Зміст навчального матеріалу

В акушерській практиці розрив матки відноситься до одного з найбільш важких ускладнень, тому що супроводжується розвитком поєднаного шоку (геморагічного та больового), високою материнською летальністю, інвалідністю, ще більш високою перинатальною смертністю. За даними різних авторів питома вага розривів може становить 0,1-0,005 % від загальної кількості пологів.

В останні роки відмічається деяка тенденція до зниження частоти розривів матки під час вагітності і в пологах; цьому сприяє організація диспансерного спостереження за вагітними жінками в умовах жіночої консультації, широка госпіталізація в акушерські стаціонари при ускладненому перебігу вагітності, інтенсивне спостереження в пологах, розширення показань до родозрішення шляхом кесарева розтину. Тому фактори ризику неспроможності міометрію зростають, а клінічна картина загрози розриву матки стає все менш вираженою.

Розрив матки під час вагітності і пологів визначають наступні причини:

• гістопатологічні зміни міометрію;

• механічні перешкоди народженню плода;

• насильницький фактор при оперативному родорозрішенні;

• поєднання перерахованих факторів.

Гістопатичні зміни міометрію є ведучими в генезі розриву матки. Вони визначаються рубцевими, атрофічними чи дистрофічними змінами міометрію, а також запальними процесами і глибокою інвазією елементів трофобласту в стінку матки. Розвиваються після операцій на матці, повторних абортів, пологів, особливо при їх ускладненому протіканні. Визначно несприятливими факторами є розташування плаценти в зоні рубця на матці, що може супроводжуватись проростанням ворсин хоріону в ділянки неповноцінного міометрію, що ще більше підсилює загрозу розриву матки при її розтягненні чи скороченні.

Механічні перешкоди народженню плода як причина розриву матки в даний час зустрічається рідше. Основними причинами механічних перешкод народженню плода є: анатомічно і клінічно вузький таз, великий плід, розгинальні передлежання і асинклітичні вставлення голівки (лобне передлежання, задньотім'яний асинклітизм, високе пряме стояння стрілоподібного шва), гідроцефалія, поперечне положення плода.

До ранніх ознак клінічно вузького тазу відносяться: відсутність притиснення голівки плода до входу в малий таз з початком пологової діяльності; порушення процесів синхронізації розкриття шийки матки та одночасного руху плода. Розривам матки може сприяти порушення механізму пологів, не відповідаючого даній формі анатомічно вузького тазу (наприклад, розгинання голівки при загальнорівномірнозвуженому тазі, задньотім'яний асинклітизм при плоскій формі тазу); затруднення сечовипускання, виражена конфігурація голівки, утворення великої пологової пухлини, кефалогематома та інші.

До насильницького розриву матки може призвести невірне поєднання вибору метода родорозрішення та застосування сили при родорозрішенні. Частіше за все розрив матки виникає при поєднанні вищеперерахованих причин.

Класифікація

Існує безліч класифікацій розривів матки, кожна з яких має переваги і недоліки.

За кордоном широко використовується класифікація розривів матки за J.Pritchard, P.Mac-Donalds. В цій класифікації детально викладений перелік причин розриву матки. Згідно з нею існує:

• повний розрив — пошкодження сполучається з черевною порожниною;

• неповний розрив — пошкодження відокремлене від черевної порожнини широкою матковою зв'язкою чи деякими шарами тіла матки;

• розрив по рубцю після кесарева розтину — має місце розходження старого рубця з вскриттям оболонок та народжуванням плода в черевну порожнину;

• зіяння рубця після кесарева розтину — має місце розходження старого рубця, але плідні оболонки інтактні, кровотеча мінімальна.

Іншими словами, під розривом матки по рубцю автори розуміють як мінімум розходження старого рубця на велику частку довжини, яке може супроводжуватись розривом плідних оболонок так, що порожнина матки і черевна порожнина сполучаються, і може відбуватись народження плода в черевну порожнину (частково чи повністю). Разом з таким розривом, звичайно, виникає кровотеча з країв рани. «Зіяння» відрізняється від розриву тим, що плідні оболонки не пошкоджені, плід не знаходиться в черевній порожнині.

Класифікація розривів матки за Л.С. Персіаніновим відзначається розподілом за патогенетичною ознакою:

І. За часом походження:

1) розриви під час вагітності;

2) розриви під час пологів.

