Розділ 2. Виникнення та становлення психології праці як самостійної науки

2.1. Початок формування психології праці

Психологія праці як наука почала формуватись під впливом праць Г. Мюнстенберга "Психологія і ефективність виробництва" (1913) та "Основи психотехніки" (1914). Основне завдання психотехніки — проводити профвідбір і профорієнтації, вивчати втомлюваність працівників, з'ясовувати ефективність різних засобів впливу на споживача (реклама); раціоналізувати методи технічного та професійного навчання, організовувати трудовий процес, формувати навики та вміння, боротись з травматизмом, аварійністю. Нині психотехніку ототожнюють з поняттям "прикладна психологія" (психологія праці, інженерна, промислова психологія, воєнна психологія, психологія торгівлі).

Формування вітчизняної психології праці пов'язано з іменем І. М. Сєченова, який працював в Одеському університеті. Зацікавившись рефлекторною природою психічних процесів, І. М. Сєченов почав вивчати ролі цих процесів (передусім, відчуттів і сприймань у трудових актах) [1].

Праці І. М. Сєченова — "Фізіологічні критерії для встановлення довготривалості робочого дня" (1897), "Норма робочих рухів людини" (1901) — поклали початок дослідженню раціональної організації праці та проектуванню трудової діяльності. Його дослідження донині не втратили актуальності для теорії і практики.

Наступний етап психології праці пов'язаний з виникненням за кордоном, а потім і в нашій країні прикладної психології, яка отримала назву психотехніки. Психотехніка виникла в перші роки XX ст. Передумовою її розвитку був запас експериментальних і наукових фактів, які накопичились у фізіології і психології, їх практично застосовували в різних сферах виробництва, медицини, педагогіки, економічного життя. Вивчення чутливості аналізаторів виявило індивідуальні відмінності, які засвідчили, що треба підбирати людей з нижчими порогами чутливості для тих професій, де вимагається гострота зору, слуху або інших органів чуття. Спостереження свідчило про різний вплив різних кольорів на психіку, що спонукало до спроби застосувати колір як стимулятор виробничої активності працівників, для лікування деяких психічних захворювань та ін.

2.2. Виникнення прикладної психології праці. Психотехніка та наукова організація праці

Стимулювали розвиток прикладної психології й економічні обставини — загострення конкурентної боротьби за надприбутком. Шукаючи засоби для виживання у ринкових умовах, підприємці звернулись до психології, поставивши перед нею завдання — підвищити коефіцієнт корисної дії робітників. Позицію підприємців сформулював Робер Лаган так: "Мистецтво краще використати енергію колективів людей стає зараз найважливішим фактором розвитку підприємств, так як в даний час всі підприємства можуть володіти практично необмеженими і рівними джерелами капіталів, обладнання, енергії, сировини. Єдине, чим вони відрізняються один від одного, — це підбір кадрів і керівництво ними" [1].

Найважливіший напрям психотехніки — професійний відбір. Психотехніка розглядала питання, пов'язані з вивченням професій, розробкою тестових методик, за допомогою яких прагнули визначити професійну придатність працівника. Крім того, тоді провели низку досліджень, які були присвячені розкриттю й усуненню причин втомлюваності працівника, раціоналізації режиму праці та відпочинку, формуванню трудових навиків, створенню потрібної трудової мотивації, організації робочого місця. Цікавили психотехніків питання реклами, і її вплив на свідомість і підсвідомість людини та багато інших проблем.

Найважливіше значення в психотехніці мали професіографія і професійний відбір. Цікаву сторінку вписав у цей розділ Гюго Мюнстенберг. Він розробив систему тестів для професійного відбору телефоністів, вагоноводіїв, морських штурманів, детально проаналізувавши ці професії, опрацював рекомендації. Особливо цікавим є запропонований ним прилад для відбору водіїв трамвая, який допомагав оцінювати швидкість дії, обережність, спостережливість. Цей прилад складався з барабана з паперовою стрічкою, яку суб'єкт дослідження крутив із зручною для нього швидкістю. У прорізах барабана появлялись цифри, що позначали ті або інші елементи дорожньої ситуації, а суб'єкт дослідження називав буквені індекси ситуації, яку вважав небезпечною. Інтегральний показник успішності об'єднував як ознаку швидкості, так і ознаку безпомилковості. Він намагався відтворити психологічну сутність професії водія, тобто моделював професійну діяльність. Такий підхід допоміг досягнути значної достовірності прогнозів; кількість нещасних випадків і збитки трамвайної компанії різко зменшились, а популярність психотехніки помітно зросла [3].

