Методична розробка уроку на тему “Радіоактивність і ... Любов”

Навчальна мета: поглибити й узагальнити знання учнів із розділу фізики “Атом і атомне ядро” та розділу ОБЖ “Надзвичайні події, що загрожують добробуту людини та суспільства” (теми: “Радіація й життя”; “Одиниці радіоактивності. Вплив радіації на організм людини”).

Виховна мета: показати красу й гармонію фізичних явищ у співвідношенні з людиною; виховувати бережливе відношення до людей науки, вчити шанувати їх.

Розвивальна мета: розвивати пізнавальну самостійність учнів, навчати ана-лізувати й систематизувати вивчений матеріал.

Обладнання: радіокасетофон “Thompson TM 9035“, епідіаскоп “ЕП”, кодоскоп “LECH–3”, портрети вчених Марії і П’єра Кюрі, СD–диск з аудіозаписом композиції Шуберта, Верді “Аве, Марія”, кодопозитиви.

Тип уроку: урок–портрет, урок повторення й систематизації знань.

Хід уроку.

І. Актуалізація опорних знань учнів (10 хв.).

1. Чотири учні працюють із картками, розв’язуючи задачі (диференційований матеріал).

2. Один учень готує біля дошки тези до відповіді “радіоактивність”.

3. Фронтальне опитування:

   1. Що називається матерією?

   2. Види існування матерії?

   3. В яких формах існує матерія?

   4. Яка будова речовини?

   5. Розповісти про будову атома (хто ввів його у фізику, що означає “атом”?).

   6. Розповісти про методи спостереження й реєстрацію елементарних частинок.

   7. Яка будова атомного ядра? Хто запропонував таку модель: A = Z + N? С, U – скільки в ядрі даного атома протонів і нейтронів?

   8. За рахунок чого протони втримуються в ядрі?

   9. Що ви знаєте про ядерні сили? Яка величина їх характеризує?

   10. Що називається енергією зв’язку, чому вона дорівнює? Чому існує дефект маси (ДМ)?

   11. Яке явище свідчить про складну будову атомного ядра?

   12. Що називається радіоактивністю? Коли вона була відкрита? (1896 р. – А. Беккерель, 1898 р. – М. Кюрі).

   13. Яка природа α–, β–, γ – випромінювання?

   14. Що називається періодом напіврозпаду?

   15. У чому полягає закон радіоактивного розпаду?

За допомогою кодоскопа учні працюють над завданнями:

1. Який склад атома ²³₁₁Na; ¹⁹₇F; ¹⁰⁷₄₇Ag?

2. Який склад ізотопів Ne, Ne, Ne?

3. Яке явище свідчить про складну будову атомного ядра?

4. Дописати ядерну реакцію ⁷₃Li + ¹₁H X + ⁴₂He.

5. Обчислити усно енергетичний вихід ядерної реакції: ¹₂Н + ³₁Н ⁴₂Не+n, якщо Езв.(Не) = 7,7 МеВ, Езв.(⁴₂Не) = 2,2 МеВ.

Відповіді учнів коментуються й оцінюються вчителем.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів (5 хв.).

Сьогодні наш урок присвячений розповіді про життя чудових людей – учених за покликанням, фізиків за професією, про науковців, яким було присуджено Нобелівські премії, про сім’ю Кюрі, яка все своє життя займалася дослідженням явища радіоактивності.

Що об’єднувало П’єра та Марію Кюрі, крім фізики?

Яка Ваша думка? Так! Звичайно, Любов...

І тема нашого сьогоднішнього уроку так і називається: “Радіоактивність і ...Любов”.

Мета цього заняття полягає у тому, щоб показати на прикладі життя і наукової діяльності сім’ї Кюрі красу й гармонію фізичних явищ у співвідношенні з людиною.

Скажіть, що ви подумали, коли побачили й прочитали цей лозунг?

Що спільного між радіоактивністю як природним явищем, з одного боку, і любов’ю – також природним явищем, з іншого боку? А спільне в цих двох явищах – це їх випромінювання!!!

Так само, як радіоактивна речовина випромінює самовільно невидимі частинки, так і людина самовільно випромінює прекрасне почуття любові.

Любов – це дійсно одне з найпрекрасніших почуттів, яке освітлює життя кожної людини. Йому присвячуються вірші, живописні полотна, скульптури, наші мрії, музика, кращі людські вчинки тощо.

На фоні музики Шуберта:

Як же ці два природні явища об’єдналися в одній сім’ї?

