Б ага топленні складнопідрядні речення

Складнопідрядні багаточленні речення характеризуються односторонньою змістовою і граматичною залежністю — одні частини пояснюють, інші пояснюються Серед цих синтаксич­них одиниць за структурно-змістовими ознаками виділяються речення, підрядні предикативні частини яких залежать безпосе­редньо від головної і зв'язуються з нею різними видами грама­тичного зв'язку, що визначається характером підпорядкування предикативних частин, наприклад: «У городі, де грають струни п 'яні, де вічний шум, де вічна суєта, я згадую слова твої неждані» (М. Рильський). Тут три підрядні речення з однорідною залеж­ністю. Вони пояснюють одне слово головного речення (у горо­ді), відповідають на одне питання (в якому?), відносяться одне до одного як однорідні члени речення. їхня кількість формаль­но не обмежена — від двох і більше.

У головному реченні такі підрядні предикативні частини можуть пояснювати одне слово, словосполучення чи все голов­не речення в цілому. В таких реченнях сполучник підрядності чи сполучне слово мають обов'язково бути в першій предикатив­ній одиниці, а в наступних їхня наявність факультативна, вони можуть бути чи ні, в залежності від змістового навантаження цредикативної одиниці, вподобань автора, структури речення, його мелодії, ритму (особливо якщо це поезія), стилістичних особливостей, законів евфонії тощо, наприклад: «Спить озеро. Дрімає сон-вода. Про що їй очерет шепоче тихо, де жолудь золо-тий додолу опада і ходить по гриби старенька лісничиха?» (Л. Тен-дюк). Тут два підрядні однорідні речення, перше з яких приєд­нується до головного сполучником підрядності (де), перед дру­гим підрядний сполучник відсутній. Між собою підрядні преди­кативні частини з'єднуються, подібно до однорідних членів, єд­нальним сполучником і. Згідно з відповідним правилом, перед одиничним єднальним сполучником, що з'єднує два підрядні речення, кома не ставиться. Напр.: «Вночі Андрій довго не міг заснути, бо в хаті було видно од великих зірок на небі і густо пах­ло холодною м'ятою» (Г. Тютюнник). Тут також дві підрядні предикативні частини з однорідною залежністю, з яких перша приєднується до головної сполучником бо, друга візуально — безсполучниковим способом, але з погляду смислового сполуч­ник бо виконує функцію зв'язки до обох підрядних предикатив­них частин. При потребі підрядний сполучник чи сполучне сло­во може повторюватися й бути стилістично виправданим, особ­ливо в творах поетичних чи коли треба звернути увагу на ва­гомість і значимість кожної з предикативних частин, зробити паузу між ними тощо, наприклад: «Там, деЯтрань круто в'єть­ся, де холодная вода, там дівчина воду брала, чорнобрива й моло­да» (нар. пісня). Двічі повторене сполучне слово де виконує, крім сполучної, ще й підсилювальну функцію, стилістично вмо­тивоване і з синтаксичного погляду не викликає заперечень.

Особливості іншого різновиду цього типу речень полягають у тому, що підрядні частини не є однорідними. Вони відносяться

до одного слова (словосполучення) головної частини чи до всьо­го головного речення в цілому (і тоді обов'язково відповідають _йа різні питання) або ж до різних слів (словосполучень) головної частини, наприклад: «Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому во­лосся щаслива ніжна наречена» (Д. Павличко). Обидва підрядні речення тут пояснюють слово головного речення гладив, але від­повідають на різні питання Перше на питання коли⁹ і є підряд­ним часу, а друге — на питання як? і є підрядним способу дії з відтінком порівняння. «В ті дивні дні, коли мої штани іще трима­лись на одній підтяжці, я все ніяк допетрати не міг, що крутить­ся земля, мов куля кругла» (Б. Олійник). У цьому реченні дві під­рядні частини, які відносяться до головної, зокрема пояснюють присудок її — допетрати не міг, вони різного значення і відпові­дають на різні питання. Перша — передає значення часу й відпо­відає на питання коли?, друга — з'ясувальна, відповідає на пи­тання про що? «В Академії, де він живе, ще хтось з художників при світлі свічки прагне знайти оте своє, єдине, що винесе його ко­лись до сонця слави та визнання» (В. Шевчук). Тут також дві під­рядні частини, що відносяться до головної. Перша, означальна, пояснює обставину, виражену іменником з прийменником — в Академії, друга, теж означальна, пояснює додаток, виражений займенником своє та прикметником єдине У всіх трьох наведених реченнях паралельна залежність підрядних частин від головної.