ІІ. За патогенетичною ознакою:

1. Мимовільні розриви матки:

• механічні (за наявності механічної перешкоди для народження плода);

• гістопатичні (при патологічних змінах маткової стінки);

• механо-гістопатичні (у разі поєднання механічної перешкоди для розродження і патологічних змін маткової стінки).

2. Насильницькі розриви матки:

• травматичні (від грубого втручання під час пологів за відсутності перерозтягання нижнього сегмента або під час вагітності і пологів від випадкової травми);

• змішані (від зовнішнього впливу за наявності перерозтягання нижнього сегмента).

ІІІ. За клінічним перебігом:

1) загрозливий розрив;

2) розрив, що почався;

3) розрив, що стався.

ІV. За характером ушкодження:

1) тріщина (надрив);

2) неповний розрив (не проникаючий у черевну порожнину), звичайно в бічних відділах нижнього сегмента матки, по її ребру. Подібний розрив супроводжується утворенням гематоми в пухкій клітковині таза, частіше між листками широкої зв'язки матки або під її очеревинним покривом. Гематома може досягати печінкової ділянки;

3) повний розрив — проникаючий у черевну порожнину, захоплює всі м'язові шари. Повні розриви зустрічаються в 9-10 разів частіше, ніж неповні.

V. За локалізацією:

1) розриви в дні матки;

2) розриви в тілі матки;

3) розриви в нижньому сегменті;

4) відриви матки від склепінь піхви.

Нині набула значного поширення така класифікація розривів матки:

1. Мимовільний розрив матки:

• при морфологічних змінах міометрія;

• при механічній перешкоді народженню плода;

• при поєднанні морфологічних змін міометрію і механічної перешкоди народження плода.

2. Насильницький розрив матки:

• чистий (під час розроджувальних піхвових операцій, у разі зовнішньої травми);

• змішаний (при різних поєднаннях грубого втручання, морфологічних змін міометрія та механічній перешкоді народженню плода).

3. За клінічним перебігом:

• ризик розриву матки;

• загрозливий розрив матки;

• розрив матки, що стався.

4. За характером ушкодження:

• неповний розрив матки (що не проникає у черевну порожнину);

• повний розрив матки (що проникає в черевну порожнину).

5. За локалізацією:

1) розриви в нижньому сегменті матки:

• розрив передньої стінки;

• бічний розрив;

• розрив задньої стінки;

• відрив матки від піхвових склепінь.

2) розриви у тілі матки:

• розрив передньої стінки;

• розрив задньої стінки.

3) розриви в дні матки.

Найчастіше зустрічаються розриви матки в нижньому сегменті, по передній або бічній її поверхні. Розрив передньої стінки нижнього сегмента відбувається в 24,4% з переходом на край матки; у 15,9% випадках – з переходом за край.

Лівобічні розриви нижнього сегмента матки зустрічаються втричі частіше, ніж правобічні. Частіше спостерігаються ушкодження лівого краю матки порівняно з правим, що явно пов'язано з механізмом відхилення матки вправо, а також з більш вираженою стоншеною лівою круглою матковою зв'язкою. Певну роль, безумовно, грає перевага першої позиції плода в пологах, при якій більш об'ємна потилична частина голівки розташовується в лівому відділі нижнього сегмента матки.

Діагностичні критерії.

До групи вагітних, яким загрожує розрив матки під час вагітності і пологів, варто віднести:

• вагітних з рубцем на матці, що перенесли операції на матці: кесарів розтин, енуклеацію міоматозних вузлів з ушиванням ложа, енуклеацію вузлів з коагуляцією ложа після ендоскопічного втручання, ушивання стінки матки після перфорації, тубектомію з приводу інтрамуральної трубної вагітності;

• вагітних з наявністю в анамнезі численних абортів, особливо ускладнених запальними процесами;

• вагітних, які народжували багато разів.

До групи вагітних з ризиком розриву матки під час пологів входять:

• перераховані в попередньому пункті;\

• вагітні великим плодом;

• при патологічному вставленні голівки плода (лобне, високе пряме стояння);

• у разі патологічного положення плода (поперечного, косого);

• при поперечному (вузькому) тазі породіллі;

• у разі поєднання звуженого таза і великої маси плода;

• при використанні засобів, що скорочують матку (окситоцину, простагландинів) у вагітних: з рубцем на матці, на тлі морфологічних змін стінки матки, на тлі цілого плідного міхура, при багатоводді, багатоплідній вагітності, після численних абортів, пологів;

• при анатомічних змінах шийки матки внаслідок рубців після діатермокоагуляції, кріодеструкції, пластичних операцій;

• при пухлинах матки, що блокують вихід з малого таза.