Марія Кюрі – знаменитий фізик і хімік разом із своїм чоловіком П’єром Кюрі поклала початок новій ері в історії людства – ері вивчення й використання атомної енергії.

ІІІ. Основна частина (20 хв.)

Марія Кюрі – перша жінка, двічі лауреат Нобелівської премії – вищої міжнародної нагороди, якою відзначається праця вчених.

Серед учених двадцятого століття жодна жінка не користувалася такою популярністю на всій земній кулі, як Марія Кюрі (Склодовська).

Учні розповідають про дитячі роки Марії (у цей час за допомогою епідіаскопа на екран проектується портрет Марії, її матері та батька).

Народилася Марія Склодовська 7–го листопада 1867 року в Польщі. Вона була п’ятою дитиною в сім’ї вчителя фізики, інспектора навчальних закладів.

З раннього віку проявляла зацікавленість математикою, природничими науками, особливо розкрився її талант під час вивчення фізичних явищ і процесів. У 8 років Марія вперше пізнає горе. Це сталося в середу. Батько зайшов за дітьми і повів їх до старшої сестри. Зося лежала в труні, вся в білому. Маня (так називали її у сім’ї) уперше зустрілася зі смертю, вперше йшла в траурній процесії, одягнена в чорну накидку.

Вдома залишалася ще хвора на тиф Броня і мама, хвора на чахотку, яка не в силах вийти з дому, перебираючись від вікна до вікна, дивиться й проводжає в останню путь дочку, яку забрав тиф. А через два роки (Мані вже виповнилося 10 років) помирає її мати. І назавжди в її пам’яті залишається рух тремтячої маминої руки, якою вона благословила дітей і чоловіка. І ледь почуте слово “Люблю” – було останнім словом матусі.

Гімназії, пансіони, школи... Уся юність Марії Склодовської пройшла під звуки цих слів. Батько викладає в гімназії, Юзеф – в університеті, Еля – в пансіоні. Власна їхня квартира також є школою: батько дає репетиторські уроки вдома. Сім’я потребує матеріальної допомоги.

Сам Всесвіт уявляється Марії як величезна гімназія, де панує єдиний ідеал – знання. Три золоті медалі одна за одною випали на долю Склодовських. Третя дісталася Марії після закінчення гімназії в 1883 році.

По смерті матері Броня оточила Маню материнською теплотою й Маня все життя буде вдячна їй за це. Між ними були теплі сердечні стосунки. Після закінчення гімназії Марія думає, як допомогти Броні здобути освіту. Обидві мріють навчатися в Парижі. Вони збирають гроші, Марія йде працювати гувернанткою в багаті сім’ї, а потім виїжджає в села (там більше платять) і допомагає батькові вчити Броню, яка поступає на медичний факультет Паризького університету. На це йде 6 років життя.

(Епідіаскоп – портрет Броні.)

На останньому році навчання Броня виходить заміж. Її чоловік уже закінчив університет і працює, вони наймають квартиру, а сестра наполегливо просить Марію їхати до Парижа, пропонує квартиру й стіл, просить зібрати грошей на дорогу й навчання, тому що самі вони були теж бідними.

Разом із батьком Марія робить підрахунки. Броня просить висилати їм менше, щоб вони мали змогу зібрати гроші для Мані. Але сім’я настільки бідна, що їй довелося пробути ще рік у Варшаві, поповнюючи свої заощадження уроками.

У 24 роки Марія їде до Броні і вступає до Сорбонського університету на факультет природознавства. Їй доводиться багато працювати, щоб поповнити свої знання. Молода полька проявляє надзвичайні здібності і неабияку працездатність. І ні холод, ні голод, ні настирна думка “як зекономити гроші?” не змушують її кинути навчання, хоч на 40 крб. – три франки на день, враховуючи плату за одяг, зошити, книги, лекції в університеті, жити дуже й дуже важко.

А в 1893 році становище взагалі стає безнадійним. Марія вже готова відмовитися від навчання в Парижі, як раптом відбувається чудо – її подруга пані Дідінська впевнена, що подрузі світить велике майбутнє, перевертає все вверх дном, добиваючись для Склодовської стипендії з фонду Александровича в розмірі 600 крб.

Осліплена щастям Марія мчить у Париж.

Чудова стипендія Александровича! Студентка намагається будь–яким шляхом розтягнути ті 600 крб. на 15 місяців, щоб якомога триваліший час залишитися в раю лабораторій і лекційних залів. Через декілька років Марія викроює 600 крб. зі свого першого гонорару за технологічну роботу і віднесе їх у секретаріат фонду, цим самим здивувавши комітет нечуваним у його історії поверненням грошей.

