Допустимі дози опромінення (мЗв/рік)

Найменування	Категорія осіб, що зазнає опромінення
	Аа/б/	Ба/	Ва/
Ліміт ефективної дози	20	2	1
Ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінення: кришталик ока	150	15	15
шкіра	500	50	50
кисті та стопи	500	50	–

Умовні позначення: а – розподіл дози опромінення протягом року не регламентується; б – для жінок дітородного віку (до 45 років) та вагітних річні дози опромінення у 20 разів нижчі.

Завдання до виконання роботи

1. Опрацювати матеріал теоретичних відомостей лабораторного заняття.

2. Ознайомитися з будовою, принципом дії й технічними характеристиками дозиметра "Белла".

3. Виміряти інтенсивність гамма–випромінювання та обчислити сумарну отриману дозу опромінення на основі показів дозиметра.

4. Оформити результати вимірювань та обчислень у вигляді таблиці (табл. 4.2.), порівняти їх із допустимими нормами і зробити висновок.

5. Скласти структурно–логічну схему поняття “радіаційна небезпека”.

Таблиця 4.2

Результати дослідної роботи

№ показів дозиметра	Результати вимірювань, мкЗв/год.
1.
2.
3.
4.
5.
Середнє значення
За рік

Контрольні питання

1. Які є методи реєстрації іонізаційних випромінювань? Дайте їм характеристику.

2. Який метод реалізований у дозиметрі “Белла”?

3. Види й призначення дозиметрів.

4. Які головні принципи радіаційної безпеки населення?

5. Яка територія вважається забрудненою радіонуклідами згідно законів України?

6. Як здійснюється розподіл на зони забрудненої радіонуклідами території?

7. Як підготувати дозиметр до роботи й виміряти інтенсивність гамма–випромінювання?

8. Як обчислити опромінення населення за рік на даній території?

Лабораторно–практичне заняття 5 Правила радіаційної безпеки й гігієни

Мета роботи:  а) засвоїти правила використання продуктів харчування в умовах радіоактивного забруднення місцевості; б) набути навички оцінювати покази дозиметра під час визначення радіоактивного забруднення продуктів харчування і води за їх зовнішнім гамма–випромінюванням.

Обладнання: побутовий дозиметр “Белла” з інструкцією, навчально–методичні посібники.

Теоретичні відомості

1. Шляхи потрапляння в організм людини радіоактивних речовин. Радіоактивні речовини можуть потрапляти в організм різними шляхами: інгаляційним (разом із повітрям, що вдихається); через шлунково–кишковий тракт (разом із їжею та водою); через шкіру.

Джерела радіоактивності є компонентами харчових ланцюгів атмосфера – вітер – дощ – ґрунт – рослини – тварини – людина. Найбільшу небезпеку серед них становлять ізотопи йоду, стронцію, барію, ітрію, лантаноїдів, цирконію, ніобію, молібдену, телуру, рутенію. Вони проникають не лише через травний тракт, систему дихання, поверхні ран та опіків, але й при сильному радіоактивному забрудненні неушкоджених ділянок шкіри.

Шляхи потрапляння радіонуклідів в організм можна пояснити таким чином: радіоактивний пил осідає на листках рослин, плодах, на ґрунті й у водоймах; із ґрунту через коріння радіонукліди потрапляють всередину рослин. Навіть якщо ці рослини не вживає людина, їх можуть їсти тварини, чиє м’ясо потім використовують для харчування люди. Потрапивши в організм, радіонукліди опромінюють органи та тканини людини із середини.

Йод–131 є гамма– і бета–випромінювачем, поглинається щитовидною залозою; цезій–137 – гамма– й бета–випромінювач, накопичується у лімфовузлах, печінці; стронцій–90 – гамма– і бета–випромінювач, накопичується у кістковій тканині; плутоній–239 накопичується в легенях і репродуктивних органах.

Період напіврозпаду – час, за який розпадається половина всіх атомів радіоактивного елемента.

Критичний орган – життєво важливий орган або система, які перші уражаються в діапазоні доз випромінювання. За швидкістю виведення нуклідів органи розміщуються таким чином: легені, щитовидна залоза, печінка, нирки, селезінка, шкіра, м’язи, скелет і т. д.

Органи дихання мають природний захист, який полягає в здатності епітелію бронхів самоочищатися й повертати велику кількість нуклідів назад у носоглотку. Але значна їх частина потім потрапляє у кишково–шлунковий тракт людини.

З ґрунту сільськогосподарські культури засвоюють лише ті радіонукліди, які розчиняються у воді. За ступенем накопичення нуклідів рослини можна розмістити у такий спадний ряд: капуста – буряк – картопля – пшениця – природні трав’яні покриви. Перехід нуклідів у рослини залежить також від характеру ґрунту: найменший – там, де переважають чорноземні масиви, найбільший – у торф’яно–болотистих і піщаних районах.

Радіонукліди розносяться по всьому організму та інкорпоруються (відкладаються, накопичуються) у різних органах. За ступенем концентрації радіонуклідів органи можна розмістити у такій послідовності: щитовидна залоза – печінка – нирки – м’язи. Найбільш небезпечними для людини є такі ізотопи: йод–131 – для щитовидної залози, стронцій–89 і стронцій–90 – для кісток, цезій–137 – для м’язів.

