Узагальнювальні слова при однорідних членах речення

У реченнях з однорідними членами можуть бути узагальню, вальні слова. Узагальнювальне слово — це грама­тична форма, що вживається як назва найближчого родового або більш широкого поняття, яке об'єднує видові й конкретні по­няття в межах однорідного ряду. Між узагальнювальним словом й однорідними членами речення існують змістові відношення ро-до-видового типу й відношення частини й цілого: «Ураз усе по­кращало біля мене: і ясени з блакитними тінями й зеленим шумом, і нагорблена клуня з чотирма вітрами, і скрипливі ворота, і маків­ки, і навіть ледачі гарбузи в різнобарвних сорочках...» (М. Стель­мах); «На степу росте багато їстівного зела; різні там брандуш-ки, або козельці, або молочайчик, або пасльон та дикий мак — це все неабиякі ласощі, степові гостинці... Бачиш, скільки в степу жи­вих друзів: і жайворонок, і орел, і чорногуз, і ящірка, дикі бджоли, ховрашок, цвіркунці... скільки їх у тебе!» (Ю. Яновський).

Узагальнювальні слова виражаються різними частинами мови, але найчастіше — займенниками (означальними або за­перечними), іменниками, прислівниками; також словосполучен­нями й синтаксичними конструкціями. Узагальнювальні слова можуть стояти перед однорідними членами або після них. Уза­гальнювальне слово й однорідні члени — однойменні синтак­сичні категорії, виступають у ролі того самого члена речення. Між однорідними членами й узагальнювальним словом уста­новлюються синтаксичні відношення уточнення, тому однорід­ні члени відповідно будуть називатися уточнювальними під­метами, присудками, додатками, означен­нями та обставинами: «Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі, І тиша в тиші, і тумани в полі...» (Б. Олійник). У реченні узагальнювальне слово — означальний займенник усе, що виступає в ролі підмета, однорідний ряд складається з уточнювальних підметів, виражених іменниками. Узагальнювальне слово стоїть перед однорідними членами: «Вся краса, всі пейзажі, всі сходи й заходи сонця, всі трави, квіти, плоди, насіння, всі жнива, всі пори року — все, що дороге й любе живій людині, все це наше» (О. Довженко) — узагальнювальне

стоїть після однорідних членів, спосіб вираження ана-^°*чний попередньому реченню; «Всяке птаство, як-от: дер-Л°^ґ! _пЄрепілок, куликів, курочок — можна було викосити косою ^Ка%мві або впіймати» (О. Довженко) — узагальнювальне слово ^$ оажається іменником, далі йдуть слова типу як-от, а саме, на-^%^пиіад, потім однорідні члени речення, уточнювальні додатки. Уточню'вальний характер однорідних членів речення підтриму­ються інтонацією: узагальнювальне слово має інтонацію, що попереджує про наступний перелік.

При узагальнювальних словах уживаються такі розділові знаки: 1) якщо узагальнювальне слово стоїть перед однорідни­ми членами й указує на перелік, то після нього у вимові робить­ся пауза, а на письмі перед першим однорідним членом або сло­вом, яке до нього відноситься, ставиться двокрапка: «Ось такий і с вересень: удень надійний, вночі тривожний» (М. Стельмах); «Над дорогою прямо різнокольоровими пагорбами піднімаються: і горшки, і миски, і полумиски, і глечики, і ринки, і макітри, а жін­ки руками вибирають із них передзвін» (М. Стельмах); 2) якщо узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів, то перед ним робиться пауза, а на письмі ставиться тире: «Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокіт копит —усе резонувало тут надзвичайно лунко, чисто, повноголосо!» (О. Гон­чар); 3) якщо однорідні члени речення йдуть за узагальнюваль­ним словом і не закінчують речення, то перед однорідними ста­виться двокрапка (рідше тире), а після них тире: «Тут усе: і по-итря, і тиша, і вода, і дерева — сповнене такої сили, що й сам мимоволі сильнішим стаєш» (газ.).