Перекладні словники

Найбільш поширені в Україні двомовні перекладні словни­ки, їх створення ґрунтується на багатих традиціях української лексикографії, відзначається безперервним удосконаленням, поглибленням наукового, мовного опрацювання.

У 1948 р. вийшов «Російсько-український словник» за ре­дакцією М. Я. Калиновича. У словнику вміщено понад 80 000 слів. Повніше, ніж у попередніх словниках, представлена лек­сика сучасної української мови, враховані різні значення слів і їхні стилістичні варіанти. У 1955 р. вийшло друге видання слов­ника з деякими виправленнями і доповненнями, а в 1961 р. — третє.

Новий «Російсько-український словник» (1968) складається з трьох томів, містить понад 120 000 реєстрових слів. Це най­більш повний сучасний словник такого типу. Здійснено його стереотипне перевидання у 1978, 1980, 1988 роках. У словнику значно розширені словникові статті — за рахунок уведення синонімічних відповідників та варіантів слів.

У словнику 1968 р. набагато глибше опрацьовано значен­нєву структуру слова, враховано його різні змістові відтінки, особливості сполучуваності, стилістичних характеристик тощо. Подаються як вільні, так і сталі словосполучення, що переваж­но мають специфіку в перекладі, потребують особливої уваги.

Однією з визначних праць української лексикографії є шеститом ний «Українсько-російський словник», укладений колективом Інституту мовознавства імені О. О. Потебні і ви­даний у 1953—1963 рр. Цей словник є широким зібранням лек­сичних та фразеологічних скарбів сучасної української літера­турної мови.

Серед однотомних російсько-українських та українсько-ро­сійських словників: «Російсько-український словник» Д. І. Га-нича, І. С. Олійника (1962); «Російсько-український і українсь­ко-російський словник» цих же укладачів (1984); «Українсько-російський словник» за редакцією В. С. Ільїна (1964); «Укра­їнсько-російський словник» за редакцією Л. С. Паламарчука, Л. Г. Скрипник (1975). Перевидано «Російсько-український словник» Д. І. Ганича, І. С. Олійника та «Українсько-росій­ський словник» за редакцією Л. С. Паламарчука, Л. Г. Скрип­ник.

Опубліковані російсько-українські словники, які представ­ляють термінологію багатьох галузей знань: гірничий, хіміч­ний, фізичний, математичний, геологічний, гідротехнічний, технічний, ветеринарний, сільськогосподарський, а також

словники суспільної лексики — «Русско-украинский словарь юридических терминов» (К., 1985); «Російсько-український слов­ник соціально-економічної термінології» Воробйової С. А. і Мо-лодід Т. К. (К., 1976); «Російсько-український спортивний слов­ник» за ред. С. І. Головащука (К., 1973); «Російсько-український словник для ділових людей» О. О. Тараненка і В. М. Брицина (1992) та ін.

Вийшли в світ термінологічні словники й мішаного типу, так звані перекладно-тлумачні. Так, у «Словнику лінгвістичних термінів» Є. Кротевича та Н. Родзевич (1957) до термінів, пода­них українською мовою, наводяться спочатку російські відпо­відники (для запозичених термінів указується мова-джерело), а далі витлумачується значення терміна. У 1985 р. вийшов дру­ком повніший «Словник лінгвістичних термінів» Д. І. Ганича і І. С. Олійника, укладений на тих же засадах.

Крім російсько-українських і українсько-російських, вида­но також двомовні і багатомовні словники, які охоплюють й інші мови. Серед них «Англо-український словник» і «Україн­сько-англійський словник» М. Л. Подвезька (1948,1952), «Ан­гло-український словник» за редакцією Ю. О. Жлуктенка (1978, 1984), «Українсько-англійський словник» за редакцією Ю. О. Жлуктенка (1982), «Німецько-український словник» за редакцією І. В. Шаровольського (1948), «Німецько-україн­ський словник» за редакцією Е. І. Лисенко (1978,1986), «Укра­їнсько-німецький словник» за редакцією Е. І. Лисенко (1983, 1989), «Українсько-французький словник» та «Французько-ук­раїнський словник» О. О. Андрієвської та А. А. Яворської (1955,1963), «Французько-український словник» за редакцією Б. І. Бурбело (1989); «Українсько-французький словник» за ре­дакцією К. М. Тищенка (1986); «Польсько-український слов­ник» у двох томах — головний редактор Л. Л. Гумецька (1958—1960), «Угорсько-український словник» Л. А. Владими­ра та ін. (1961), «Українсько-угорський словник» Л. Катони (1963), «Англо-український фразеологічний словник» К. Т. Ба-ранцева (1969), «Чесько-український словник» Й. Ф. Андерша та ін. у двох томах (1988—1989), «Болгарсько-український словник» І. А. Стоянова та ін. (1988), «Українсько-чеський словник» А. Куримського, Р. Шишкової та Н. Савицького в двох томах (Прага, 1994—1996), «Англо-український словник» М. Балли в двох томах (1996).

Багатомовні словники в українській лексикографії представ­лені такими працями: «Українсько-латинсько-російськпй медич­ний словник» (1960), «Ботанический словарь. Русско-английско-немецко-французско-латинский» (1962), «Словник фізичної лек­сики українсько-англійсько-німецько-російський» В. Козирсь-кого і В. Шендеровського (1996) та ін.

Навіть короткий огляд сучасних перекладних словників, створених українськими лексикографами, свідчить про значну і глибоку інформативність цих видань, їхнє важливе практичне значення.