Після інкорпорації радіоактивні речовини починають виділятися з організму різними шляхами: радіоактивні гази – через органи дихання, решта  – із калом, сечею, потом, слиною, грудним молоком. Основним шляхом виведення нуклідів з організму є кишково–шлунковий тракт і нирки. При одноразовому потраплянні радіоізотопи виділяються порівняно швидко. Наприклад, через 5 днів після надходження їх загальний вміст в організмі зменшується приблизно у 10 разів, через 45 днів – у 300 разів. Найшвидше вони виводяться з м’яких тканин, дуже повільно – із кісток.

Розрізняють три основних типи розподілу радіонуклідів в організмі: скелетний (Са, Sr, Ва, Rа); дифузний, тобто рівномірний (К, Nа, Н, N, Ро) і вибірковий, характерний для йоду і деяких інших елементів. Більше половини радіойоду, що потрапив в організм, накопичується у щитовидній залозі.

2. Способи захисту від радіації. Сучасна концепція радіозахисного харчування базується на трьох основних принципах:

• обмеження надходження радіонуклідів із їжею;

• гальмування всмоктування, накопичення й прискорення їх виведення;

• підвищення захисних сил організму.

Реалізація зазначених принципів здійснюється різноманітними способами, які можна розділити на дві групи: специфічні й неспецифічні. До специфічних способів належать фізико–технічні (захист часом, відстанню, засобами екранування), біологічні (радіозахисне харчування, йодна профілактика) та хімічні (радіопротектори). До неспецифічних належать: фізична загартованість, психологічна рівновага, гігієна тіла й житла.

Радіозахисними речовинами є радіоблокатори, радіопротектори, радіокорпоранти. Радіоблокатори блокують шкідливий вплив радіоактивних речовин. До них належать вітаміни А, С, Е, мікроелементи (селен, цинк, мідь).

Радіопротектори – це речовини, що мають радіозахисні властивості (цистеїн, цистамін, дибунал та ін.). Радіопротектори послаблюють симптоми, які викликають нудоту й блювоту.

Радіокорпоранти зменшують всмоктування радіоактивних речовин в організмі. Антиоксиданти – це антиокислювачі: вітаміни та мікроелементи.

За допомогою радіопротекторів відбувається штучне виведення з організму резорбованих радіонуклідів, а також тих, що не всмокталися, за допомогою чистих продуктів, а також продуктів, збагачених компонентами радіопротекторної дії.

2.1. Рекомендації щодо використання в їжу продуктів харчування, забруднених радіонуклідами. Для створення безпеки населення в умовах радіоактивного забруднення місцевості при постійному вживанні в їжу місцевих продуктів харчування необхідно дотримуватися певних правил, які сприятимуть зведенню до мінімуму накопичення радіонуклідів в організмі людини.

При радіоактивному забрудненні особливістю підготовки продуктів харчування рослинного походження до вживання в їжу є застосування таких заходів первинної дезактивації і технологічної обробки, як миття овочів у проточній воді, зрізання головок коренеплодів, видалення верхніх листків капусти тощо. Ці заходи знижують вміст радіонуклідів у 2–10 разів. У випадках подальшої переробки овочів і фруктів, наприклад, у процесі соління, маринування, вміст радіоактивних елементів зменшується ще в декілька разів, але вживати розсоли й маринади в їжу не рекомендується. При застосуванні в їжу різноманітних продуктів харчування рослинного й тваринного походження існують деякі відмінності в рекомендаціях щодо їх використання.

Продукти харчування рослинного походження.

1. Перед використанням у їжу або на відгодівлю тваринам картоплі необхідно ретельно відмити її від ґрунту у проточній воді або у звичайних умовах, оновлюючи воду не менше, ніж 2–3 рази. Окрім цього, при очищенні картоплі від лушпиння потрібно знімати якомога більший шар.

2. Перед використанням у їжу коренеплодів, наприклад, буряка, моркви, треба ретельно відмити їх від частинок ґрунту й зрізати головки коренеплодів не менше, ніж на 1/4.

3. Усі фрукти та ягоди перед уживанням миють у проточній воді, а технологія приготування варення, соків, компотів із них нічим не відрізняється від традиційної.

4. Загальноприйняті способи переробки олійних культур для одержання олії забезпечують значне зниження вмісту в них радіоактивних речовин.

5. Кукурудза й інші зернові та зернобобові культури не накопичують радіонукліди в таких обсягах, як овочі та фрукти. Тому після попередньої обробки (перевіювання й звільнення від ґрунтового пилу) їх дозволяється використовувати для приготування страв і на відгодівлю худоби без обмежень. Відходи, отримані внаслідок переробки продуктів рослинництва, використовують для приготування корму сільськогосподарським тваринам.

Продукти харчування тваринного походження.

