Лабораторний практикум з основ безпеки життєдіяльності в 11 класі Лабораторно–практичне заняття 1 Аварії та пожежна безпека на виробництві

Мета роботи:  а) засвоїти теоретичні відомості про аварії й пожежі на виробництві; б) вивчити загальні правила пожежної безпеки на виробництві; в) ознайомитися з будовою, принципом дії й технічними характеристиками вогнегасників ОХП–10 і ОУ–2; г) набути навички використання вогнегасників як первинних засобів пожежегасіння; д) закріпити сформований досвід під час створення навчального алгоритму поняття “пожежа”.

Обладнання: вогнегасники ОХП–10 і ОУ–2 з інструкціями, навчально–методичні посібники.

Теоретичні відомості

1. Аварії на виробництвах. Сучасні виробництва є потенційною загрозою для навколишнього середовища і досить часто стають причиною виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження, зокрема аварій і пожеж.

Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для життя й здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю. Особливої уваги заслуговують аварії на електроенергетичних системах і комунальних системах життєзабезпечення, які хоч і рідко призводять до загибелі людей, але суттєво ускладнюють життєдіяльність населення (особливо в холодну пору року), можуть бути причиною серйозних порушень і навіть призупинення роботи об’єктів промисловості та сільського господарства.

Багато аварій і катастроф можуть спричинити виникнення інших аварій. Наприклад, аварія на комунальному газопроводі може призвести до вибуху у житловому будинку, що, у свою чергу, може бути причиною виникнення пожежі й руйнування будівлі. Аварія на трубопроводі поблизу залізничного полотна стане причиною вибуху, частина вагонів може зійти з рейок або перекинутися, виникне пожежа і т. п.

Пожежі й вибухи – найпоширеніші надзвичайні ситуації у сучасному індустріальному суспільстві. Вони трапляються перш за все на промислових підприємствах, які використовують у виробничих процесах вибухові і легкозаймисті речовини, а також на залізничному й трубопровідному транспорті. Практика показує, що причинами виникнення пожеж на підприємствах часто бувають: недоліки в будівельних конструкціях і плануванні приміщень; недоліки влаштування комунікацій; порушення режимів технологічних процесів; необережне поводження з вогнем або горючими речовинами; несправність електрообладнання; порушення правил пожежної безпеки тощо.

2. Пожежна безпека. Під явищем “пожежа” розуміють стихійне розповсюдження вогню, який вийшов з–під контролю людей і призводить до матеріальної шкоди, а іноді й до загибелі людей. Тривалість пожеж і розмір збитків залежать від характеру та величини пожежного навантаження.

Горіння – це хімічна реакція поєднання горючої речовини з киснем, при цьому змінюється хімічний стан речовини, виділяється тепло й випромінюється світло. Горіння може відбуватися лише за таких умов: наявності кисню; наявності речовини, яка може горіти; наявності температури займання. У приміщенні завжди є займистий матеріал, повітря у своєму складі містить кисень. У зв’язку з цим постійно існує вірогідність виникнення пожежі. Техніка гасіння пожеж ґрунтується саме на усуненні однієї з умов горіння. Наприклад, предмет, що горить, поливають водою (знижують температуру) або накривають цупкою тканиною (припиняється доступ кисню).

Простір, в якому розвивається пожежа, умовно поділяється на три зони: горіння, теплової дії, задимлення.

Зоною горіння називається частина простору, в якому відбуваються процеси термічного розкладання чи випаровування горючих металів і речовин. Зона теплової дії примикає до межі зони горіння. У цій частині простору протікають процеси теплообміну між поверхнею полум’я і горючими матеріалами.

Зона задимлення – це частина простору, що примикає до зони горіння і заповнена димовими газами в концентрації, яка створює загрозу життю й здоров’ю людей. До цієї зони може входити навіть більший об’єм, ніж до зони теплової дії.

Пожежна безпека – це стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю унеможливлюється виникнення й розвиток пожежі та впливу на людей небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Пожежна безпека забезпечується організацією систем профілактики й активного пожежного захисту. Для запобігання пожежам на об’єктах розробляють організаційні, технічні, режимні, пожежно–евакуаційні, тактико–профілактичні та інші заходи.

