- •Розділ 1. Методологічні та теоретичні основи психології праці
- •1.1. Предмет і основні завдання психології праці
- •1.2. Методологічні та теоретичні аспекти психології праці
- •1.3. Зв'язок психології праці з іншими науками
- •1.4. Психологія праці як професія і навчальна дисципліна
- •Розділ 2. Виникнення та становлення психології праці як самостійної науки
- •2.1. Початок формування психології праці
- •2.2. Виникнення прикладної психології праці. Психотехніка та наукова організація праці
- •3.2. Трудовий пост і його структура
- •3.3. Предмет, засоби, знаряддя, умови праці як компоненти трудового поста
- •Вимоги до фізичних факторів робочого середовища
- •Вимоги до хімічних факторів робочого середовища
- •Розділ 4. Суб'єкт праці та його структура
- •4.1. Природні властивості індивіда
- •4.2. Індивідуально-психологічні властивості суб'єкта праці
- •Індивідуально-психологічні властивості суб'єкта діяльності
- •Психомоторні властивості.
- •Мова і мовлення.
- •Мнемонічні властивості.
- •Імажинітивні властивості.
- •Орієнтувальне планування.
- •Організаційне планування.
- •4.3. Домінуючий емоційний фон й особистісні характеристики працівника
- •Структура свідомості.
- •4.4. Статево-вікова мінливість суб'єкта праці
- •Рівень діяння.
- •Рівень дій.
- •Рівень макроелементів дії.
- •Рівень мікроелементів дії.
- •Розділ 5. Методи психології праці
- •5.1. Методи побудови теорії психології праці
- •Взаємозв'язки між різними типами знання.
- •5.2. Емпірико-пізнавальні методи
- •Метод опитування.
- •Метод бесіди. Інтерв'ю.
- •Аналіз документів. Метод аналізу продуктів діяльності.
- •Функціональні продукти діяльності.
- •5.3. Методи професійної психодіагностики
- •5.4. Перетворюючі методи в психології праці
- •5.5. Математично-статистичні методи опрацювання та інтерпретації даних
- •Основні поняття математичної статистики.
- •Рангова кореляція Спірмена
- •Процедура експерименту.
- •Визначення цільових ознак.
- •Визначення прогностичних ознак.
- •Виявлення функції зв'язку.
- •Інтерпретація й аналіз даних.
- •Форма подання результатів дослідження, завершення.
- •Універсальні психодіагностичні методики.
- •Оцінка психічного розвитку.
- •Розділ 6. Психологічне вивчення професій
- •6.1. Професіографія та її цілі
- •6.2. Принципи і методи професіографії
- •Етапи психологічної професіографіі.
- •6.3. Особистісні методи професіографії
- •6.4. Використання професіограм у виробничій і психологічній практиці
- •Розділ 7. Класифікація професій
- •7.1. Огляд психологічних класифікацій професій
- •7.2. Багаторівнева психологічна класифікація професій
- •7.3. Класифікація трудової діяльності за мотиваційними факторами
- •Розділ 8. Мотиви професійної діяльності
- •8.1. Психологічні проблеми мотивації трудової діяльності
- •8.2. Класифікація та структура мотивів
- •8.3. Психологічні проблеми трансформування мотивів у процесі професійної переорієнтації працівників
- •8.4. Методи дослідження мотивів
- •8.5. Мотиваційні тренінги
- •Категорії мотивації досягнення.
- •Очікування успіху (оу).
- •Похвала (схвалення).
- •Потреба в уникненні неуспіху (пун).
- •Процедури активізації мотивації досягнення.
- •Міжособистісна підтримка.
- •Етапи формування (засвоєння) мотиву досягнення.
- •Психолого-педагогічні ефекти тренінгу мотивації досягнення.
- •Тренінг причинних схем.
- •Вплив причинних схем на поведінку.
- •Програма зміни причинних схем.
- •Зв'язок причинних схем з емоціями.
- •Тренінг особистішої причинності.
- •Підготовка й організація робити викладачів.
- •Методика дослідження ефективності тренінгу особистісної причинності.
- •Ефективність тренінгу особистісної причинності.
- •Вплив тренінгу на студентів.
- •Вплив тренінгу на навчальну діяльність студентів.
- •Розділ 9. Психологічні проблеми формування професійних кадрів
- •9.1. Основні етапи розвитку професійної орієнтації у промисловій практиці
- •9.2. Психологічне консультування працівників
- •9.3. Прогнозування і планування кар'єри
- •9.4. Основні напрями, галузі та принципи психологічного консультування
- •Розділ 10. Психологічні основи професійного відбору, підбору, розміщення та атестації кадрів
- •10.1. Психологічні поняття та критерії професійної діяльності
- •10.2. Прогнозування успішності діяльності працівника
- •Етапи розроблення системи прогнозування успішності.
- •Процедура знаходження валідності.
- •Вимоги до процедури дослідження професійно значимих властивостей.
- •Надійність методик.
- •Диференційованість методик.
- •Принцип наукової обґрунтованості.
- •Принцип об'єктивності.
- •Принцип практичності.
- •Психологічні рекомендації та поради.
