XII. Запобіжні заходи.

Здійснення кримінально-процесуальної діяльності під час пов’язану з застосуванням органами які ведуть процес примусу до осіб які залучені в кримінальному судочинстві.

Є випадки коли учасники процесу та інші суб’єкти створюють перепони по розслідуванню і вирішенню кримінальних справ шляхом невиконання процесуальних обов’язків, а також скоєння відповідних дій які порушують порядок провадження по справі.

Для забезпечення нормального розслідування закон передбачає систему заходів кримінально-процесуального примусу.

Заходи кримінально-процесуального примусу – це передбачені в КПК засоби примусового характеру, які застосовуються органом дізнання, слідчим, прокурором і судом до обвинуваченого, потерпілого, свідка та іншим суб’єктам судочинства з метою неправомірної поведінки, отримання доказів, а також забезпечення цивільного позову і можливість конфіскації майна.

Заходи кримінально-процесуального примусу не однакові за своїм характером.

Їх застосування переслідує різну мету.

Вказані відмінності можуть служити підставою для класифікації заходів кримінально-процесуального примусу на такі які направлені на:

1. Запобігання неправомірної поведінки суб’єктів кримінального судочинства (запобіжні заходи).

2. Отримання і перевірки доказів.

3. Забезпечення цивільного позову і можливість конфіскації майна.

Різновидністю заходів кримінально-процесуального примусу є запобіжні заходи.

Запобіжні заходи – це передбачені законом заходи процесуального примусу які встановлюються законом але які встановлюються у відповідному порядку органом дізнання, слідчим, прокурором і судом відносно обвинувачених, осуджених і підозрюваних. Вони заключаються в обмеженні волі цих осіб або встановлення за ними нагляду з метою забезпечення їхньої участі в судочинстві і унеможливлення їхнім можливим спробам переховуватись від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини по справі або виконанню вироку, продовжувати злочинну діяльність.

КПК передбачає такі види запобіжних заходів:

1. Підписка про невиїзд.

2. Особиста порука.

3. Порука громадської організації або колективу.

4. Застава.

5. Взяття під варту.

6. Нагляд командування військової частини.

До неповнолітніх обвинувачених крім запобіжних заходів вказаних в ст. 149 КПК може застосовуватись передача їх під нагляд батьків, опікунів, піклувальників, а до неповнолітніх які виховуються в дитячій установі – передача їх під нагляд адміністрації цієї установи.

Запобіжні заходи можуть застосовуватись тільки при наявності підстав і в порядку передбаченому законом.

Підставами для застосування запобіжних є:

1. Запобігти спробам цих осіб (підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених) ухилитися від дізнання, слідства, суду.

2. Не допустити щоб вказані особи перешкоджали встановленню істини в кримінальній справі.

3. Запобігти злочинній діяльності.

4. Забезпечити можливість виконання процесуальних рішень.

Запобіжні заходи при наявності для того можуть бути застосовані при дотриманні ряду правових умов:

1. Запобіжний захід повинен бути обраний тільки після порушення кримінальної справи. Не можна застосовувати запобіжний захід при проведенні до слідчої перевірки, або при складанні матеріалів протокольної форми.

2. Запобіжний захід може бути застосований тільки органом дізнання, слідчим, прокурором, судом, суддею.

3. Запобіжний захід не може бути більш суворий ніж покарання яке загрожує особі.

4. Запобіжний захід обирається як-правило до обвинуваченого, а до підозрюваного у виключних випадках. В цій ситуації щодо підозрюваного, обвинувачення повинно бути пред’явлено особі не пізніше 10 діб з моменту застосування запобіжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред’явлено – запобіжний захід скасовується.

5. Запобіжний захід повинен обиратися відносно належних суб’єктів.

Про застосування запобіжного заходу складається постанова в якій вказується П.І.Б., вік, місце народження, скоєний ним злочин, стаття кримінального закону. Обраний запобіжний захід і підстави його обрання.

Постанова про обрання відповідного заходу оголошується обвинуваченому під розписку.

У випадку відмови підпису слідчий робить відмітку про це на постанові.

При відсутності підстав для застосування запобіжного заходу від обвинуваченого береться письмове зобов’язання про те, що він з’явиться до слідчого і в суд за їх викликом.

При обранні запобіжного заходу повинна враховуватись тяжкість скоєного злочину, особистість обвинуваченого, його вік, стан здоров’я, сімейний стан.

Запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовується не інакше як за мотивованою постановою суду.

Суд може продовжити до 10 діб, а за клопотанням відповідно особи самого затриманого до 15 діб.