементи в довідники, а також коректувати або видаляти раніше введені.
На етапі конфігурування можна описати, якими властивостями володіє кожен конкретний довідник. До властивостей, що настроюються, відносяться, наприклад, довжина і тип коду, кількість рівнів, підтримка унікальності кодів, набір реквізитів довідника.
Звернутися до опису властивостей довідника можна через відповідну гілку дерева метаданих.
Перерахування
Перерахування являють собою пойменовані списки, що містять деякий набір значень. Наприклад, перерахування "Види виплат" у вигляді значень містить найменування видів виплат. Перерахування "Види калькуляцій" містить список видів калькуляцій. Крім списку значень ніяка інша інформація в перерахуваннях не міститься.
На рис. 2-2 показана гілка дерева метаданих, що містить об'єкти типу "Перерахування".
Рис. 2-2. Перегляд властивостей перерахування "Види виплат"
Кожен з об'єктів може бути розкритий, тоді доступними для перегляду і коректування стають значення, що входять у його склад. Так, наприклад, на рисунку розкритий склад значень, що входять у перерахування "Види виплат". У вікні властивостей відображаються властивості елемента "Залишки". Зокрема в коментарі ми бачимо, що це значення означає – "Введення залишків по зарплаті".
Перерахування використовуються в екранних формах для зручності введення реквізитів документа, а також в алгоритмах обробки облікової інформації.
На відміну від довідника, значення перерахувань задаються на етапі конфігурування, і не можуть бути змінені на етапі виконання конфігурації. На етапі конфігурування можна описати практично необмежену кількість видів перерахувань. Також можна змінювати вміст списків раніше введених перерахувань. Однак до зміни значень, що входять до складу перерахувань, треба підходити з обережністю, оскільки вони можуть використовуватися алгоритмами типової (поточної) конфігурації і їхня зміна приведе до помилок у виконанні цих алгоритмів.
Документи
Документи є об'єктами бухгалтерської програми, призначеними для введення і збереження в базі інформації про факти господарської діяльності, що відбуваються на підприємстві. За допомогою документів відображаються платежі з розрахункового рахунка, операції по касі, кадрові переміщення, рухи по складу та інші події.
У типовій конфігурації є велике число різних видів документів. Як правило, кожному виду документів відповідає документ-аналог, використовуваний при ручному веденні обліку. Типовими прикладами видів документів є такі документи, як "Платіжне доручення", "Рахунок", "Прибуткова накладна", "Видаткова накладна", "Накладна на внутрішнє переміщення", "Прибутковий касовий ордер" і ін. Кожен вид документа призначений для відображення визначених фактів господарської діяльності. У режимі ведення бухгалтерського обліку, звертання до форм введення документів здійснюється через пункт Документи головного меню програми.
Система також автоматично підтримує журнали для реєстрації введених документів. Доступ до раніше введених документів можливий за допомогою записів, зареєстрованих у журналах документів.
Важливою властивістю документів програми 1С:Бухгалтерія є можливість їхнього проведення. Проведення документа передбачає автоматичне формування проводок, що відображають у бухгалтерському обліку факт господарської діяльності, зафіксований документом.
Створення нових видів документів, опис їхніх властивостей і структури виконується в режимі конфігурування. Кожен вид документа може мати довільне число реквізитів у шапці й у багаторядковій (табличній) частини. Для документа створюється екранна форма для введення вихідної інформації. При настроюванні документа також задаються такі загальні його характеристики, як довжина і тип коду документа, умови підтримки унікальності кодування і багато інших. Крім того, на етапі конфігурування для документа визначається алгоритм його проведення (формування проводок) і алгоритм формування друкованої форми документа.
У наступних уроках, при реалізації облікових задач розглядаються основні прийоми використання документів у режимі ведення бухгалтерського обліку і настроювання документів у режимі конфігурування.