§ 111. Структурні типи

надфразних єдностей,

або складних синтаксичних цілих

Залежно від способу зв'язку між реченнями, що входять до складного синтаксичного цілого, розрізняють два основні йо­го структурні типи: 1) надфразні єдності (складні синтаксич­ні цілі) з ланцюжковим зв'язком компонентів; 2) надфразні

256

єдності (складні синтаксичні цілі) з паралельним зв'язком ком­понентів.

У мовленні найпоширеніші надфразні єдності з ланцюж­ковим зв'язком компонентів, тобто послідовним зв'язком між реченнями, що входять до їх складу, причому засобами зв'язку між реченнями цього структурного різновиду складного син­таксичного цілого зазвичай виступають лексичні повтори, за­йменники, займенникові прислівники тощо. За ланцюжкового зв'язку речень, що входять до складного синтаксичного цілого, найбільшою самостійністю, повнозначністю характеризується перше речення, за якими розташовуються інші, що немов чіпля­ються одне за одне, наступне підхоплюється попереднім, пов'я­зуючись з ним певним чином. У такий спосіб відбувається роз­гортання думки, її рух: Мова — наша зброя, якщо ми служимо народові, що нас породив, вигодував і виховав. Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, розви­ваймо її. Борімося за красу мови, за правильність мови, за багат­ство мови (М. Р.). У наведеній конструкції семантична пов'я­заність усього складного синтаксичного цілого досягається не­одноразовим повторенням слова мова, причому зв'язок четвер­того речення, в якому це слово відсутнє (його заступає за­йменник її), здійснюється за допомогою займенника, а зв'язок третього речення з другим посилюється ще й повторенням імен­ника думка. Отже, у цій конструкції кожне наступне речення в той чи той спосіб розкриває, уточнює зміст попереднього, вна­слідок чого розгортається думка.

Надфразні єдності (складні синтаксичні цілі) з паралельним зв'язком компонентів ґрунтуються на паралельному зв'язку між реченнями, причому ці речення переважно мають однорідний склад, однакову чи подібну будови, а зв'язки між ними дуже нагадують зв'язки між частинами складносурядних і безсполуч­никових складних речень з однотипними частинами. Кожне з речень складного синтаксичного цілого цього типу характе­ризується відносною самостійністю, вони поєднані між собою здебільшого лише семантичними відношеннями, що виплива­ють із семантичної структури тексту, а не граматично, хоча при цьому слід зазначити, що зв'язок між реченнями у складних структурах цього типу зазвичай здійснюється також за раху­нок єдності видо-часових форм дієслів-присудків. Паралельні зв'язки між частинами цих складних утворень ґрунтуються на семантичних відношеннях перелічення, зіставлення, протистав­лення, що нерідко супроводжується структурним паралелізмом частин.

Надфразні єдності (складні синтаксичні цілі) з паралельним зв'язком компонентів використовуються здебільшого для опису

257

послідовно змінюваних, незалежних одна від одної подій, ста­нів, картин тощо або явищ і дій, що відбуваються одночасно: Генерал іде мовчки, оглядаючи широкі лани. Полями, мов кораблі в морі, пливуть громади хлібозбиральних машин. Попереду синіє заплава Дніпра, а десь там, у далекім мареві, вже на другому березі на ледве видимій горі, мов зграйка білих голубів, видніє село. Як легко дихати! (О. Довж.). У цій конструкції, що складається з чотирьох речень, кожна частина виступає як самостійна, проте всі разом вони створюють єдину картину. Наведемо конструк­цію, що складається з дев'яти речень: Мої дні течуть тепер се­ред степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба. Я тепер маю окремий світ, він наче перлова скойка: стулились краями дві половини — одна зелена, друга бла­китна — й замкнули у собі сонце, немов перлину. А я там ходжу і шукаю спокою. Йду. Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок. Можу подумать, що я планета, яка посу­вається разом із сателітами. Бачу, як синє небо надвоє розтяли чорні дихаючі крила ворони. І від того — синіше небо, чорніші крила (М. К.).

Ланцюжковий і паралельний зв'язок компонентів у межах однієї надфразної єдності (одного складного синтаксичного цілого) можуть поєднуватися: Прямо над нашою хатою пролі­тають лебеді. Вони летять нижче розпатланих хмар і стру­шують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що так співають лебедині крила. Я придивляюсь до їхнього спі­ву, і мені теж: хочеться полетіти за лебедями, тому й підні­маю руки, наче крила, і радість, і смуток, і срібний передзвін огор­тають та й огортають мене своїм снуванням (М. С). У наве­деній конструкції, що складається з чотирьох речень, перше й друге з них поєднані ланцюжковим зв'язком, а третє й четвер­те — паралельним, хоч усі вони разом, будучи об'єднані семан­тично, становлять одну надфразну єдність, одне синтаксичне ціле.