Труднощі під час ембріотомій

Під час проведення декапітації можуть виникати певні утруднення. Насамперед, шия плода може лежати так високо, що досягти її пальцями не можливо. В цих випадках варто проводити евісцерацію, спонділотомію.

В окремих випадках труднощі виникають у зв'язку з мацерацією плода. У мацерованих плодів м'які частини іноді набувають консистенції щільної шкіри, внаслідок чого декапітаційний гачок не досягає мети. Доводиться замість гачка користуватися довгими міцними ножицями Феноменова.

Витягнення декапітованої голівки

Декапітовану голівку витягають назовні звичайними ручними прийомами. При значному звуженні тазу ці прийоми можуть виявитися неспроможними. Тоді показана краніоклазія декапітованої голівки. Помічник міцно фіксує голівку зверху через черевну стінку, а лікар накладає краніокласт так само, як і на послідуючу голівку після її перфорації: внутрішню браншу краніокласта вводить в foramen occipitale magnum, а зовнішню накладає на потиличну кістку.

Якщо накладання краніокласта на декапітовану голівку викликає великих труднощів, можна захопити голівку гострими міцними щипцями Мюзо і витягти її назовні. Іноді вдається голівку, що ввійшла в порожнину таза, витягти за допомогою акушерських щипців.

Ригідні м’які тканини

При вузькому introitus vaginae в статеву щілину важко ввести руку, а тим більше інструменти для маніпулювання у глибині. В подібних випадках можна рекомендувати проводити великі вагінально-промежинні розрізи, що не тільки полегшує доступ до плода, а й попереджає можливі масивні розриви м'яких тканин родового каналу.

Прогноз

Прогноз для матері може обтяжуватись загостренням інфекційного процесу, який був в наявності ще до операції. Кількість різного виду ушкоджень м'яких тканин матері, пов'язаних з операцією, дуже велика. Є загроза розриву матки (показання до операції). Поранення можуть бути спричинені лікарем, який невміло або необережно виконував маніпуляції, які потребували надзвичайної обережності і планомірного способу дій.

ТЕМА 16. ПІСЛЯПОЛОГОВІ ІНФЕКЦІЙНІ УСКЛАДНЕННЯ, СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА РОЗВИТОК СИНДРОМУ СИСТЕМНОЇ ЗАПАЛЬНОЇ ВІДПОВІДІ. СТРУКТУРА ТА ПРИНЦИПИ РОБОТИ АКУШЕРСЬКОГО СТАЦІОНАРУ ТА ВІДДІЛЕННЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ. СТРУКТУРА І ПРИНЦИПИ РОБОТИ ЖІНОЧИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ

Науково-методичне обґрунтування теми.

Однією з важливих причин летальності в акушерстві та гінекології є розповсюджені форми післяпологової інфекції. Своєчасна діагностика та науково обґрунтоване лікування належить до найважливіших проблем акушерства та гінекології. Близько 80% летальних наслідків поширених форм післяпологової інфекції в акушерсько-гінекологічних стаціонарах зумовлені несвоєчасною діагностикою, пізнім хірургічним втручанням, неповним обсягом хірургічної допомоги та інтенсивної терапії.

Ця тема потребує досконалого вивчення як до проведення профілактичних заходів щодо попередження ускладнень вагітності, пологів і післяпологового періоду, так і для проведення лікувальних заходів.

Контрольні запитання та завдання

1) Сучасний погляд на етіологію, патогенез післяпологових інфекційних ускладнень.

2) Післяпологова виразка та ендометрит. Клініка, діагностика, лікування.

3) Параметрит. Клініка, діагностика, лікування.

4) Аднексит. Клініка, діагностика, лікування.

5) Післяпологовий пельвіоперитоніт. Клініка, діагностика, лікування.

6) Післяпологовий тромбофлебіт. Клініка, діагностика, лікування.

7) Інфекційно-токсичний шок. Клініка, діагностика.

8) Принципи інтенсивної терапії при інфекційно-токсичному шоку.

9) Акушерський сепсис. Сучасний погляд на етіологію та патогенез. Клініка, діагностика, лікування.

10) Віддалені наслідки сепсису та інфекційно-токсичного шоку.

11) Післяпологовий мастит. Клініка, діагностика, лікування.