Іv. Підстави і процесуальний порядок проведення очної ставки.

Очна ставка – це допит двох раніше допитаних осіб в показаннях яких є протиріччя.

Підставою для проведення очної ставки є наявність протиріч в показаннях раніше допитаних осіб які займають як однаковий так і різний процесуальний стан.

Очна ставка можлива між двома свідками, потерпілими, підозрюваними, обвинуваченими, свідками і потерпілими, свідком і обвинуваченим (підозрюваним), потерпілим і підозрюваним, обвинуваченим і підозрюваним.

Учасником очної ставки не може бути раніше допитаний в порядку ст. 201 КПК експерт тому, що він допитується не про обставини скоєного злочину, а з метою отримання роз’яснень чи доповнень до його висновку.

Перед початком очної ставки встановлюється чи знають особи один одного, в яких відносинах вони знаходяться між собою.

Свідки попереджуються про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань, а потерпілий – за дачу неправдивих показань.

Викликаним на очну ставку особам почергово пропонується дати показання про обставини справи для вияснення яких призначена очна ставка.

Після цього слідчий задає питання. Особи викликані на очну ставку з дозволу слідчого можуть задавати питання один одному.

Оголошення показань які були дані учасниками очної ставки на попередніх допитах дозволяється тільки після дачі показань на очній ставці і запису їх в протокол.

При проведенні очної ставки можуть брати участь:

- захисник,

- педагог,

- лікар,

- законні представники.

Про проведення очної ставки складається протокол.

Слідчий представляє протокол очної ставки допитаним особам для прочитання, або за їх проханням прочитує цей протокол сам.

Допитані особи мають право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Ці доповнення або поправки підлягають обов’язковому занесенню до протоколу.

Протокол підписується всіма учасниками очної ставки, а також підписується після кожного запитання і після кожної відповіді.

Очна ставка – це необов'язкова слідча дія.

V. Процесуальний порядок пред’явлення для впізнання.

Суть пред’явлення для впізнання полягає в тому, що той хто впізнає – порівнює пред’явлені йому об’єкти з тими які сприймав раніше і по певним ознакам чи прикметам встановлює їхню тотожність чи різницю.

Підстави для проведення даної слідчої дії з'являються тоді коли свідок, потерпілий, підозрюваний під час допиту повідомляє слідчому про те, що вони сприймали об’єкт, запам’ятали його відмінні риси і при пред’явленні їм зможуть його впізнати.

В залежності від об’єкта розрізняють пред’явлення для впізнання:

- осіб,

- предметів,

- трупа.

При необхідності пред’явлення якої не-будь особи для впізнання свідку, потерпілому, обвинуваченому або підозрюваному слідчий перед цим допитує їх про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини при яких особа, що впізнає бачила цю особу, про що складає протокол допиту.

Якщо особа, що впізнає є свідком чи потерпілим – вона попереджується про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідок крім того – за відмову від дачі показань.

Особа яка підлягає впізнанню пред’являється тій особі яка впізнає разом з іншими особами тієї ж статі в кількості не менше трьох і які не мають особливих відмінностей у зовнішності і одязі.

Перед тим пред’явити особу для впізнання їй у відсутності тієї особи, що впізнає пропонується зайняти будь-яке місце серед інших представлених осіб, потім особі, що впізнає пропонується вказати на ту особу яку він (вона) повинна впізнати і пояснити за якими ознаками вона її впізнала.

При необхідності впізнання може проводитись за фотознімками, яких у свою чергу повинно бути не менше трьох.

Особи зображені на цих знімках не повинні мати різких відмінностей у зовнішності і одязі.

Для впізнання по фотознімках робиться фото таблиця.

Найбільш розповсюдженим є пред’явлення для впізнання на підставі запам’ятовування зовнішності особи, однак можливі впізнання і по функціональним ознакам.

При необхідності пред’явити для впізнання який не-будь предмет – слідчий спочатку допитує особу яка впізнає про ознаки цього предмету і про обставини при яких він цей предмет бачив.

Якщо особа, що впізнає є свідком чи потерпілим – вона попереджується про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідок крім того – за відмову від дачі показань.

Предмет який підлягає впізнанню пред’являється особі яка впізнає в числі інших однорідних предметів.

Особі, яка впізнає пропонується вказати предмет який вона повинна впізнати і пояснити за якими ознаками вона його впізнала. Пред’явлені предмети по можливості фотографуються.

Не пред’являються для впізнання предмети які існують в єдиному екземплярі і є неповторними, а також – які не мають відмінностей від інших предметів.

Для впізнання може бути представлений труп чи частини тіла. Труп пред’являється для впізнання в одиничному числі як в місці його виявлення так і в морзі.

Для усунення змін трупа пов’язаних з трупними явищами, пошкодженнями під час або після скоєного злочину проводиться туалет, або реставрування трупа.

Пред’явлення осіб, предметів, трупа, для впізнання проводиться в присутності двох понятих.

Про пред’явлення для впізнання особи, предметів, трупа і про результат впізнання складається протокол.

В протоколі вказуються відомості про особу яка впізнає і про те, що вона попереджена про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань.

Наводяться дані про особу, предмети, трупа який пред’являється для впізнання і детально вказуються ознаки за якими особа яка впізнає впізнала особу, предмет або труп, протокол підписується всіма особами, що брали в проведенні впізнання, понятими і слідчими.

До протоколу додаються фотознімки, якщо особи чи предмети, що були пред’явлені для впізнання були сфотографовані.