Вона знала, що ці гроші можуть врятувати ще одну бідну дівчину.

Розповіді учнів продовжує вчитель.

У 26 років вона закінчує фізичний факультет, а через рік одержує диплом про закінчення математичного факультету.

Марія викреслює із програми свого життя любов і заміжжя. Але не через науку, а через недовіру: із того часу, як багата сім’я не захотіла мати бідну невістку, вона переконалася, що бідній дівчині немає чого сподіватися на сімейні радощі...

Проектується на екран портрет П’єра Кюрі через епідіаскоп.

Навесні 1894 року вона знайомиться з молодим обдарованим фізиком П’єром Кюрі, який уже зробив великий вклад у розвиток фізики і був широко відомий. П’єр був талановитим, міг стати поетом, письменником і артистом, але душею й тілом був відданий науці.

Йому було 35 років! Він нікого не любить! У його щоденнику записано 4 слова, повні печалі і глухої туги, на яких щоразу зупиняється його погляд: “Розумово обдаровані жінки – рідкість”. Ці слова були причиною трагічного кінця палкого кохання в юності, яке змусило його викреслити жінок із життя. З того часу він вирішив ніколи не закохуватись.

Пройшло декілька місяців. І П’єр одну розмову про свою роботу несподівано закінчує словами: “Мені б хотілося, щоб ви познайомилися з моїми батьками, вони чудові люди”. Потім він розповідає про матір, батька, брата. Його батько – лікар, в молоді роки мріяв про наукові дослідження, але матеріальні труднощі змусили його зайнятися лікарською практикою. Брат – також фізик.

5 років вони працювали разом, відкрили п’єзоелектричний ефект, закон Кюрі з магнетизму, сконструювали ультрачутливі терези (терези Кюрі) для наукових досліджень. Братові присвоїли звання професора і направили на роботу в інше місто Франції, а професор П’єр Кюрі залишається очолювати практичні роботи студентів у Паризькій школі фізики й хімії.

Марія слухає й дивується: скільки у них спільного, скільки таємничої подібності. Тільки змінити деякі деталі, перенести будиночок із Со на одну з варшавських вулиць і сім’я Кюрі перетвориться в сім’ю Склодовських. Це така само розумна й чесна сім’я, така само єдність між дітьми й батьками, любов до природи...

Його все далі і далі захоплює краса Марії, її повна відданість науці, її обдарованість, мужність і благородство.

Задуманий вітер над городом віє

Ідуть перехожі невпинним прибоєм,

І я поміж ними йду, повний тобою,

Горять ліхтарі, мов шепчуть: Маріє!

І солодко серце стискає й мліє,

Мов сон мені дивний, невидимий сниться...

І хочеться в небо злетіти, мов птиця,

Де блимають зорі далекі: Маріє!

Іду, поспішаю, мов крилами мріє

Зоря перед мене в просторі щасливі...

А губи шепочуть у блаженнім пориві

Для мене єдине є ім’я: Маріє!

Не один раз П’єр пропонує Марії руку й серце, але Марія прагне повернутися до своєї сім’ї у Польщу, на Батьківщину, прагне повністю належати науці.

Марія вперто відмовляє йому, аж до того часу, доки П’єр не пропонує їй їхати в Польщу разом, обіцяє вивчити польську мову і піти працювати вчителем французької мови.

Я люблю тебе, мила, за те,

Що в очах твоїх море синіє,

Що в очах сонце цвіте,

Мою душу голубить і гріє.

За волосся твоє золотаве,

За чоло молоде й відкрите

Я люблю тебе, мила, за те,

Що не можу тебе не любити.

Марія вважає, що не може і не має права прийняти таку жертву, хоч пропозиція П’єра дуже її схвилювала, вернула віру в любов... Вона ділиться цим із своєю сестрою Бронею, їде разом із нею в Со, до батьків П’єра, де мадам Кюрі просить Броню вплинути на свою молодшу сестру. Але проходить ще 10 місяців, перш ніж Марія дає згоду на одруження.

26 липня 1895 року відбулося весілля П’єра Кюрі й Марії Склодовської. Так утворився міцний союз із люблячих один одного людей, союз рідкісний за спільними життєвими, культурними й науковими інтересами.

