Пряма мова перед словами автора

Коли пряма мова стоїть перед словами автора, то після неї ставиться кома (або знак питання, знак оклику, крапки) і тире. Крапка після прямої мови перед словами автора не ставиться.

Слова автора починаються з малої літери. Напр.: «—Хіба щось погане приснилося?— питають мати і знову заходжуються дму-хати в жарину» (Г. Тютюнник); « — Подай драбину! — пошеп­ки в темряві озвався пічник» (В. Барка); «"Чи то б хто подумав, щоб Яким, отакий неповороткий, та отак плавав",— дивуєтесь ви» (Панас Мирний).

Слова автора в інтерпозиції

Коли слова автора розривають пряму мову, виділену лапками, то між прямою мовою та словами автора лапки не закриваються і не відкриваються знову після слів автора. Напр.: «Слухай, ти, — зневажливо кинув йому Сідалковський-другий. — Не забувай про честь і шляхетність. Я скоріше вмру, ніж порушу правила честі» (О. Чорногуз); «Лише праця, творча праця, що дає реальні й дивуючі наслідки, може захопити людину, може зробити життя людини повним і цікавим, — думав Теодор Гай. — Боротися з природою, пе­ремагати її— це завдання й мета вільної людини» (Гео Шкурупій).

Якщо на місці розриву прямої мови словами автора не мало бути ніякого розділового знака або мала б стояти кома (крап­ка з комою, двокрапка, тире), то слова автора виділяються з обох боків комою і тире і починаються з малої літери: «Ну зви­чайно,— думаєш собі,— старалась, старалась людина, співала, а цей дивак нічого й не бачив...» (Гео Шкурупій).

Якщо перша частина прямої мови — закінчене речення, то перед словами автора ставиться кома (знак питання, знак окли­ку) і тире, слова автора починаються з малої літери, а в кінці їх ставиться крапка і тире. Друга частина прямої мови починаєть­ся з великої літери. Напр.: « — Ой! — крикнув чоловік. —Я хотів вас попередити про цю яму, але забув» (нар. творчість); « — Шеп­тала візьмеш, — сказав конюх хлопчикові. — Тільки зачекай, на­пою» (В. Дрозд).

Коли перша частина прямої мови закінчується крапками, то перед мовою автора вони зберігаються, після них ставиться тире. Слова автора починаються з малої літери. В кінці слів автора ста­виться крапка або кома (в залежності від того, становить друга частина прямої мови окреме закінчене речення чи є продовженням перерваного речення) і тире. Друга частина прямої мови почина­ється відповідно з великої чи з малої літери: « — Іди... — кажу я голосніше. —До побачення» (В. Дрозд);« —Дядьку Никодиме, вам учора догану дали!—Хай... —махнув рукою Никодим, — буде Бар­ці на кохту» (нар. творчість); «На сьомій сторінці дірка... — сказав педант, переглядаючи книгу, — і на восьмій теж...» (журн.).

Якщо в словах автора є два дієслова, що вводять пряму мо­ву, і перше з них стосується частини прямої мови в препозиції, а друге — в постпозиції, то перед другою частиною прямої мови після слів автора ставиться двокрапка і тире. Перше слово пря­мої мови пишеться з великої літери. Напр.: «— Знаю, що по зако­ну, — сердито відповів на те Лозовий і додав: — Вишняку шко­да...» (В. Дрозд); «— Про мене... — згоджується Артем стосовно лелек і рішуче додає' — А зілля вирви. Дах псуватиме» (В. Дрозд).