- •10.3. Технології професійного підбору працівників в організаціях
- •Психологічні тести.
- •Організаційно-управлінські ігри.
- •Розділ 11. Психологічні питання професійної підготовки кадрів
- •11.1. Психологічні проблеми виробничого навчання
- •11.2. Формування професійних умінь і навиків
- •11.3. Активні методи навчання працівників
- •Процедура рольової гри.
- •Розділ 12. Психологічні питання трудової адаптації і стабілізації робочих кадрів
- •12.1. Виробнича адаптація, її сутність і види
- •12.2. Критерії та методи оцінювання адаптації робочих кадрів
- •12.3. Психологічні особливості адаптації осіб зрілого та похилого віку
- •Розділ 13. Психологічні аспекти підвищення професійної працездатності працівника
- •13.1. Психологічні стани, які зумовлюють працездатність
- •13.2. Фактори та закономірності змін працездатності
- •13.3. Психологічні методи корекції та профілактики несприятливих функціональних станів
- •Розділ 14. Психологічні питання безпеки праці
- •14.1. Фактори безпеки праці та їхній взаємозв'язок
- •Розділ 14. Психологічні питання безпеки праці
- •14.1. Фактори безпеки праці та їхній взаємозв'язок
- •14.2. Методи вивчення й аналіз причин нещасних випадків
- •14.3. Психологічні засоби підвищення безпечної поведінки працівників у професійній діяльності
- •Розділ 15. Психологічні аспекти формування, розвитку, корекції резервних можливостей працівника
- •15.1. Розвиток і корекція особистості працівника — пріоритетне завдання психології
- •15.2. Нейролінгвістичне програмування на службі актуалізації резервних можливостей працівника
- •15.3. Соціально-психологічний тренінг як засіб формування, розвитку та корекції можливостей працівника
- •Цілі групи.
- •Норми групи.
- •Структура групи.
- •Згуртованість групи.
- •Фази розвитку групи.
- •Орієнтовний перелік принципів.
- •15.4. Методика психологічної релаксації і відновлення
- •Керування емоціями
- •Розділ 16. Соціально-психологічні проблеми взаємовідносин у трудовому колективі
- •16.1. Соціально-психологічні феномени в групі
- •16.2. Психологія ділового спілкування
- •Структура ділової бесіди
- •16.3. Методи забезпечення результативного спілкування
- •16.4. Конфлікт, його структура та причини виникнення, реагування на конфліктну поведінку працівника
- •Розділ 17. Психологія переговорів
- •17.1. Підготовка до переговорів
- •17.2. Розроблення стратегії і тактики переговорів
- •17.3. Методи ведення переговорів
- •17.4. Аналіз поведінки партнера та самоаналіз
- •17.5. Завершення переговорів. Підведення підсумків
- •Підсумковий контроль навчального матеріалу Контрольні завдання і групи складності
- •Контрольні завдання II групи складності
- •Контрольні завдання III групи складності
- •Глосарій
5.5. Математично-статистичні методи опрацювання та інтерпретації даних
Професійна психологічна діагностика використовує різні математичні поняття і методи, зокрема описову статистику, яка містить групування, табулювання, графічне зображення та кількісний опис даних; теорію статистичного висновку, яку використовують у психологічних дослідженнях для передбачення результатів за даними обстеження вибраної сукупності; теорію планування експериментів, яка слугує для знаходження і перевірки причинних зв'язків між змінними; багатомірний статистичний аналіз емпіричних даних для діагностики, прогнозування.
Найважливішим засобом для одержання різноманітних показників є процедура заміру. Вимірювання — це приписування чисел об'єктам або їхнім властивостям відповідно до певних правил. Ці правила визначають відповідність між деякими властивостями чисел і властивостями об'єктів:
властивості чисел ← відповідність → властивості об'єктів.
Залежно від рівня цієї відповідності виділяють різні типи шкал.
Шкала найменувань, яка передбачає групування предметів або властивостей за класами на підставі загальної ознаки або властивості. Класам дають найменування і присвоюють числове значення.
Наприклад, працівник певного закладу — 1, непрацівник цього закладу — 0; чоловіки — 1, жінки — 0; позитивне ставлення до своєї групи — 1, позитивне ставлення до чужої групи — 2, негативне ставлення до своєї групи — 3.
У цій шкалі використовують лише відмінності чисел, але нічого не стверджується стосовно того більше чи менше в об'єкта А вимірюваної властивості порівняно з об'єктом В.
Шкала порядку. Вимірювання в ній дає змогу знайти відмінності в мірі наявності ознаки або властивості. Шкала порядку доповнює властивості найменувань, містить допущення про те, що числа, які присвоюють предметам, відображають кількість властивостей, що належать предметам. Порядкове вимірювання називають також ранжуванням, тобто приписуванням рангів (або місць).
Наприклад, розподіл цінностей за місцями залежно від значущості цих цінностей для працівника.
