Cхема діагностики та лікування краснухи (Rubeola)

Епідеміологічний анамнез:

- контакт із хворою людиною наприкінці інкубаційного періоду та протягом 2-5 днів від початку висипань; захворювання матері на краснуху під час вагітності; контакт із хворими з уродженою краснухою (контагіозні до 2 років)

так. Клінічні ознаки:

- початок поступовий, загальний стан порушений незначно; за 1-2 дні появи висипки буває кашель; під час висипань температура тіла підвищується до 38⁰С (може бути нормальною); збільшення задньошийних, потиличних, завушних та інших лімфатичних вузлів; висипання з’являється у перший день хвороби, густе, у вигляді блідо-рожевих, круглих або овальних плям, дрібних або великих, протягом кількох годин з’являється на обличчі шиї і поширюється на все тіло з переважною локалізацією на розгинальних поверхнях кінцівок, спині, животі, сідницях, на незміненому тлі шкіри, не має тенденції до злиття, тримається 1-3 дні, не залишає пігментації і лущення; можлива енантема: окремі рожеві плями на м’якому піднебенні; дорослі переносять краснуху важче, з вираженою гарячкою, головними болями, інтоксикацією, висип густіший, іноді зі схильністю до злиття, більше виражений лімфаденіт; у хворих вагітних жінок уражається плід; у клінічному аналізі крові – лейкопенія, нейтропенія, відносний лімфоцитом, моноцитоз ( до 20% і вище) та наявність плазматичних клітин і клітин Тюрка (до 10 – 25%)

Н н

так, краснуха. Верифікація діагнозу: ні ні

- вірусологічний метод-виділення збудника з крові, носоглоткових змивів, сечі в перші 5-7 днів хвороби;

- серологічні методи - РГГА, РЗК,РН (збільшення титру антитіл у 4 рази при дослідженні парних сироваток крові з інтервалом в 10-14 днів);

- виявлення в крові антитіл класу IgM

Диференціальний діагноз з інфекційним мононуклеозом, скарлатиною, токсикоалергічними дерматозами, ентеровірусною екзантемою, кором

` ні

так

- визначення остаточного діагнозу хвороби, тяжкості, ускладнень

Лікування:

- при неускладненій формі краснухи лікування в домашніх умовах;

- постільний режим у весь період висипань, велика кількість рідини, догляд за шкірою і слизовими оболонками;

- лікарські засоби в більшості випадків не застосовуються;

- при значній інтоксикації і густому висипі – дезінтоксикаційна та симптоматична терапія

-

Одужання: виписування

- не раніше 5-го дня з моменту висипання

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями місяців

Схема діагностики та лікування паротитної хвороби (Morbus parotitis)

Епідеміологічний анамнез:

- сезонність – кінець зими і весна;

- наявність безпосереднього контакту з хворим за 1-3 тижні;

- відсутність в анамнезі раніше перенесеної паротитної хвороби

ні

так. Клінічні ознаки: ні

- початок хвороби гострий;

- загальні ознаки: гарячка до 38-39⁰С, нездужання, кволість, головний біль, біль у шийних м’язах.

Залозиста форма: ураження привушних слинних залоз (симптом Філатова, ознаки Мурсу), частіше через 6-8 днів ураження підшлункової залози, орхіт.

Нервова форма: менінгіт, менінгоенцефаліт (загальномозковий, гіпертензивний, менінгеальний, лікворний синдроми, синдром вогнищевих змін).

Комбіновані форми (ураження залозистих органів і ЦНС)

ні

так так, паротитна хвороба. Верифікація діагнозу: ні

- РГГА, діагностичний титр 1:80 (парні сироватки);

- РЗК (парні сироватки, збільшення титру в 4 рази); ІФА, ПЛР;

- аналіз крові: лейкопенія, відносний лімфоцитоз, при ускладненому перебігу – лейкоцитоз із зсувом формули вліво, прискорення ШОЕ

так. Діагноз підтверджено: ні

- формулювання клінічного діагнозу з визначеннями форми, поширення та локалізації процесу, тяжкості, ускладнень

Диференційний діагноз із цитомегаловірусною інфекцією, гнійним і токсичним паротитом, слинокам’яною хворобою, пухлинами, лімфаденітом, менінгітами та менінгоенцефалітами іншої етіології

Лікування:

- госпіталізація при тяжкому та ускладненому перебігу, а також за епідпоказаннями;

- постільний режим до нормалізації температури;

- дієта № 5, 5а;

- хлопчикам-носіння суспензорію;

- догляд за порожниною рота (полоскання 2% розчином натрію гідрокарбонату, фурациліном 1:5000);

- патогенетична терапія: дезінтоксикація, десенсибілізувальні, вітаміни;

- інгібітори ферментів (трасилол, контрикал, гордокс);

- симптоматична терапія (жарознижувальні, протизапальні, знеболювальні засоби);

- індуктори інтерферону ( мефенамова кислота)

Одужання: виписування

- зникнення клінічних симптомів не раніше, ніж на 9-й день від початку захворювання

Диспансеризація:

- підлягають хворі з ускладненнями паротитної хвороби: з перенесеним орхітом (через місяць огляд уролога); особи, що перенесли менінгіт, підлягають спостереженню у невропатолога