II. Обов’язок прийняття підстав і обставин про злочини, обов’язок їх розгляду і вирішення.

Кримінально-процесуальний закон зобов'язує прокурора, слідчого, орган дізнання, суддю приймати заяви і повідомлення про скоєні або такі, що готуються злочини незалежно від того чи відноситься до їх компетенції та справа про порушення якої просить заявник.

Тим самим виключається можливість повернення заявнику його повідомлення з пропозицією звернутися по "належність" і забезпечується швидкість реагування компетентних органів і посадових осіб на інформацію про ознаки злочину, попереджується латентність злочинів.

Посадові особи уповноважені законом розглядати і вирішувати заяву, повідомлення чи іншу інформацію про злочини і пригоди не мають права відмовити в прийомі заяв (повідомлень) з причин недостатності фактичних даних, що викладені у цих повідомленнях для прийняття рішення про порушення кримінальної справи.

Достатність даних які вказують на наявність ознак злочину повинна бути встановлена органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею в ході перевірки заяви, повідомлення чи іншої інформації про злочини і пригоди.

Прийнявши заяву чи повідомлення вказані посадові особи зобов'язані їх зареєструвати і не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1). Порушити кримінальну справу;

2). Відмовити в порушенні кримінальної справи;

3). Направити заяву або повідомлення за належністю.

Одночасно вживається всіх можливих заходів щоб запобігти злочинові або припинити його.

За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи яка повідомила про злочин слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз чи інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.

При наявності приводів і підстав вказаних в статті 94 КПК прокурор, слідчий, орган дізнання зобов'язані винести постанову вказавши при цьому, про приводи і підстави до порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону за ознаками якої порушується кримінальна справа, а також подальше її направлення.

Якщо злочин є неочевидним і невідома особа яка його скоїла, кримінальна справа порушується по факту злочину який передбачений відповідною статтею ККУ.

Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлена особа яка скоїла злочин - кримінальна справа порушується відносно цієї особи.

Кримінальна справа приватного обвинувачення порушується суддею одноособово, а у випадках передбачених ст. 27 ч.3 КПК – прокурором.

Якщо суддею під час розгляду кримінальної чи цивільної справи були виявлені ознаки злочину, крім випадків приватного обвинувачення, тоді суд чи суддя направляє матеріали справи прокурору для порушення і розслідування кримінальної справи.

Після порушення кримінальної справи:

1. Прокурор направляє її для провадження досудового слідства чи дізнання;

2. Слідчий розпочинає досудове слідство, а орган дізнання – дізнання;

3. Суд направляє справу прокурору для провадження досудового слідства чи дізнання, а справи приватного обвинувачення приймає для розгляду;

У разі коли кримінальну справу порушено щодо певної особи – прокурор (суддя) вправі прийняти рішення про заборону такій особі виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування чи судового розгляду, про що виносить вмотивовану постанову (ухвалу).

При відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання чи суддя своєю постановою відмовляють в порушенні кримінальної справи але матеріали перевірки містять дані про наявність у діянні особи адміністративного чи дисциплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя вправі відмовити в порушенні кримінальної справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській організації, службі в справах неповнолітніх, трудовому колективу чи власнику п.у.о. чи уповноваженому ним органу для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування в установленому порядку заходів адміністративного стягнення.