- •§ 1. Предмет синтаксису
- •§ 2. Основні одиниці синтаксису
- •§ 3. Основні засоби вираження синтаксичних відношень
- •§ 4. Осііонііі напрями у вивченні українського синтаксису
- •§ 6. Синтаксичні відношення у словосполученні
- •§ 7. Типи зв'язку слів у словосполученні
- •§ 8. Класифікація словосполучень
- •§ 10. Структурна схема і парадигма речення
- •§ 11. Види синтаксичного зв'язку в реченні
- •§ 12. Типи речень у сучасній українській мові
- •II. На прощання
- •II. Крапелина доброти
- •§ 13. Поняття про члени речення як його складові елементи
- •§ 14. Підмет і присудок як головні члени речення
- •§ 15. Підмет і форми його вираження
- •§ 16. Присудок і форми його вираження
- •§ 17. Простий дієслівний присудок
- •§ 18. Складений дієслівний присудок
- •§ 19. Складений іменний присудок
- •§ 20. Складний присудок
- •§ 21. Координація присудка й підмета
- •§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації
- •§ 23. Додаток
- •§ 24. Означення
- •§ 25. Узгоджене означення
- •§ 26. Неузгоджене означення
- •§ 27. Прикладка (апозиція)
- •§ 28. Обставини
- •§ 29. Загальні поняття про односкладні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний
- •§ 31. Означено-особові речення
- •§ 32. Неозначено-особові речення
- •§ 33. Узагальнено-особові речення
- •§ 34. Безособові речення
- •§ 35. Інфінітивні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 36. Поняття про односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 37. Номінативні речення
- •§ 38. Ґенітивні речення
- •§ 39. Вокативні речення
- •§ 41. Типи слів-речень
- •§ 43. Типи неповних речень
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 44. Поняття про порядок слів
- •§ 45. Прямий і зворотний (інверсійний) порядок слів
- •§ 46. Синтаксичне й актуальне членування речення
- •§ 47. Прямий порядок слів
- •§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок слів
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 49. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 51. Засоби вираження однорідності
- •§ 52. Однорідні і неоднорідні означення
- •§ 55. Засоби вираження звертання
- •§ 56. Поняття про відокремлення
- •§ 57. Відокремлені означення
- •§ 58. Відокремлені прикладки
- •§ 60. Відокремлені додатки
- •§ 6І. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції
- •§ 62. Речення, ускладнені вставними конструкціями
- •§ 63. Речення, ускладнені вставленими конструкціями
- •Складне речення як синтаксична одиниця
- •§ 64. Поняття про складне речення
- •§ 65. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 66. Основні типи складних речень
- •§ 68. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками
- •§ 70. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками
- •§ 71. Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками
- •§ 72. Складносурядні речення з протиставними сполучниками
- •§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення
- •§ 76. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 77. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 78. Складнопідрядні речення з підрядними присубстаятивно-атрибутивними
- •§ 79. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 80. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
- •§ 81. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 84. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 85. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення
- •§ 87. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 89. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 90. Загальні відомості
- •§ 91. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 92. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами
- •§ 93. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 94. Загальні відомості
- •§ 95. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 96. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 97. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 98. Конструкції з послідовною підрядністю
- •§ 99. Конструкції з супідрядністю
- •§ 100. Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю
- •§ 101. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв'язку
- •§ 104. Пряма мова
- •§ 105. Непряма мова
- •§ 106. Невласне пряма мова
- •§107. Діалог
- •§ 108. Цитата
- •§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле
- •§ 110. Засоби зв'язку між компонентами
- •§ 111. Структурні типи
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 112. Пунктуація як система правил вживання розділових знаків
- •§ 113. Основні принципи української пунктуації
- •§ 114. Типи розділових знаків
§ 2. Основні одиниці синтаксису
Основними одиницями синтаксису, крім словоформ, є словосполучення, речення й надфразна єдність, або складне синтаксичне ціле. Ці одиниці взаємопов'язані і взаємообумовлені; для них характерні свої правила побудови і функціонування. Словоформи г об'єктом нинчсннм такого розділу граматики, як морфологія. Щодо решти синтаксичних одиниць, то на їх короткій характеристиці зупинімося окремо.
Слопосиплучсніїм це мінімальне, граматично оформлене поєднаний днох або більше повнозначних слів, що, як і слово, мис номінативне значення. Воно становить перехідну ланку від лексики і морфології до синтаксису. Синтаксис словосполучення вивчає синтаксичні властивості слів, установлює правила їх сполучуваності, визначаючи при цьому зв'язок між ними як за граматичними ознаками, так і за лексичним значенням.