Клінічна картина розриву матки досить різноманітна.

Розглядають три стадії розриву матки: 1– загрозлива, 2 – що розпочалася, 3– що сталася.

Найвиразніша картина спостерігається при так званому банделевському симптомокомплексі, розрив матки, що загрожує, але що ще не відбувся: бурхлива родова діяльність, дуже неспокійна поведінка жінки, різка болючість перерозтягнутої матки, болюче і косорозміщене контракційне кільце. При цьому породілля хапається руками за нижню частину живота, як під час перейм, відзначається різка напруженість однієї з круглих зв'язок, асиметричне розміщення останніх.

При розриві матки, що відбувся, клінічна картина різко змінюється: пологові перейми різко і зненацька припиняються, породілля в стані шоку, пульс стає частим і ниткоподібним. На практиці банделевський симптомокомплекс рідко зустрічається і спостерігається головним чином у разі невідповідності між передлежачою частиною плода і тазом за умови енергійної або навіть бурхливої пологової діяльності, сильних перейм.

Описуючи загрозливий розрив матки, І.Ф.Жорданія, по суті, систематизував його симптоматику при клінічній невідповідності між плодом і тазом матері.

Першими симптомами загрозливого розриву матки, коли ні розриву матки, ні надривів її стінки ще немає, є часті й болючі, але не судомні перейми, наявність патологічного контракційного кільця, болючість нижнього сегмента, перерозтягнутого сечового міхура, утруднене сечовипускання, набряк шийки матки, що поступово поширюється на піхву і зовнішні статеві губи при фіксованій у малому тазі передлежачій частині (притиснута до входу голівка або плічки плода); непродуктивна пологова діяльність при рухливій над входом голівці, незважаючи на повне або майже повне розкриття зіва і злиття навколоплідних вод.

Іншими симптомами розриву матки, що почався, але незавершеного, є симптоми, схожі на перераховані вище, але в різних їх поєднаннях, більш виражені: різко болючі перейми, судомного характеру, що, звичайно, вказує на наявність у м'язовому шарі матки ділянок крововиливів; різка болючість живота між переймами; загальний збуджений стан породіллі, що супроводжується голосним лементом, почуттям сильного страху, нерідко розширенням зіниць і іншими ознаками еректильної фази шоку, викликаної роздратуванням з боку ушкодженої матки; невелика кількість кров'янистих виділень з матки через піхву. Можуть бути і такі симптоми, як домішки крові в сечі; випнута припухлість над лоном; погіршення стану плода — рідкі або, навпаки, прискорені і приглушені серцеві тони плода, дуже активні його рухи.

Зазначена симптоматика є класичною.

М.А.Репіна систематизувала симптоми загрожуючого розриву матки при невідповідності між розмірами плода та тазом матері:

• надмірна пологова діяльність зустрічається менш, ніж в половині всіх випадків;

• недостатнє розслаблення матки поза переймами (вираженість симптому зменшується при призначенні анальгезуючих, спазмолітичних та інш. медикаментозних засобів);

• різко болючі перейми, неспокій роділлі (можуть бути відсутні або майже відсутні при призначенні вище перерахованих засобів);

• болючість при пальпації нижнього сегменту (симптом стертий при призначенні анальгетиків);

• слабкість пологових сил (цей симптом нерідкий при поєднанні невідповідності між розмірами плода і тазом матері з ускладненим перебігом вагітності в анамнезі);

• погана конфігурація голівки крупного плода;

• аномалії вставлення передлежачої голівки (включаючи задній вид потиличного передлежання);

• передчасне, раннє вилиття навколоплідних вод зі збільшенням безводного проміжку;

• непродуктивна потужна діяльність при повному або майже повному розкритті шийки матки, мимовільні потуги при високо стоячій голівці;

• набряк шийки матки, піхви та зовнішніх статевих органів;

• родова пухлина на голівці плода, яка повністю виповнює порожнину малого газу;

• затруднене сечовипускання.

