Іі. Строки судового розгляду.

Після закінчення судового слідства суд переходить до судових дебатів, їхня суть полягає в промовах державного обвинувача, потерпілого і його представника по справам приватного обвинувачення, цивільного позивача і відповідача і їх представників, захисника, підсудного.

В цій частині судового розгляду його учасники підводять підсумок, оцінюють зібрані по справі і досліджені докази, обґрунтовують свою позицію по справі з врахуванням виконуваної функції.

В своїх промовах учасники судових дебатів роблять посилання на ті докази які були досліджені в судовому засіданні.

Суд не має права обмежувати в часі судові дебати і виступи їх учасників. Однак головуючий має право зупинити учасників судових дебатів в тих випадках коли вони у своїх промовах виходять за межі справи, що розглядається.

Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінюватися репліками. Право останньої репліки належить захиснику, а якщо його немає – підсудному.

.

Після промови підсудного якщо той виявив бажання взяти участь в судових дебатах головуючий оголошує судові дебати закінченими і надає підсудному останнє слово.

Суд не має права обмежувати в часі підсудного, задавати питання підсудному під час останнього слова не дозволяється. Якщо підсудний в останньому слові повідомить про обставини, що мають суттєве значення для справи – суд за своєю ініціативою, а також за клопотанням прокурора, а також інших учасників судового розгляду відновлює судове слідство.

Після закінчення відновленого судового слідства суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово підсудному.

.

Після останнього слова підсудного суд видаляється в нарадчу кімнату для постановлення вироку про що головуючий оголошує присутнім в залі судового засідання.

Суд розглядає і вирішує кримінальну справу тільки відносно обвинувачених і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення. У разі необхідності доповнити чи змінити пред’явлене обвинувачення або порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню чи щодо нових осіб суд дотримується правил встановлених КПК.

Межі розгляду справи в суді встановлюються обвинувальним висновком, а по справам приватного обвинувачення – скаргою потерпілого.

Чітке визначення законом меж судового розгляду забезпечує цілеспрямованість діяльності суду, гарантує підсудному здійснення ним права на захист, виключає можливість його засудження за злочин в скоєнні якого він не обвинувачувався.

Разом з тим закон передбачає можливість зміни обвинувачення під час судового розгляду і тільки в тому випадку, якщо це не порушує його право на захист.

Порушення права на захист має місце у випадках зазначених в ст. 277 КПК України.

Стан підсудного не погіршується коли суд:

1. виключає з пред’явленого обвинувачення окремі епізоди які не знайшли підтвердження в судовому засіданні;

2. виключає з обвинувачення окремі склади злочинів, а також обставини, що обтяжують відповідальність;

3. зменшує розмір і тяжкість завданої злочином шкоди;

4. змінює формулювання обвинувачення прокурор.

Якщо зміна обвинувачення тягне за собою порушення права підсудного на захист, суд направляє справу для нового досудового слідства.

Якщо дані судового слідства вказують, що підсудний скоїв ще й інший злочин за яким обвинувачення не було йому пред’явлено, суд не призупиняючи розгляд справи виносить ухвалу, а суддя постанову про направлення відповідних матеріалів справи для порушення кримінальної справи і направляють свою ухвалу чи постанову прокурору, який вирішує питання про проведення дізнання та досудового слідства. В тих випадках коли нове обвинувачення тісно пов’язане з первісним і окремий розгляд не можливий – вся справа повертається на додаткове розслідування.

У зв’язку з новим обвинуваченням суд може змінити або обрати запобіжний захід відносно підсудного.

Після додаткового розслідування справа направляється в суд в загальному порядку.

Направлення матеріалів для порушення кримінальної справи прокурором відносно нової особи можливо у випадках:

1. встановлення під час судового слідства факту скоєння злочину особою яка не притягнута до кримінальної відповідальності;

2. встановлення факту дачі свідком і потерпілим за відомо неправдивих показань, експертом – за відомо неправдивого висновку, перекладачем – за відомо неправдивого перекладу.