Учень: У 1897 році Марія Кюрі вирішує зайнятися докторською дисертацією. Коли мова зайшла про тему, П’єр порадив поближче познайомитися з відкриттям Беккереля, пригадавши особисту розмову з ним. Отож тема обрана, потрібні матеріали й місце роботи. На прохання П’єра директор інституту виділяє на першому поверсі невелике приміщення, де було машинне відділення й склад.

Сирість, тіснота, холод. Відсутність обладнання та зручностей. Але це Марію не лякає. Вона досліджує уран, шукаючи відповіді на запитання:”Що є джерелом уранового випромінювання?” З цією метою вона досліджує торій і виявляє подібне випромінювання приблизно такої самої активності. Робота продовжується з іншими мінералами. Марія приходить до висновку, що уранова руда містить невідомий хімічний елемент, який має більшу активність, ніж уран.

П’єр Кюрі залишає свою роботу над дослідженням кристалів і допомагає дружині шукати новий хімічний елемент.

Учитель: Три роки тому любов об’єднала його з цією чарівною жінкою. Любов міцніла, зігрівала молоде подружжя, додавала сили й наснаги. Тепер сили подвоїлися, у сирому приміщенні два розуми і чотири руки шукають невідомий хімічний елемент.

У 1898 році починається їх безприкладна в історії спільна робота, яка продовжується 8 років аж до трагічної смерті П’єра. Саме це дає нам можливість побачити, відчути і зрозуміти, в чому краса й гармонія фізичних явищ у співвідношенні з людиною.

Радіоактивність і любов... Два природних випромінювання, що вказують на єдність природи. У результаті цієї роботи відкрито хімічний елемент, який подружжя Кюрі назвали на честь Батьківщини Марії (Польщі) – полоній.

У кінці 1898 року (26 грудня) на засіданні Академії наук було зачитано повідомлення Кюрі про існування нового хімічного елемента, який вони пропонували назвати радієм. Але хіміки заявили, щоб учені показали його їм, лише тоді вони повірять.

Марія прийняла виклик і вмовила чоловіка пройти весь шлях від початку до кінця, хоча де той кінець, вона і сама не знала. Робочі дні перетворилися в місяці, а місяці – в роки. П’єр і Марія не втрачають мужності й віри.

Він і вона створені одне для одного, поєднані ніжною любов’ю й спільністю інтересів, народжені для такого нелегкого життя, яке вони вели в новому приміщенні (вірніше сараї), де медичний факультет обробляв трупи. І поки вони чистили і приводили його до ладу, з Австрії прийшов лист із повідомленням, що австрійський уряд дарує вченим тонну відходів уранової руди.

“Мені доводилося обробляти 20 кг матеріалу за день... Важка праця переносити мішки в посудини, пробірки, переливати розчини, по декілька годин мішати кип’ячу рідину в чавунному казані,” – писала М.Кюрі.

Пройшло 4 роки їх добровільної рабської праці. В ампулі зібралося 1/10 грама радію. Цього було досить, щоб визначити його атомну масу 225 і змусити хіміків повірити в існування нового хімічного елемента.

25 червня 1903 року у маленькій аудиторії Сорбони М. Кюрі захищає докторську дисертацію. А 13 листопада 1903 року одночасно з Беккерелем подружжя Кюрі одержує телеграму із Стокгольму про присвоєння їм трьом Нобелівської премії з фізики за видатні відкриття в галузі радіоактивності.

Ніхто з Кюрі не був на засіданні через хворобу М. Кюрі. Від їхнього імені французький посол прийняв із рук короля Швеції Нобелівські дипломи і золоті медалі. Грошова винагорода в 70 тисяч франків (що становило половину премії) була дуже своєчасною, бо матеріальне становище сім’ї Кюрі у той час погіршилося.

Звичайно, вони могли б мати набагато більше, якби взяли патент на своє відкриття (1 грам радію на світовому ринку коштував 750 тисяч франків). Але подружжя не хотіло стримувати розвиток промисловості й техніки патентними обмеженнями.

Учені виявили вплив радію на ракові пухлини, які припиняли свій ріст. Подружжя – в зеніті слави! Але несподівано їх настигає страхітливе горе. 19 квітня 1906 року при переході вулиці трагічно гине під колесами вантажної підводи П’єр Кюрі. Це було величезною втратою для Марії та її доньок Ірен і Єви. Це було величезною втратою і для науки в цілому.

Звучить музика Моцарта! На фоні музики звучать слова:”У траурі Марія, сім’я. У Франції оголошено Національний траур за великим ученим, у траурі – усі знамениті вчені світу”.