Основний недолік психотехніки того періоду — механічне розуміння здібностей діяльності як набору властивостей, які не пов'язані між собою і незмінні. Для діагностики здібностей працівника застосовували набір короткотривалих стандартизованих процедур-тестів, які давали неповну інформацію про властивості психіки, не досліджували здібності в розвитку, не вивчали психологічну сутність явища, а детально підміняли цю сутність випадковим кінцевим результатом виконання і в фальсифікації подальшої математичної обробки отриманих балів. Тобто, психологічні явища підмінювали статистичними даними, щоб компенсувати психологічну слабкість тестової методики. За допомогою тестів не можна дослідити здібності, а зібрати матеріал для їхнього пізнання. Оптимальний шлях визначення здібностей — внести динаміку успіхів суб'єкта дослідження в процесі навчання за допомогою моделювання найважливіших умов розвитку працівника, що допоможе впіймати динаміку набування знань і умінь. Такі випробування дадуть змогу досить точно й швидко замірювати і виражати кількісний рівень здібностей працівника та давати допомогу практиці, а не підмінювати вивчення здібностей виявлянням рівня підготовленості.

Прагнення вийти за рамки наукових лабораторій, поєднатись із практикою було явищем позитивним. Видавали спеціальні журнали, збирали психотехнічні конгреси. У вітчизняній психології психотехніка як засіб практичного застосування психологічних знань пережила період інтенсивного розвитку в 1920-ті роки. У Москві, Ленінграді, Казані, Харкові й інших містах виникали психотехнічні лабораторії. Активно розвивалась робота і вивчення професій, проводили професійний відбір.

У 1927 р. було створено Всеросійське психотехнічне товариство. Почали видавати журнал "Психофізіологія праці і психотехніка" (з 1932 р. "Радянська психотехніка"). Застосовуючи традиційний профвідбір за тестовими методиками, російська психотехніка досягнула успіху. Були розроблені схеми та методи професіографії, які не втратили свого значення і до сьогодні. Проводили дослідження динаміки працездатності та втомлюваності залежно від багатьох факторів, вивчали процес оволодіння навиками. У працях передових вчених висловлювалися думки про мінливість здібностей, про можливість компенсації одних властивостей іншими. Проблеми відповідності людини її роботі та прогнозування успішності діяльності в умовах гострого дефіциту робочих рук лиш змінили свої аспекти, перетворились у завдання підбору робочого поста спеціальності, які повинні допомагати працівникові максимально розкрити свої можливості та принести більше користі спеціалісту.

2.3. Сучасний стан психології праці

Розвиток науково-технічної революції спонукав до практичного застосування психологічних знань. У психології праці сформульовано теоретичні проблеми, вирішення яких повинно бути науковим обґрунтуванням практичних висновків. Найважливіші з них — психологічні закономірності формування конкретних форм трудової діяльності і ставлення людини до праці; закономірності оволодіння професійною майстерністю, закони перебудови трудових навиків, закони зміни професійно важливих властивостей людини. Розроблено теоретичні та методичні основи психології праці. Побільшало кваліфікованих кадрів психологів-експериментаторів. Прикладні дослідження розпочались на новому рівні.

Характерною особливістю психології праці було подолання суто прикладного її характеру. "Психологія праці перестає бути тільки спеціальною гілкою психології, її теоретичні проблеми стають також важливими проблемами загальної психології людини" [1].

Розроблення теорії особистості в психології привело до глибокого проникнення в психологію праці особистісного підходу з позиції системного аналізу. Суб'єкт праці розглядають як сплав властивостей індивіда й особистості [2].

Об'єкт дослідження психології праці — діяльність індивіда у виробничих умовах відтворення його робочої сили. Сучасна психологія праці відмовилась від уявлень про існування двох розімкнутих циклів: виробництва і споживання, в яких людина поперемінно і незалежно виступає спочатку як виробник, а потім як споживач. З позиції психології праці робочий і вільний час індивіда тісно взаємопов'язаний, як умови праці та відтворення робочої сили.

