Синдром Кернса-Сейра

Відноситься до типу мітохондріопатій, які викликані делецією чи дуплікацією ділянок мтДНК.

Вперше був описаний у 1958 р. за назвою “пігментний ретиніт, прогресуюча зовнішня офтальмоплегія, повна блокада серця”.

Делеція мтДНК була виявлена за допомогою молекулярно-генетичних досліджень тільки в 1989 р. Ми встановили цей синдром у 3 хворих.

Як і всі мітохондріальні хвороби, має неменделюючий характер успадкування, високу частоту спорадичних випадків, що пояснюється двома моментами:

1) великі перебудови мтДНК відбуваються після запліднення яйцеклітини і виявляються головним чином у соматичних, а не в статевих клітинах;

2) ооцити, що містять делеції мтДНК, у більшості випадків нездатні до розвитку ембріона.

Захворюваність не залежить від статі, вік маніфестації 4-18 років.

У клінічній картині характерна тріада ознак:

• початок захворювання у віці до 20 років;

• прогресуюча зовнішня офтальмоплегія;

• пігментний ретиніт;

Атріовентрикулярна блокада серця, мозочковий синдром,

підвищення рівня білка в лікворі (більш 1 г/л).

Птоз, як правило, симетричний і білатеральний; рух очних яблук різко обмежений. Часто знижується гострота зору, на очному дні виявляється пігментна грануляція. Можлива діплопія, яка не корегується антихолінестеразними препаратами.

Міопатичний синдром визначається через декілька років після виникнення птозу. Обличчя – маскоподібне, гіпомімічне, змінюється тембр голосу, часті поперхування, стомлюваність при тривалій мові.

При фізичних навантаженнях можуть розвиватися міалгії, крампі, міотонія, інтенційний тремор. Відзначаються епізоди коми, внаслідок метаболічних порушень. Ендокринні розлади варіабельні (можлива низькорослість, гінекомастія, гіпогонадизм, цукровий діабет, гіперальдостеронізм, гіпопаратиреоз, дефіцит гормону росту). Можуть відмічатись кіфосколіоз, краніосиностоз, метафізарна дисплазія; порушення емалегенезу; ураження нирок по типу ниркового тубулярного ацидозу або синдрому де Тоні-Дебре-Фанконі. В основі синдрома де Тоні-Дебре-Фанконі лежать генетично обумовлені дефекти ферментативного фосфорилювання в ниркових канальцях (комбінованна тубулопатія, дефіцит ферментів 2-го и 3-го комплексів дихального ланцюга —сукцинатдегидрогеназного і цитохромоксидазного. Вищеописані причини призводять до порушення процесів енергозабезпечення транспорту фосфатів, глюкози і амінокислот в ниркових канальцях і підвищенної їх екскреції з сечею, а також до розладу механізмів підтримки кислотно-основної рівноваги. Прогресуючий метаболічний ацидоз і недолік фосфорних сполук сприяє порушенню формування костної тканини по типу остеомаляції і рахітоподібних змін скелету. Синдром може бути самостійною нозологічною одиницею мітохондріального генезу.

Можливі два варіанти синдрому – повний та неповний. Повний варіант включає в себе хронічну прогресуючу зовнішню офтальмоплегію, пігментний ретиніт і атріовентрикулярну блокаду. Неповний, в свою чергу, розподіляється на два типи. Перший включає хронічну прогресуючу зовнішню офтальмоплегію, міопатію низхідного типу. Другий тип характеризується тільки ізольованою хронічною прогресуючою зовнішньою офтальмоплегією, зустрічається рідко, має пізній дебют. Перебіг захворювання прогресуючий.