Речення — це основна синтаксична одиниця, що складається з окремих словоформ та словосполучень і виконує комунікативну функцію. Синтаксис вивчає будову речення з огляду на його семантику, граматичні особливості, їх різновиди, типи. Саме в реченні виявляється вся різноманітність синтаксичних зв'язків між його компонентами (членами речення), значень і категорій.
6
Як основні синтаксичні одиниці словосполучення і речення різняться і за своїми функціями, і за принципами побудови, і за граматичними властивостями.
Входячи у зв'язне мовлення, речення пов'язуються у тексті з іншими реченнями. Група взаємопов'язаних між собою речень утворює надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле, — особливу синтаксичну одиницю, що має свої правила і закони побудови. Цю одиницю називають ще складною синтаксичною єдністю, чи просто зв'язним текстом. Вивчення надфразної єдності, або складного синтаксичного цілого як сукупності речень, об'єднаних змістом, граматичними зв'язками та інтонацією, є предметом синтаксису тексту, надфразної єдності, чи складного синтаксичного цілого.
Словосполучення, речення, надфразна єдність, або складне синтаксичне ціле, — взаємопов'язані і взаємообумовлені одиниці синтаксичної системи. Відповідно до цих основних синтаксичних одиниць наука про синтаксичну будову мови поділяється на три розділи: 1) синтаксис словосполучення; 2) синтаксис речення; 3) синтаксис надфразної єдності, чи складного синтаксичного цілого (тексту).
§ 3. Основні засоби вираження синтаксичних відношень
У процесі мовлення компоненти синтаксичних одиниць вступають у синтаксичні зв'язки, основними різновидами яких є сурядність і підрядність. Сурядним зв'язком пов'язуються синтаксично однорідні, рівноправні елементи, зокрема однорідні члени речення і частини складносурядних речень, а підрядним — синтаксично неоднорідні, нерівноправні елементи, один з яких є головним, незалежним, а інший — залежним. Цим зв'язком поєднуються словоформи у складі словосполучень, а також частини складнопідрядних речень.
Синтаксичні зв'язки виражають відношення між предметами та явищами дійсності. Синтаксичні відношення, що склалися між елементами синтаксичних одиниць, поділяються на предикативні і непредикативні. Предикативні відношення, виражаючи ствердження чи заперечення якогось факту чи явища реальної дійсності, характеризують граматичну основу речення — підмет і присудок, які постійно перебувають у предикативних зв'язках. Непредикативні відношення, виникаючи між компонентами словосполучень і речень, характеризують відношення між іншими, другорядними, членами речення (або між одним із головних та другорядними), а також між членами словосполучення. Серед останніх розрізняють: 1) атрибутивні (озна-
7
чальні) відношення, що встановлюються між двома компонентами словосполучення, один з яких є означенням, а другий означуваним; 2) об'єктні, що виражають залежність предмета від дії, спрямованої на нього безпосередньо чи опосередковано, або від стану, з яким пов'язаний предмет; 3) обставинні, що вказують на залежність обставин місця, часу, причини, умови тощо від присудка, означення чи обставини.
Основними засобами вираження синтаксичних відношень в українській мові є: 1) флексії (закінчення), що слугують засобом оформлення словоформ; 2) службові слова, насамперед прийменники, що входять до складу словоформ; 3) типізовані лексичні елементи, зокрема деякі займенники і прислівники, що виступають у ролі сполучних та співвідносних (вказівних) слів; 4) порядок слів, особливо у випадках, коли підмет і прямий додаток чи підмет і присудок виражені однаковою формою (пор., наприклад: Мій батько коваль і Коваль мій батько: Бур 'ян глушить жи.то та ін.); 5) ритмомелодика, або інтонація, що слугує для семантичного об'єднання компонентів речення в одне ціле, для виділення у його складі слів і словосполучень, для оформлення самих речень, фонетичними засобами якого є словесний і фразовий наголос, мелодика, тембр, інтенсивність, темп мовлення та окремих його відрізків, що розділяються паузами.
Усі засоби вираження синтаксичних відношень виступають у взаємодії, доповнюючи один одного. Одні з них, зокрема флексія, прийменники, порядок слів, виражають синтаксичні відношення у словосполученні, а флексії, службові слова, зокрема сполучники, частки, прийменники, типізовані лексичні елементи, особливо сполучні і співвідносні (вкачівні) слова, порядок слів, ритмомелодика (інтонація) у реченні.