Психологія праці, подолавши еклектичність свого полімодального спадку, виділила свій предмет і дала імпульс новим напрямам у вивченні праці — інженерна, авіаційна, космічна психологія, ергономіка, психологія управління. Основні завдання психології праці на сучасному етапі безпосередньо пов'язані з суспільним завданням удосконалення виробничих відносин і підвищення якості, організації праці, поліпшення умов життя, усунення аварійних ситуацій, демократизації та формування психологічного типу працівника, який відповідає вимогам суспільства, що розвивається.

Отже, психологія праці як галузь психологічної науки вивчає психологічні особливості різних видів трудової діяльності у взаємозалежності демократизації і формування психологічного типу працівника, який відповідає суспільно-історичним вимогам і конкретним виробничим умовам, методам навчання та психологічним якостям особистості.

Проблеми, які вивчає психологія праці на сучасному етапі, такі:

1. Методологія психології праці.

2. Психологічна професіографія.

3. Історія психології праці.

4. Психологічна трудова експертиза: а) прогностична — професіональна орієнтація, психологічний професійний відбір; б) ретроспективна — вивчення ролі особистісного фактора в травматизмі і браку.

5. Психологія професійної освіти: а) психологія трудового виховання; б) психологія трудового навчання; в) психологія тренування і тренерів; г) психологія підготовки до різних видів праці.

6. Психологія організації праці: а) раціоналізація робочого місця і виробничих зв'язків; б) режим праці та відпочинку; в) профілактика втоми; г) боротьба з монотонією; ґ) управління міжособовими відносинами та психологічним кліматом.

7. Психологія пристосування умов праці до вимог людини: а) раціоналізація фізичного та соціального середовища; б) пристосування знарядь праці до особистості; в) психологічні проблеми дизайну і технічної естетики.

Отже, психологія праці пройшла коротку, але повну драматичних поворотів історію. Подолавши плоский емпіризм психотехніки, вона укріпила свої теоретичні позиції й утвердила принцип гуманізму як основний принцип вирішення прикладних завдань. її інтенсивний розвиток в останні десятиріччя свідчить про невичерпні можливості росту й велике суспільне значення цієї галузі психологічної науки.

Ключові поняття теми

Психотехніка, прикладна психологія, профорієнтація, профвідбір, тести, втома, здібності, організація робочого місця, професіографія, трудова мотивація, трудова експертиза, особистісний фактор.

Формалізована структура змісту теми

Початок формування психології праці: вивчення та проектування окремих пізнавальних процесів:

Узагальнення та використання накопичених наукових фактів у практиці: виникнення психотехніки, профорієнтації і профвідбору.

Формування наукової дисципліни "Психологія праці": теоретичні та практичні основи психології праці.

Запитання для самостійного опрацювання

1. В який період почала формуватися психологія праці як наука?

2. Хто у вітчизняній психології вперше почав розробляти практичні завдання психології праці?

3. Які психічні явища стали об'єктом дослідження на початку формування психології праці?

4. В який період почала формуватися психотехніка як прикладна психологічна дисципліна?

5. Хто був засновником психотехнічного напряму?

6. Поясніть термін "професіографія".

7. Назвіть і поясніть основні напрями роботи психотехніки.

8. У чому полягала обмеженість психотехнічного напряму?

9. Які характерні особливості розвитку психології праці на сучасному етапі формування?

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

1. Чи згодні Ви, що всю різноманітність психічних явищ у трудовій діяльності можна звести до трьох груп: особистість, праця, профсередовище?

2. Чим принципово відрізняються підходи до вивчення психічних явищ, які виявляються в праці на першому, другому і третьому етапах розвитку психології праці?

3. Чи можна стверджувати, що розвиток психології праці пов'язаний з вимогами практики та суспільства, що розвивається?

4. Чи правильно названо послідовність етапів розвитку психології праці: профорієнтація і профвідбір, конструювання пізнавальних процесів, дослідження ергатичної системи "людина — праця — профсередовище"?

Завдання та проблемні ситуації

1. Поясніть, у чому полягає суттєва відмінність між поняттями "суб'єкт праці", "особистість" й "індивідуальність"?

2. Які об'єктивні та суб'єктивні чинники можуть негативно впливати на ефективність ергатичної системи "людина - праця - профсередовище"?