Інтервальна шкала допускає присвоєння чисел об'єктам так, щоб рівні частини чисел відповідали рівним різницям значень ознаки або властивості об'єкта, яка вимірюється. Основна особливість інтервальних шкал — довільність вибору нульової точки на шкалі, яка зовсім не свідчить про повну відсутність вимірюваної якості. Основна складність побудови шкали інтервалів у психології полягає в обґрунтуванні рівності між її пунктами. Прикладом такої шкали у фізиці є температурна шкала Цельсія, в психології — шкала для вимірювання рівня інтелекту.
У шкалі відношень до властивостей шкали інтервалів додається властивість нуля. Нуль у такій шкалі означає, що повністю немає вимірюваної властивості. Дослідник завжди може сказати, у скільки разів у досліджуваного А вимірювана властивість більша, ніж у досліджуваного В. У психології цю шкалу використовують дуже рідко. Прикладом змінних які вимірюють у шкалі цього типу, можуть бути ріст, вага.
Шкали вищого рівня володіють усіма властивостями шкал нижчого рівня.
Досліднику дуже важливо знати, з яким типом шкали він працює, оскільки подальше математичне опрацювання визначається саме типом шкали замірів.
Крім рівнів, у психодіагностиці виділяють види замірів: нормальний, критеріальний та іпсативний.
Нормативний замір — це порівняння значень показників досліджуваного зі значеннями розподілів аналогічних показників у еталонній групі осіб.
При нормальному замірі на ординарному рівні використовують процентільні шкали. У випадку процентільної шкали виконання тесту оцінюється процентільним рангом. Такий ранг визначається відсотком осіб в еталонній групі, які мають більше або менше значення показника. Зазначене порівняння дає змогу оцінити статистичну значущість отриманого результату. Якщо, наприклад, це значення більше від відповідних показників у 95 % осіб з еталонної групи, то згаданий результат можна оцінити як значущий.
Працівники розв'язували 50 завдань на абстрактне мислення. Перевірили сімдесят п'ять працівників, з них вісім розв'язало 17 завдань (8/75 = 10,7 % = 11 %). Це означає, що в групі працівників, яка становить 11 % усіх перевірених, один працівник має кращі результати, а 89 % усіх досліджуваних мають вищі результати. Кількість процентілей завжди характеризує відповідне місце досліджуваного серед теоретичних 100 % перевірених. У процентілях можна виразити показники будь-якого тесту, якщо ці результати раніше оцінювалися відповідною кількістю осіб (залежно від кількості завдань і часу їх виконання).
Нормативний замір на інтервальному рівні має основне допущення — дорівнює одиниці заміру показника тесту до всього інтервалу його змін. Для забезпечення значень показників різних тестів їх переводять у Z-оцінки за формулою:
Z-оцінки мають середнє значення, яке дорівнює нулю, і дисперсію, що дорівнює одиниці. Отже, перетворення в Z-оцінки вирівнює дисперсію різних показників і дає змогу їх порівнювати. Часто Z-оцінки незручні для практичної роботи, оскільки можуть бути дробовими, додатними або від'ємними. Тому, використовуючи лінійне перетворення, їх переводять у стандартну шкалу з заданим середнім значенням і стандартним відхиленням за формулою:
Багато статистичних методів, які застосовують у психодіагностиці, використовують нормальний розподіл значень показників тестів оцінюваних ними властивостей.
Замір за критерієм ґрунтується на оцінці якості виконання тесту досліджуваним без порівняння з показниками інших людей. Критеріальний замір часто спрямовано на оцінювання компетентності досліджуваного в чітко визначеній галузі, оцінювання його знань, умінь і навичок, а не вимірювання якихось абстрактних властивостей. Оцінка результатів досліджуваного в цьому випадку полягає у порівнянні їх із визначеним експертом або емпіричним шляхом стандартом виконання завдань.
У деяких випадках результати критеріально-орієнтованих тестів оцінюють також відповідно до нормативного підходу. Подібна оцінка дає змогу отримати найповнішу інформацію про суб'єкта дослідження, поєднуючи абсолютний (критеріальний) і відносний (нормативний) заміри.
Іпсативний замір орієнтований на оцінку внутрішньо-індивідуальних співвідношень і непов'язаний з діагностикою міжіндивідних відмінностей. Тому значення показників порівнюють не з груповою, а з індивідуальною нормою. Розрізняють два підходи до іпсативного вимірювання.
Перший підхід — суто іпсативний, аналізує розподіл показника окремого досліджуваного, співвідносячи кожне значення з індивідуальною нормою. Наприклад, порівняння величин фізіологічних показників (частота серцевих скорочень, шкірно-гальванічна реакція) у різних ситуаціях із нормою, яка характерна для цього обстежуваного.
Другий підхід — змішаний, нормативно-іпсативний. На першому етапі такого вимірювання нормативно оцінюють багато показників і досліджуваного, що можна подати у вигляді "профілю". На другому етапі є середній індивідуальний рівень значень показників. Відхилення від цього рівня і є іпсативними оцінками, в яких усунуто вплив міжіндивідуальних відмінностей.
Іпсативні заміри дають змогу вивчати внутрішньо-індивідуальні психологічні співвідношення. Такі заміри потрібні для ситуативного та далекого прогнозу [16, с. 13—20].