Чинники ризику і клініка загрозливого розриву матки за наявності рубця або гістопатичних змін міометрію:

– обтяжений акушерський анамнез: рубець на матці після кесарева розтину, перфорації, розриву; ускладнені пологи в минулому (слабкість пологових сил, кровотеча, народження крупного плода, піхвові родорозрішуючі операції, інфекції в пологах та післяпологовому періоді);

– обтяжений гінекологічний анамнез і гінекологічна патологія: стан після консервативної міомектомії, тубектомії, стани після операцій на шийці матки, запальні захворювання жіночих статевих органів, порушення менструального циклу з періоду статевого дозрівання;

– ускладнене протікання вагітності.

Клінічні симптоми загрожуючого розриву матки при морфологічних змінах міометрію (гістопатичного):

1. Патологічний «прелімінарний» період.

2. Слабкість пологової діяльності, відсутність ефекту від пологостимуляції.

3. Надмірна пологова діяльність після слабкості пологових сил у відповідь на пологостимулюючу терапію.

4. Можливий больовий синдром: поява постійних болів та локальна болісність після переймів у ділянці рубця на матці або нижнього сегменту, постійні болі неясної локалізації після переймів, які віддають у крижі; частіше — відсутність насторожуючого болю.

5. Передчасне, раннє відходження навколоплідних вод.

6. Клінічні прояви інфекції в пологах (хоріонамніоніт, метрит).

7. Інтранатальна гіпоксія, антенатальна загибель плода.

Клінічні симптоми розриву матки:

1. Припинення пологової діяльності.

2. Зміна контурів та форми матки.

3. Больовий синдром: болі різноманітного характеру (ниючі, переймоподібні внизу живота та крижах; різкий біль, який виникає на висоті переймів; потуги на тлі тривалих непродуктивних переймів при повному розкритті маткового вічка; при зміні положення тіла; розпираючі болі в животі; болі в епігастральній області при розриві матки в ділянці дна та труб, які нерідко супроводжуються нудотою, блюванням).

4. При пальпації живота відмічається різка загальна та локальна болісність; здуття.

5. Різкий біль при пальпації та зміщенні матки.

6. Поява різкоболісного утворення по ребру або над лоном (гематома).

7. Симптом «перекритого дна» матки.

8. Народження плода в черевну порожнину - пальпація його частин через черевну стінку.

9. Симптоми подразнення очеревини.

10. Зовнішня, внутрішня або комбінована кровотеча.

11. Зростання симптомів геморагічного шоку.

12. Внутрішньоутробна загибель плода.

Симптоми розриву матки, що діагностується в ранньому післяпологовому періоді:

1. Помірна або надмірна кровотеча зі статевих шляхів.

2. Інколи відсутні ознаки відділення плаценти.

3. Виразна болісність усіх ділянок живота, сильні болі при пальпації матки.

4. Можливе здуття живота, нудота, блювання.

5. Дно матки не контурується (симптом «перекритого дна матки»), так як перекрите здутими петлями кишечника.

6. Симптоми геморагічного шоку різного ступеня.

7. Пальпація по ребру матки болісного утворення (гематома).

8. Гіпертермія.

В ранньому післяпологовому періоді розрив матки супроводжують постійні болі в череві загального і локального характеру, які посилюються. Больовий синдром може супроводжуватись різким неспокоєм роділлі, роділля стогне. Це особливо характерно для перших хвилин після катастрофи.

Кровотеча – наступний обов'язковий симптом розриву матки. Вона може бути зовнішньою, внутрішньою та поєднаною. Зовнішня кровотеча звичайно незначна чи відсутня при розриві матки під час вагітності і в першому періоді пологів. Про наявність крововтрати в цих випадках свідчить загальний стан хворої, порушення гемодинамічних показників. При початковому розриві матки спостерігається кровотеча зі статевих шляхів. Сеча також зафарбована кров'ю. Різке посилення зовнішньої кровотечі проходить в послідовому та ранньому післяпологовому періодах.

Джерелами кровотечі є:

• ушкоджені судини тіла матки. Частіше — це судини невеликого калібру, які живлять дану ділянку міометрію. Після народження плода і посліду, при умові достатньої ретракції міометрію, це джерело кровотечі може бути практично відсутнім. Рідше проходить розрив судин крупного калібру — маткової артерії та її гілок;

• розриви шийки матки, піхви, зовнішніх статевих органів. Вони супроводжують розриви матки досить часто;

• щільне прикріплення і прирощення плаценти. Імплантація плідного яйця в ділянках рубцевозміненого міометрію з наступною хоріальною інвазією в глибині тканини;

• гіпо- і атонічна кровотеча. Уражений міометрій нерідко втрачає здатність до ретракції, в зв'язку з чим розрив матки часто поєднується з атонічною кровотечею;

• судини параметральної клітковини можуть бути джерелом значної кровотечі. Кров, яка з них виливається, практично не зустрічає опору з боку ємкого міжзв'язкового та позаочеревинного просторів, що є однією з причин утворення великих гематом, іноді сягаючих ниркової ділянки.

