V. Потерпілий у кримінальному судочинстві. Процеауальний статус потерпілого у справах приватно-публічного і публічного обвинувачення.

Потерпілий – це особа якій злочином заподіяно моральну, фізичну і майнову шкоду.

Про визнання громадянина потерпілим або про відмову в цьому особа котра проводить дізнання, слідчий або суддя виносять постанову або суд – ухвалу.

Вирішуючи питання про визнання особи потерпілою суд або суддя, слідчий, особа яка провадить дізнання повинні вияснити яку конкретно шкоду завдано громадянину злочином (моральну, фізичну чи майнову) і вказати про це в ухвалі чи постанові.

Для визнання особи потерпілою закон не вимагає від неї заяви. Громадянин або особа визнається потерпілою незалежно від того один чи декілька видів шкоди завдано їй злочином.

Потерпілим по кримінальній справі може бути визнана тільки фізична особа. Якщо в результаті злочинних дій майнова шкода була завдана юридичній особі то вона може виступати в справі тільки в якості цивільного позивача через свого представника.

Особа якій злочином завдано майнової шкоди і яка заявила вимогу про відшкодування збитків повинна визнаватися одночасно потерпілою і цивільним позивачем. У відповідності з п.2 постанови № 4 ПВСУ про судову практику по справах “Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 р. потерпілий в кримінальному процесі має право пред’явити цивільний позов про стягнення моральної шкоди.

Для захисту своїх інтересів в кримінальній справі потерпілий наділяється сукупністю процесуальних прав. Відповідно до ч. 3 ст. 49 КПК особа визнана потерпілою має право:

1. Давати показання по справі.

2. Пред’являти докази.

3. Заявляти клопотання.

4. Знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а по справах по яких досудове слідство не провадиться – після попереднього розгляду справи суддею.

5. Брати участь в судовому розгляді.

6. Заявляти відводи.

7. Подавати скарги на дії осіб які провадять дізнання, слідчого, прокурора і суду.

8. Подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови судді.

На цивільного позивача закон покладає певні обв’язки . У відповідності з ч.3 ст. 50 КПК цивільний позивач зобов’язаний за вимогою органу дізнання, слідчого, прокурора і суду пред’явити всі необхідні документи пов’язані з заявленим позовом.

Матеріальна шкода підтверджується тільки за наявності документів.

Моральна шкода – наявність злочину, придбання ліків, лікування у психотерапевта.

Цивільний позивач зобов’язаний:

• виконати винесені у відповідності з законом постанови слідчого,

• не розголошувати без відома слідчого чи прокурора дані досудового слідства,

• дотримуватись порядку під час судового засідання і підпорядковуватись розпорядженням головуючого.

За скоєний злочин, що завдав матеріальну шкоду обвинувачений несе одночасно і кримінально і цивільно правову (матеріальну) відповідальність яка находить своє відображення у вироці суду.

Цивільний відповідач появляється в процесі тільки в тих випадках коли по закону матеріальна відповідальність за шкоду завдану злочином несе не сам обвинувачений, а інші особи.

В якості цивільних відповідачів можуть бути притягнуті батьки, опікуни, інші особи, а також п.у.о.о. які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду завдану злочином діями обвинуваченого.

Якщо цивільним відповідачем є п.у.о. то вони беруть участь у справі через свого представника.

Про притягнення в якості цивільного відповідача особа яка провадить дізнання – слідчий, суддя виносить постанову, а суд ухвалу.

Цивільний відповідач має право:

1. Заперечувати проти пред’явлення позову. Давати пояснення по суті пред’явленого позову.

2. Подавати докази.

3. Заявляти клопотання.

4. Знайомитися з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову з моменту закінчення досудового слідства, а по справах по яким досудове слідство не проводилось – після попереднього розгляду справи суддею.

5. Брати участь в судовому розгляді.

6. Заявляти відводи.

7. Подавати скарги на дії особи, що проводить дізнання – слідчого, прокурора і суддю.

8. Подавати скарги на вироки і ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову.

Як і цивільний позивач цивільний відповідач несе процесуальні обов’язки:

1. Виконувати винесені в відповідності з законом постанови слідчого.

2. Не розголошувати без відома слідчого чи прокурора дані досудового слідства, дотримуватись порядку під час судового засідання і підпорядковуватись розпорядженням головуючого.

У зв’язку із змінами і доповненнями до КПК розширені процесуальні права і гарантії захисту законних інтересів потерпілих, зокрема, згідно з чинним законодавством потерпілий може брати участь у всіх судових дебатах, у всіх без винятку кримінальних справах, а також особисто підтримувати обвинувачення не лише у справах передбачених у ч.1 ст. 27 КПК, а й у випадках відмови прокурора від обвинувачення.

Зокрема кримінальна справа в разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення можлива лише при відсутності заперечень потерпілого.

Крім того відповідно до ст. 46 КК і ст. 8 КПК у разі примирення винуватого з потерпілим можливим є закриття кримінальної справи публічного обвинувачення щодо особи яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Потерпілий вправі оскаржити з будь-яких підстав постанову про закриття кримінальної справи, подати апеляцію, а також внести касаційну скаргу на судове рішення у частині, що стосується його інтересів але в межах вимог заявлених ним або його представником в суді першої інстанції чи порушити клопотання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження.

Наявність таких прав забезпечує обвинувальний характер діяльності потерпілого однак не виключає можливості обрання ним іншого напрямку .

На відміну від суду, прокурора, слідчого і особи яка проводить дізнання кримінально-процесуальна дієздатність потерпілого ґрунтується на праві, а не на обов’язку.