Синдром Пірсона

Був діагностований нами в одному випадку, як наслідок фенотипічної трансформації синдрому Кернса-Сейра.

Вперше був описаний в 1979 році H.A.Pearson зі співавторами під назвою рефрактерна сідеробласна анемія з вакуолізацією клітин кісткового мозку та екзокринною дисфункцією підшлункової залози. Він викликається спорадичною гетероплазменною делецією мтДНК і має важкий плин, що призводить, як правило, до летальних наслідків до 3-х літнього віку, але в деяких випадках може з віком регресувати, якщо дитина виживає, приводити до розвитку енцефаломіопатії і прогресуючої зовнішньої офтальмоплегії. Недостатність екзокринної функції підшлункової залози зазвичай розпізнається по наявності стеатореї. Поряд із хронічним лактат-ацидозом, можуть спостерігатися сидеробласна анемія і прогресуюча недостатність гемоцитних ліній [10].

Синдром обумовлений делецією мтДНК. Можлива фенотипічна трансформація синдрому Пірсона в синдром Кернса-Сейра внаслідок тканиноспецифічної мітохондріальної гетероплазмії.

Критерії діагнозу:

• дебют захворювання з народження або в перші місяці життя;

• гіпопластична анемія;

• порушення екзокринної функції підшлункової залози;

• в окремих випадках – енцефаломіопатія, атаксія, деменція, прогресуюча зовнішня офтальмоплегія.

Лікування:

Корекція тяжких порушень функції кісткового мозку, регулярні гемотрансфузії 1 раз в 6 тижнів. Введення розчинів з вітаміном С, АТФ.

Синдром множинних делецій мтДнк

Вперше множинні делеції були виявлені у хворих з аутосомно-домінантною прогресуючою зовнішньою офтальмоплегією, що прогресує слабкістю м'язів кінцівок, білатеральними катарактами, передчасною смертю.

Зустрічаються делеції багатьох ділянок мітохондріального генома, при цьому захоплюються великі фрагменти мтДНК [36].

Множинні делеції мтДНК успадковуються по менделевському типу, разом з тим, множинні делеції виявлені і в родинах без доказів аутосомно-домінантного успадкування. З огляду на тенденцію до збільшення множинних делецій з віком не можна виключити, що вони можуть бути вторинними стосовно процесу старіння.

Синдром множинних делецій мтДНК маніфестує найчастіше в 30-40 років, але можливий його розвиток і в дитячому віці.

Серед кардинальних симптомів хвороби більшість авторів виділяють очні (птоз, що прогресує, зовнішню офтальмоплегію, офтальмопарез) і м'язові симптоми (м'язова слабкість, стомлюваність, гіпотрофія). Зустрічаються також міоглобінурія, нестерпність алкоголю, множинні міоми, афективні розлади та ін.

В крові визначається підвищення рівня лактату, зміна співвідношення лактат-пируват, збільшення активності креатинфосфокінази (КФК).

Перебіг прогресуючий, варіабельний в різних родинах. При пізньому дебюті (3-я декада життя) хворі вмирають у віці 40-50 років. Основною причиною смерті стають дихальні розлади.

Критерії діагнозу:

• блефароптоз, зовнішня офтальмоплегія;

• м'язова слабкість;

• ЦНС: нейро-сенсорна глухота, атрофія зорових нервів;

• прогресуючий перебіг хвороби;

• в крові: підвищення лактату, зміна співвідношення лактат/пируват, підвищення активності КФК;

• феномен RRF у біоптатах кісткових м'язів;

• ЕМГ: чутливий (невротичний) тип ураження;

• зниження активності ферментів дихального ланцюга в біоптатах м'язової тканини.