Поєднання травматичного, больового компонентів з великою крововтратою сприяє швидкому розвитку важкого геморагічного шоку — основної причини смертельних наслідків при розриві матки. Слід підкреслити швидкість розвитку незворотніх змін при геморагічному шокові на фоні розриву матки: тривалість життя цих хворих від моменту катастрофи в 2-3 рази менша за тривалість життя при інших причинах акушерських кровотеч.

Клініка геморагічного шоку у хворих з розривом матки проявляється у вигляді швидкого погіршення стану: прогресуюча слабкість, запаморочення, обриси обличчя загострюються. При спробі змінити положення, при транспортуванні, перекладанні нерідко відбувається втрата свідомості і стан стає ще важчим. Шкіряні покриви бліді, вкриті холодним липким потом, є ціаноз, прогресуюча задишка, тахіпное.

В легенях визначаються різнокаліберні вологі хрипи (набряк). Швидко погіршуються гемодинамічні показники: різка тахікардія, пульс на периферичних судинах нитковидний чи зовсім не визначається. Артеріальний тиск падає до критичного рівня та нижче.

В цілому клініка розриву матки, що здійснився, різноманітна, залежить від генезу і характеру розриву, його локалізації та часу виникнення. Все це слід враховувати при постановці діагнозу.

Диференційна діагностика проводиться з передчасним відшаруванням плаценти, прободною виразкою шлунку, кишковою непрохідністю, гострим перфоративним апендицитом.

Лікування.

У вагітних з групи ризику розриву матки протягом спостереження за перебігом вагітності розробляється план родорозрішення (може змінюватись у процесі спостереження) і до 38-39 тижнів вагітності приймається рішення щодо способу родорозрішення (абдомінальний або через природні пологові шляхи).

При гістопатичних змінах міометрію (рубець на матці) через природні пологові шляхи можуть народжувати жінки, у яких:

– показання, що були при першому кесаревім розтині, не повторюються;

– в анамнезі один кесарів розтин;

– попередній кесарів розтин проведений у нижньому сегменті матки;

– в анамнезі – попередні пологи через природні пологові шляхи;

– нормальне потиличне передлежання плода;

– при пальпації через переднє піхвове склепіння ділянка нижнього сегменту відчувається однорідною, без занурень, безболісною;

– при ультразвуковому дослідженні нижній сегмент має V-подібну форму, товщину більш 4 мм, ехопровідність така, як і в інших ділянках міометрію;

– можливість ургентного оперативного розродження у випадку виникнення ускладнень;

– можливість проведення моніторування пологів;

– отримано згоду жінки на розродження через природні пологові шляхи.

Пологи у таких жінок проводяться при ретельному спостереженні за станом жінки, (дивись симптоми загрожуючого розриву при гістопатичних змінах міометрію).

У жінок з анатомо-функціональною неповноцінністю рубця розродження проводиться шляхом кесарева розтину на 40 тижні вагітності при «зрілих» пологових шляхах.

Симптоми анатомо-функціоначьної неповноцінності рубця:

– відчуття болю в ділянці нижнього сегменту;

– біль при пальпації нижнього сегменту через переднє піхвове склепіння, його неоднорідність, занурення (заглиблення);

– при ультразвуковому дослідженні: товщина нижнього сегменту менш за 4,0 мм, різна звукопровідність та товщина, балоноподібна форма.

Кесарів розтин у жінок із ризиком розриву матки виконується:

– при поєднанні вузького тазу І—II ст. та великої маси плода (3800 і більше);

– при лобному вставленні, високому прямому стоянні стрілоподібного шва;

– при поперечному, косому положенні плода;

– при вузькому тазі III-IV ст.;

– при блокуванні пологових шляхів пухлинами;

– при рубцевих змінах шийки матки, піхви.

У інших вагітних із групи ризику щодо розриву матки в пологах проводиться ретельне спостереження за розвитком пологової діяльності та станом плода. При появі ускладнень тактика ведення пологів переглядається на користь оперативного розродження.