Загальні вимоги пожежної безпеки на виробництві:

• Кожний працівник повинен знати місце розташування первинних засобів пожежегасіння і вміти ними користуватися, працівники повинні знати правила поведінки при пожежі, шляхи евакуації.

• Легкозаймисті рідини дозволяється зберігати в спеціально відведених місцях у межах їхньої потреби відповідно до норм.

• Мастильні матеріали, легкозаймисті рідини повинні зберігатися окремо від інших матеріалів і речовин у спеціальних ємностях.

• Забороняється розкидати легкозаймисті матеріали. Після використання їх треба винести із приміщення у спеціально відведене місце. Не захаращувати ними підвальні або горищні приміщення.

• У разі виникнення пожежі працівники повинні негайно повідомити про це пожежну охорону за телефоном “01” та керівництво й розпочати ліквідацію пожежі всіма наявними засобами.

При виникненні пожежі (як у побуті, так і на виробництві) головною небезпекою, від якої гинуть люди, є дим і гаряче повітря, тому в задимленому приміщенні дихати потрібно тільки через мокру щільну тканину. У задимленому приміщенні слід пересуватися поповзом, бо внизу менше диму.

Виходячи із приміщення, де виникла пожежа, потрібно зачинити щільно двері, щоб припинити доступ кисню. Якщо в під'їзді (коридорі) з’явився дим, треба передусім з’ясувати, що трапилося (ідентифікувати небезпеку), а потім якнайшвидше залишити приміщення через основні чи запасні виходи. З другого або третього поверхів можна спуститися на зв'язаних простирадлах або кабелях, якщо є небезпека для життя.

При виникненні пожежі вже на першій стадії виділяється теплота, токсичні продукти згоряння, можливі обвалення конструкцій. Тому в таких випадках слід враховувати необхідність евакуації людей у визначені строки. Показником ефективності процесу евакуації є час, протягом якого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення й будинок загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей з окремих приміщень і будинку в цілому менша критичної тривалості пожежі.

Критичною тривалістю пожежі вважається час досягнення при пожежі небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі. Не вважаються евакуаційними ті виходи, які пов'язані з механічним приводом (ліфти, ескалатори), сходи, які не розміщені в сходових клітках. Евакуаційних виходів із приміщень кожного поверху має бути не менше двох. Мінімальна ширина шляхів евакуації – не менше 1 м, дверей – 0,8 м. Двері на шляхах евакуації мають відчинятися у напрямку виходу із приміщення. У кожному приміщенні слід розвішувати на видному місці план евакуації людей і матеріальних цінностей.

Під первинними засобами пожежегасіння розуміють пісок, ковдри, лопати, сокири та інше обладнання, яке можна використати для гасіння пожежі. Для гасіння твердих предметів, які не знаходяться під напругою, можна користуватися водою. Гасити горючі рідини водою не дозволяється, бо вони легші за воду і спливають на поверхню, продовжуючи горіти. Широко застосовують також пінні, порошкові та вуглекислотні вогнегасники.

3. Вогнегасники. Вогнегасник ОХП–10 (рис. 1.1) – хімічний густопінний, являє собою стальний балон червоного кольору.

З

Рис. 1.1: Вогнегасник ОХП–10:

1–стальний балон; 2–колба; 3–рукоятка; 4–пробка; 5–пружина; 6– кришка; 7–важіль запуску; 8–шток; 9–отвір у горловині колби; 10–отвір; 11–лужна частина.

аряд складається з кислотної (суміш сірчаної кислоти та сірчанокислого або хлорного заліза) і лужної (водний розчин двовуглекислої соди) частин. Для приведення його в дію необхідно прочистити отвір 10, піднести якомога ближче до місця пожежі і повернути до кінця важіль запуску. Після цього перевертають вогнегасник дном догори і спрямовують струмінь піни на предмет, що горить. Вогнегасна дія піни полягає у тому, що вона огортає предмет, знижує його температуру й ізолює його від доступу повітря. Біля кожного вогнегасника повинен бути паспорт, де зазначено тип, рік випуску, дату зарядки, вид заряду (літній, зимовий).