3. Аналізуючи проблеми суб'єкта праці, як можна дійти висновку про

рівень його професійної свідомості? 4. Які об'єктивні та суб'єктивні чинники можуть позитивно впливати на ефективність пізнавальних процесів у трудовій діяльності?

Література

1. Дмитриева М.А., Крылов А. А, Нафтульев А.И. Психология труда и инженерная психология. — Л.: ЛГУ, 1979.

2. Лоос В. Г. Промышленная психология. — К., 1974.

3. Мюнстенбере Г. Основи психотехніки. — Ч. I, II, III, IV. — СПб.: Алетейя, 1996.

4. Петровский А. В. Вопросы истории и теории психологии. — М.: Педагогіка, 1970.

5. Петровский А. В., Ярошевский М.Г. История психологии. — М 1994.

6. Платонов К. К. Вопросы психологии труда. — 2-е изд. — М.: Медицина, 1970.

7. Ярошевский М. Г. Психология в XX столетии. — 2-е изд. — М., 1974.

Розділ 3. ЛЮДИНА ТА ПРАЦЯ Розділ 3. ЛЮДИНА ТА ПРАЦЯ 3.1. Поняття ергатичної системи "людина — праця — професійне середовище" Праця — це цілеспрямована діяльність, яка зорієнтована на створення вартостей, зумовлених потребами людини; один із основних видів активності людини поряд з грою, пізнанням, спілкуванням. Праця — конкретна різновидність діяльності [3; 12]. Якщо є праця, то повинна бути і взаємодія людини з деякою об'єктивною реальністю. Інакше кажучи, виникає деяка система "суб'єкт — об'єкт" або детальніша система "суб'єкт праці — людина (трудовий колектив) — предмет праці — засоби праці — виробниче середовище", або "людина — техніка — середовище" тощо. Таку систему називають ергатичною (від старогрецького кореня "ерг" — справа, робота). Треба розрізняти поняття про фізичну одиницю заміру роботи відповідної сили на деякому шляху. У нашому випадку система виконує не саму роботу у її фізичному значенні, а "вартість, зумовлену потребами" — те, в чому люди чи суспільство відчувають потребу. Це може бути речовий предмет і корисна інформація (наукова, художня), кращий хід соціальних процесів, будь-який функціональний "ефект корисності", наприклад, захищеність кордонів країни. Слово "ергатична" стосовно теми не є зайвим. Систему неможливо назвати трудовою, оскільки деякі суттєві процеси, які ведуть до мети, покладені на технічні засоби праці. Про засоби можна говорити у переносному значенні, що вони працюють. Бо можуть виникнути складності й протиріччя в розумінні багатьох положень, починаючи з таких, як "праця створила людину", і закінчуючи пунктами Кодексу законів про працю [3, с. 4]. Поряд з поняттям ергатична система вживають термін "ергатична функція". Цей термін свідчить про те, що функція має стосунок до роботи людини, але водночас нагадує, що потрібно конкретно розібратися, "чия" це функція в конкретному випадку. Із загальним поняттям логічно пов'язані два вужчі: "трудова функція" (людини) і "функція засобів праці". Функцію засобів праці можна визначити так: зняття обмежень і збільшення можливостей людини (або групи) як суб'єкта праці при досягненні цілей у відповідних обставинах. Під ергатичною функцією розуміють зменшення невизначених зв'язків елементів всередині ергатичної системи і її зв'язок із зовнішніми обставинами, які розглядаються з огляду на ті цілі, заради досягнення яких ця система створена. Іншими словами, ергатичною вважають будь-яку функцію (трудову або функцію засобів праці), яка характеризує цю ергатичну систему. Коротко охарактеризуємо основні ергатичні функції (табл. 3.1): Таблиця 3.1. Перелік ергатичних функцій
	№ з/п		Різновид, назва, характер функцій		Підсумкова подія, стан ергатичної системи та її складових
	1		2		3
	А. Функції духовного виробництва
	1.		Побудова ідеології		Мисленнєва картина (ретроспективна, актуальна і прогнозна) існування і розвитку людини, її спільності в конкретних умовах
	2.		Побудова ближніх перспектив спільності		Виділені первинні потреби
	3.		Цілепокладання		Побудований конкретний мисленнєвий образ (система образів) бажаного майбутнього, об'єкта, зумовленого потребами