При ознаках загрожуючого розриву матки:

– припиняється пологова діяльність (токолітики, наркотичні або ненаркотичні анальгетики), вагітна транспортується в операційну;

– пологи завершуються оперативним шляхом:

1) при невідповідності розмірів тазу та передлежачої частини тільки кесаревим розтином;

2) при гістопатичному розриві найчастіше також кесаревим розтином, проте, у випадках опущення (знаходження) передлежачої частини плода у площину вузької частини тазу або виходу з тазу можливе розродження через природні пологові шляхи.

Особливості кесарева розтину: обов'язково вивести матку з порожнини тазу для детальної ревізії цілісності її стінок.

Лікування розриву матки, що відбувся:

– роділля негайно транспортується в операційну; якщо стан жінки дуже тяжкий, операційна розгортається в пологовому залі;

– термінове проведення протишокової терапії з мобілізацією центральних вен;

– здійснюється лапаратомія та втручання, адекватне травмі, ревізія органів малого тазу та черевної порожнини, дренування черевної порожнини;

– забезпечується інфузійно-трансфузійна терапія, адекватна розміру крововтрати, та корекція порушень гемокоагуляції.

Оперативне втручання проводиться в наступному об'ємі: зашивання розриву, надпіхвова ампутація або екстирпація матки з додатками або без них. Об'єм втручання залежить від розміру та локалізації розриву, ознак інфікування, часу, що пройшов після розриву, рівня крововтрати, стану жінки.

Показання до органозберігаючої операції:

– неповний розрив матки;

– невеликий повний розрив;

– лінійний розрив з чіткими краями;

– відсутність ознак інфекції;

– невеликий безводний проміжок;

– збережена скоротлива спроможність матки.

Показання до надпіхвової ампутації матки:

– свіжі розриви тіла матки з нерівними розчавленими краями, із збереженим судинним пучком, з помірною крововтратою без ознак синдрому ДВЗ та інфекції.

Показання до екстирпації матки:

– розрив тіла або нижнього сегменту матки, який перейшов на шийку з розчавленими краями;

– травма судинного пучка;

– неможливість визначення нижнього кута рани;

– розрив шийки матки з переходом на тіло.

Показання до екстирпації матки з матковими трубами:

– попередні показання при тривалому безводному проміжку (понад 10-12 годин);

– прояви хоріоамніоніту, ендоміометриту;

– наявність хронічної інфекції.

У всіх випадках оперативного лікування з приводу розриву матки або при операції кесарева розтину з приводу загрожуючого розриву матки проводиться дренування черевної порожнини. Наприкінці операції проводиться ревізія сечового міхура, кишечнику, бажано, сечоводів.

При підозрі на травму сечового міхура: в сечовий міхур вводиться 200 мл підфарбленого розчину з метою визначення надходження його в рану, контролюється кількість виведеного з міхура розчину (при цілому міхурі — 200 мл).

При підозрі на травму сечоводу внутрішньовенно вводиться метиленовий синій та простежується його надходження в черевну порожнину або в сечовий міхур при цистоскопії.

При масивній крововтраті виконується перев'язка внутрішніх клубових артерій. При великій травмі та значній крововтраті перев'язка внутрішніх клубових артерій виконується до початку основного об'єму операції.

За умови відсутності досвідченого спеціаліста, який може виконати перев'язку внутрішніх клубових артерій, операцію починають з клемування основних судин по ребру матки.

Дренування черевної порожнини проводиться через отвір у задньому склепінні після екстирпації та через контрапертури на рівні клубових кісток:

– при утворенні позаочеревних гематом, очеревина над ними не зашивається, здійснюється дренування;

– в післяопераційному періоді проводиться протишокова, інфузійно-трансфузійна та антибактеріальна терапія, профілактика тромбоемболічних ускладнень.

Профілактика розривів матки

Профілактику розривів матки слід починати в жіночій консультації — з моменту постановки жінки на облік по вагітності і здійснювати до закінчення пологів, тобто профілактика розривів матки повинна включати в себе багатоетапність та поступовість.

Перший догоспітальний етап включає в себе об'єктивну і повну оцінку всієї патології, яка має місце у вагітної жінки, чітку уяву щодо патології, яка формується протягом спостереження.

Суттєвим етапом профілактики травматизму є детальна оцінка ситуації у відділенні патології вагітних, яка завершується планом ведення пологів. План пологів повинен відбивати всю сукупність патології, яка є у роділлі, передбачати та забезпечувати профілактику пологового травматизму.