1. Для зниження концентрації радіоактивних речовин у молоці його переробляють на молочні продукти, тим самим запобігаючи накопиченню в організмі людини значної кількості радіонуклідів. У домашніх умовах дозволяється використовувати знежирені сироватку та сир. При переробці сметани й вершків на вершкове масло основна частина радіоактивних речовин відходить у рідину (маслянку). Якщо вершкове масло перетопити, то радіоактивних речовин можна позбутися майже повністю. Таким чином, молоко й деякі молочні продукти, які мають незначний рівень радіоактивного зараження, після переробки дозволяється використовувати для харчових або кормових цілей.

2. Зменшити радіоактивну зараженість м’яса можна способом засолювання. При цьому м’ясо розрізають на шматки й засолюють, багаторазово оновлюючи розсіл (радіоактивний цезій переходить у розчин і таким чином видаляється із продукту). Інший спосіб виведення радіонуклідів із м’яса полягає у тому, що його промивають проточною водою або 0,85 %–им розчином кухонної солі. Ефективність цього способу зростає одночасно із збільшенням строку контакту м’яса з рідиною, підвищенням ступеня його подрібнення (до 2,5 см) та з інтенсивністю перемішування під час промивання. Але при переробці дуже подрібненого м’яса (м’ясної стружки) втрачається до 30–40 % поживних речовин, що негативно впливає на харчові та смакові властивості продукту і ставить під сумнів доцільність споживання таких продуктів харчування. М’ясний бульйон у їжу використовувати не дозволяється.

3. Сало містить менше радіоактивних речовин, ніж інші продукти тваринництва. Але для приготування солоного шпика краще використовувати метод мокрого посолу, у процесі якого радіонукліди видаляються із сала в розсіл. Ефективність зменшення кількості радіоактивного цезію від способу переробки м’яса й сала в домашніх умовах подано в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Ефективність зменшення радіоцезію у

продуктах харчування тваринного походження

Спосіб обробки	Продукт	Ступінь зниження радіоцезію у продуктах
Варіння (30–40 хв.)	М’ясо	у 3–6 разів
Промивання у проточній воді протягом 12 год. або в 0,85 %–ому розчині кухонної солі	М’ясо	у 1,5–3 рази
Перетоплення	Сало	у 20 разів

2.2. Санітарні заходи в особистих підсобних господарствах в умовах радіоактивного забруднення місцевості. Дотримання санітарних правил на забруднених територіях дає змогу усунути надходження радіонуклідів у житлові приміщення й організм людини. Зменшення рівня забруднення досягають, дотримуючись чистоти в домашніх умовах: у приміщеннях роблять вологе прибирання; робочий одяг і взуття залишають поза житловими кімнатами; попіл із печей вибирають після попереднього його зволожування; побутові предмети перед тим, як внести в приміщення, протирають.

Істотного зменшення рівня надходження радіоактивних речовин у помешкання досягають завдяки насадженню біля будинків дерев і високорослих кущів.

Важливим заходом знезараження місцевості є перекопування ґрунту на необроблених ділянках, а також санітарна обробка території: прибирання сміття й захоронення харчових відходів. При цьому необхідно дотримуватися певних правил: захоронення проводити в спеціально виритих ямах на глибині до 1 м (місце захоронення повинно бути огороджене і позначене), воду після обмивання взуття й предметів треба зливати в одному місці, яке віддалене від джерел питної води (криниць) не менше, ніж на 20 м.

Санітарна гігієна під час проведення сільськогосподарських робіт спрямована на зменшення дозових навантажень від зовнішнього та внутрішнього опромінення і полягає у митті з милом відкритих ділянок тіла після виконання робіт, у дотриманні чистоти робочого одягу, який необхідно зберігати поза житловим приміщенням.

Деякі види діяльності в особистому господарстві (прибирання сміття, вибирання попелу тощо) здійснюють в умовах підвищеної запиленості. Для запобігання потраплянню радіоактивних речовин у легені достатньо використати засоби індивідуального протипилового захисту, наприклад, респіратор або ватно–марлеву пов’язку.

3. Визначення радіоактивного забруднення продуктів харчування. За допомогою дозиметрів, зокрема приладу “Белла”, можна визначити радіоактивне забруднення продуктів харчування за їх зовнішнім гамма–випромінюванням. Мінімальний рівень радіоактивного забруднення, який потребує уваги, становить 4 кілобеккереля на кілограм (літр) – 4 кБк/кг. Радіоактивне забруднення продуктів харчування викликане в основному ізотопом цезію–137, який, наприклад, концентрується в молоці та м'ясі.

Для контролю рівня забруднення молока чи м’ясопродуктів необхідно дозиметр розмістити впритул лівою стороною до посудини, яка містить 1 л молока або 1 кг м'ясопродуктів. Якщо забруднення контрольованих продуктів досягає 4 кБк/кг (л), показання дозиметра повинні збільшитися на 0,15 мкЗв/год. понад фон. При виявленні такого радіоактивного забруднення продуктів харчування рекомендується відмовитися від їхнього споживання. У табл. 5.2 наведено дані про допустимий вміст радіоактивних речовин у продуктах харчування і питній воді.

Таблиця 5.2

Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у