4 Матеріали для аудиторної самостійної роботи

4.1 Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті

• Оволодіти методикою клінічного обстеження хворого на кір, краснуху, паротит.

• Провести курацію хворого

• Призначити лабораторні і додаткові дослідження, інтерпретувати результати.

• Скласти план лабораторного обстеження

• Розпізнати ускладнення

• Скласти план лікування хворого

• Визначити лікарську тактику в разі виникнення невідкладних станів.

• Оформити медичну документацію

4.2 Професійний алгоритм щодо формування навичок та вмінь діагностики дитячих крапельних інфекцій

№	Завдання	Послідовність виконання	Зауваження, попередження щодо самоконтролю
1.	Оволодіти методикою клінічного обстеження хворого на кір, краснуху, паротит.	I З‘ясувати скарги хворого. II З‘ясувати анамнез: 1 Анамнез хвороби 2 Анамнез життя 3 Епідеміологічний анамнез	Відокремити скарги, що характеризують синдроми: - загальної інтоксикації - органних уражень Звернути увагу на поступовий початок; термін, послідовність виникнення, динаміку: - гарячки; - головного болю; - висипу; - інших симптомів Виявити перенесені хвороби. Виявити дані стосовно реалізації повітряно-краплинного механізму передавання.
2.	Провести курацію хворого	III Провести об‘єктивне обстеження. 1 Загальний огляд: - загальний стан хворого; - шкіра, слизові ротоглотки; 2 Серцево - судинна система: - пульс; - артеріальний тиск; - аускультація серця. 3 Дихальна система: - аускультація легень; - огляд зіва.	Пам’ятати: наявність, вираженість, динаміка симптомів зумовлені терміном і тяжкістю перебігу хвороби, залежать від віку хворого, супутньої патології. Звернути увагу на: - млявість, адинамію, загальмованість хворого; - температуру тіла; - колір шкіри; - наявність, локалізацію, характер висипу. Звернути увагу на: - тахікардію; - коливання А/Т; - помірну глухість тонів серця. Звернути увагу на: - часто розсіяні, сухі хрипи; - гіперемію зіва, енантему.
3.	Призначити лабораторні і додаткові дослідження. інтерпретувати результати.	1 Загальний аналіз крові. 2 Загальний аналіз сечі. 3 Серологічні методи: - РНГА, РЗК - ІФА (IgM). 4 Вірусологічне дослідження.	Звернути увагу на типові зміни: лейкопенія, лімфомоноцитоз, анеозинофілія, (лейкоцитоз, анемія, прискорення ШОЕ виникають у разі розвитку ускладнень). Відсутність значних змін за типового перебігу. Призначаються в парних сироватках крові з інтервалом 10 діб; зростання титру в 4 рази. Виділення вірусу на культурі тканин.

Матеріали післяаудиторної самостійної роботи

Тематика УДРС та НДРС:

• Особливості перебігу дитячих крапельних інфекцій в сучасних умовах.

• Сучасні методи діагностики.

• Проблеми етіотропного лікування дитячих крапельних інфекцій сьогодні.

• Сучасні погляди на патогенез дитячих крапельних інфекцій.

Тема. Дифтерія. Диференціальна діагностика синдрому «ангіна»

Тривалість - 2 години.

1 Актуальність теми. Наприкінці 70-х років вдалося практично ліквідувати дифтерію. Вона реєструвалася у вигляді поодиноких випадків (в Україні показник захворюваності на дифтерію у 1981 р. складав 0,06 на 100 000 населення). Проте хвороба періодично нагадувала про себе в різних, навіть розвинутих, країнах. Так, наприклад, у 1984-1985 p.p. спостерігався невеликий спалах дифтерії в Ґетеборзі (Швеція), з яким удалося порівняно швидко справитися завдяки своєчасно проведеним активним заходам. Досить регулярно реєструються в країнах Африки різні, переважно шкірні, форми дифтерії, однак інфекція належала до цілком керованих і великої тривоги не викликала. І навіть тоді, коли з початку 80-х років почав реєструватися поступовий ріст захворюваності, переважно в Східно-Європейському регіоні, це не викликало тривоги в нашої охорони здоров'я. А з кінця 80-х - початку 90-х років почалася епідемія дифтерії, яка охопила майже всі республіки колишнього Радянського Союзу (понад 95 % усіх захворювань, зареєстрованих у Європі), максимум захворюваності припадав на Росію та Україну. Так, уже в 1991 р. захворюваність в Україні складала 2,2 на 100 000 населення, продовжуючи зростати. Ще й зараз, майже через 10 років, подолати повністю епідемію не вдалося.

Особливістю даної епідемії є значна перевага серед захворілих дорослого населення над дитячим (співвідношення 7:1-5:1). Найвища захворюваність реєструється у великих містах (Москва, Санкт-Петербург, Київ).

Виявлення, лікування хворих, профілактичні заходи потребують великих матеріальних витрат. Крім того, створюється реальна небезпека поширення інфекції в інші країни.

Ситуація, що виникла з дифтерією, свідчить про те, що керовані інфекції залишаються підконтрольними лише доти, доки про них пам'ятають, ними займаються. Недотримання графіка щеплень, необґрунтована відмова від них, велика кількість протипоказань негайно призводять до активації епідпроцесу. Адже, за даними ВООЗ, охоплення профілактичними плановими щепленнями дітей віком 12-23 міс. у різних регіонах світу складає 11-70 %. Навіть у США в 1980 р. лише 37,5 % дітей були повноцінно щепленими. Зараз склалася така ситуація, що забута інфекція нагадала про себе, забравши уже сотні людських життів.

Рівень справжньої захворюваності на дифтерію ще й нині невідомий, оскільки навіть у розвинутих країнах лише 11-63 % випадків захворювання потрапляють до офіційної статистики.