Паралельна, як і однорідна, залежність підрядних частин може бути не тільки по відношенню до головного речення, а й до підрядного, яке виконує стосовно залежних предикативних частин функцію головного, наприклад: «Розповідають легенди, що колись у давнину тут, де тепер розкинулось її рідне село Кру­кове, була поліська рівнина, на якій гуляли вітри» (В. Качкан). Ця складна мовна структура має три підрядні речення. Перше — з'ясувальне, пояснює присудок головного речення, відповідає на питання про що? Друге і третє відносяться до першого під­рядного Друге із значенням місця відповідає на питання де? і уточнює обставину місця першого підрядного речення, зокрема слово тут, третє — означальне, відповідає на питання яка? і пояснює підмет, виражений іменником рівнина.

Другий тип багаточленних складнопідрядних речень харак­теризується послідовною залежністю підрядних предикативних частин. Перша залежить від головного речення і є підрядною пер­шого ступеня, друга від першої і є підрядною другого ступеня, тре­тя від другої і т. д., створюючи таким чином своєрідний мовний ланцюг предикативних одиниць. Вони можуть бути різні за гра­матичним значенням і однакові, одно- чи різнотипні за структу­рою, але зберігається єдина система синтаксичного зв'язку їх між собою, наприклад: «Постояв біля Неви, помішувався сфінксами, які

12'

355

сьогодні були кумедно хмурими, бо розтавала паморозь, пригріта сонцем, і почвалав на величезний постійний міст через Неву» (В. Шевчук). У реченні два підрядні із послідовною залежністю. Перше (підрядне першого ступеня) — означальне, пояснює в голов­ному додаток, виражений іменником сфінксами, друге (підрядне другого ступеня) обставинно-причинове, пояснює перше підрядне.

При інтерпозиції одного з підрядних речень поряд можуть опинитися два підрядні сполучники чи сполучні слова. У тако­му разі існують варіанти розділового знака між ними, напри­клад: Повідомили, що, коли крига скресне ближчими днями, мож­на вирушати в мандрівку і Повідомили, що коли крига скресне ближчими днями, то можна вирушати в мандрівку. Кома між сполучниками не ставиться, якщо далі є займенникове співвід­носне слово то; при відсутності його кома ставиться.

І, нарешті, існують у мовній практиці багаточленні склад­нопідрядні речення зі змішаним зв'язком предикативних оди­ниць, де виявляються різні комбінації з однорідною, неоднорід­ною і послідовною залежністю, наприклад: «Коли зграя зале­тить далеко і в тумані стане тихо, я зупиняюся й наслухаю, що робиться попереду» (Г. Тютюнник). Усі три підрядні предика­тивні частини тут відносяться до головної, дві з них поєднані з головною частиною однорідним зв'язком (супідрядність), а тре­тя стосовно до перших двох — зв'язком паралельним.

«Наступила та передвечірня пора, коли повітря стає дже­рельно-прозорим і навіть якісь не помітні досі тоненькі дубчики, що там і сям стриміли у заплавах, набрали соковитих контурів і непорушно відбилися на воді, створюючи враження бездонної гли­бочини» (Г. Тютюнник). У цьому реченні спостерігається поєд­нання однорідної і послідовної залежності трьох предикатив­них підрядних одиниць.

Багаточленні складнопідрядні речення суттєво збагачують мовлення, виконують властиві їм функції, сприяють зосере­дженню складної думки в одній синтаксичній одиниці, лаконіз­мові вираження, дають мовцеві можливість конкретизувати го­ловне, уточнити, доповнити його окремими деталями, не розпо­рошитися, мобілізувати увагу слухача або читача для сприй­няття інформації, повідомлення тощо. Вміле користування та­кими синтаксичними одиницями активізує процес комунікації. Розмаїття багаточленних складнопідрядних речень вписується в декілька основних структурних типів.