Вогнегасник ОХП–10 забороняється використовувати для гасіння електроустановок, які знаходяться під напругою (вода й суміш електропровідні!).

Технічні дані вогнегасника ОХП–10

Тривалість дії, с 65

Кількість піни, л 45

Далекість дії, м 8

Переваги: Недоліки:

1) велика далекість дії; 1) вода може замерзнути;

2) велика ємність. 2) електронебезпечний.

Вогнегасник ОУ–2 (рис. 1.2) – вуглекислотний, являє собою стальний балон червоного кольору з вентилем і розтрубом–снігоутворювачем, має мембрану–запобіжник.

Рис. 1.2. Вогнегасник ОУ–2: 1 – стальний балон; 2 – вентиль; 3 – маховик; 4 – розтруб–снігоутворювач; 5 – трубка; 6 – запобіжник; 7 – рукоятка; 8 – стяжний хомут; 9 – кронштейн.

Зарядом є зріджений вуглекислий газ (вуглекислота), що перебуває під тиском власних парів у межах Р = 16–18 МПа. Щоб привести вогнегасник у дію, потрібно спрямувати на вогонь розтруб–снігоутворювач, взяти вогнегасник за рукоятку й іншою рукою відкрити вентиль (повернути маховик) проти годинникової стрілки. Завдяки різниці тисків вуглекислота буде підніматися вгору, інтенсивно випаровуватися і тим самим охолоджуватися. Унаслідок цього з розтруба викидатиметься снігова хмара. Потрапляючи на предмет, сніг охолоджує його, а потім переходить у газоподібний стан (СО2). Вуглекислий газ важчий за повітря у 1,5 раза, тому він утримується біля поверхні предмета та ізолює його від доступу повітря.

Вогнегасники ОУ–5, ОУ–8 відрізняються від ОУ–2 лише місткістю балона (5 л або 8 л). Вогнегасниками типу ОУ–2, ОУ–5, ОУ–8 можна гасити електрообладнання під напругою, легкозаймисті речовини та тверді предмети. Вогнегасники цього типу досить надійні, не вимагають частої перезарядки, придатні для гасіння усіх видів пожеж.

Технічні дані вогнегасників ОУ

ОУ–2 ОУ–5 ОУ–8

Ємність балона, л 2 5 8

Вага заряду, кг 1,5 3,5 5,8

Тривалість дії, с 30 30–35 35–40

Далекість дії, м 1,5 2 3,5

Гасіння пожежі зводиться до таких основних правил: гасити тверді предмети (стіни та інше) треба згори донизу – тоді вогонь не поширюватиметься вгору; горючі рідини треба гасити обережно, локалізуючи полум’я із країв до середини, щоб не розбризкувати їх по приміщенню; перш, ніж гасити електропроводку, слід вимкнути електричний струм.

Завдання до виконання роботи

1. Опрацювати навчальний матеріал, наведений у теоретичних відомостях лабораторно–практичного заняття.

2. Ознайомитися з будовою, технічними характеристиками та правилами використання вогнегасників ОХП–10 і ОУ–2.

3. Створити навчальний алгоритм і структурно–логічну схему вивчення поняття “пожежа”.

Контрольні питання

1. Які причини й наслідки виникнення аварій на виробництвах?

2. Які існують засоби пожежегасіння і як ними користуватися?

3. Що необхідно розуміти під терміном “пожежна безпека”?

4. Що таке критична тривалість пожежі?

5. На які зони поділяється простір, в якому розвивається пожежа?

6. Які умови виникнення пожежі?

7. На чому ґрунтується техніка гасіння пожеж?

8. Які є види вогнегасників і для чого вони призначені?

9. Які правила гасіння пожежі?

10. Які вимоги до складання плану евакуації на випадок пожежі?

11. Як надати першу долікарняну допомогу при втраті свідомості внаслідок отруєння чадним газом?