	4.		Накопичення істинних знань		Відомі властивості матеріалу, засобів і умов праці е знання про здібності суб'єкта праці досягнення мети в розумінні терміну
	5.		Накопичення емоційного досвіду		Усвідомлено стан підйому почуттів від успішного процесу і результату праці, його ритму, звуків, які його супроводжують, позитивних соціальних оцінок
	6.		Побудова змісту трудової діяльності		Активна позитивна мотивація суб'єкта праці в період від початку до кінця роботи як мінімум
	Б. Функції упорядкованості соціальних процесів
	7.		Побудова суспільних норм, правил		Загальновизнані норми, які підтримують члени спільноти, уявлення про відповідний спосіб життя, діяльність, поведінку, про необхідність суспільно корисної діяльності, про запобігання дармоїдства та ін.
	8.	Побудова соціальної комунікації і засобів впливу на членів спільноти		Засоби вербального і невербального спілкування, зовнішньої фіксації цілей, стимули потрібної поведінки, ритуали, ритуальні дії, які зорієнтовані на створення необхідних настроїв, станів суб'єкта праці
	9.	Побудова стратегічних (загальних) планів діяльності		У суб'єкта праці є мисленнєва картина, яка узагальнено відображає хід роботи, має відбутися (як взагалі може бути виконана, в якому порядку, в яких умовах)
	10.	Побудова тактичних оперативних планів		У суб'єкта праці будується мисленнєва картина кожної чергової дії в умовах, які складаються
	11.	Побудова охорони, захисту ергатичної системи від перешкод, відхилення, руйнування		V суб'єкта праці є усвідомлення захищеності колективом від різних посягань
	В. Функції виробництва корисних дій обслуговування та самообслуговування
	12.	Побудова життєзабезпечення суб'єкта праці		У суб'єкта праці є засоби існування, які нормальні для цієї спільноти
	13.	Побудова засобів стабілізації, відновлення, розвитку: а) вибір побудови режиму роботи; б) інструктаж, навчання, самонавчання; в) самоорганізація внутрішніх засобів; г) лікування, самолікування; д) ремонтне обслуговування засобів; е) удосконалення ергатичної системи		Безпечні умови праці і відпочинку для відновлення і розвитку дієздатності. Прищеплення знань, навиків, досвіду Засоби вольової або іншої регуляції стану суб'єкта праці, підтримання стану працездатності. Надають допомогу при травмах, порушеннях стану здоров'я суб'єкта праці. Знаходять, визначають несправності в предметній частині системи й усувають (заміна або виправлення засобів праці, відкидання або виправлення бракованого продукту). Збільшується рівень упорядкованості елементів системи відповідно до її цілей.
	Г. Функції матеріального виробництва
	14.	Оперативно-гностичні: а) "приймання" інформації (спостереження, пошук, знаходження, випробування); б) "перероблення" інформації (порівняння, класифікація" оцінювання, узагальнення, запам'ятовування, побудова прогнозів, проміжних цілей); в) прийняття відповідних рішень (кінцевий вибір предмета праці, засобів, умов, способів дій, висновки про досягнення мети праці, про звертання за допомогою)		В оперативній пам'яті суб'єкта праці є знання про актуальний стан системи Дані про прийняття відповідних рішень суб'єктом праці Прийняті рішення
	15.	Оперативно- практичні: а) організація пред- метного середови- ща і зовнішніх засобів у зоні ро- боти; б) організація без- посереднього соціального середовища; в) оперативна само- організація суб'єкта праці за конкретних обставин; г) переміщення пред- мета і засобів праці (транспортування); д) прикладання фізичних зусиль (енергетична функція); е) управління засо- бом, предметом праці, обставина- ми в зоні роботи; є) взаємодія засобів і предметів праці (технологічна функція) [4]		Оснащення робочого місця Налагоджені контакти і взаєморозуміння суб'єкта праці з ближнім соціальним оточенням Суб'єкт праці приймає і підтримує робочу ноту, концентрує увагу на потрібних об'єктах, регулює свої рухи, стани Предмету і засобам праці надають потрібне положення Стан об'єкта праці Стан об'єкта праці змінюється стосовно його мети Результат праці