- •§ 1. Предмет синтаксису
- •§ 2. Основні одиниці синтаксису
- •§ 3. Основні засоби вираження синтаксичних відношень
- •§ 4. Осііонііі напрями у вивченні українського синтаксису
- •§ 6. Синтаксичні відношення у словосполученні
- •§ 7. Типи зв'язку слів у словосполученні
- •§ 8. Класифікація словосполучень
- •§ 10. Структурна схема і парадигма речення
- •§ 11. Види синтаксичного зв'язку в реченні
- •§ 12. Типи речень у сучасній українській мові
- •II. На прощання
- •II. Крапелина доброти
- •§ 13. Поняття про члени речення як його складові елементи
- •§ 14. Підмет і присудок як головні члени речення
- •§ 15. Підмет і форми його вираження
- •§ 16. Присудок і форми його вираження
- •§ 17. Простий дієслівний присудок
- •§ 18. Складений дієслівний присудок
- •§ 19. Складений іменний присудок
- •§ 20. Складний присудок
- •§ 21. Координація присудка й підмета
- •§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації
- •§ 23. Додаток
- •§ 24. Означення
- •§ 25. Узгоджене означення
- •§ 26. Неузгоджене означення
- •§ 27. Прикладка (апозиція)
- •§ 28. Обставини
- •§ 29. Загальні поняття про односкладні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний
- •§ 31. Означено-особові речення
- •§ 32. Неозначено-особові речення
- •§ 33. Узагальнено-особові речення
- •§ 34. Безособові речення
- •§ 35. Інфінітивні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 36. Поняття про односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 37. Номінативні речення
- •§ 38. Ґенітивні речення
- •§ 39. Вокативні речення
- •§ 41. Типи слів-речень
- •§ 43. Типи неповних речень
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 44. Поняття про порядок слів
- •§ 45. Прямий і зворотний (інверсійний) порядок слів
- •§ 46. Синтаксичне й актуальне членування речення
- •§ 47. Прямий порядок слів
- •§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок слів
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 49. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 51. Засоби вираження однорідності
- •§ 52. Однорідні і неоднорідні означення
- •§ 55. Засоби вираження звертання
- •§ 56. Поняття про відокремлення
- •§ 57. Відокремлені означення
- •§ 58. Відокремлені прикладки
- •§ 60. Відокремлені додатки
- •§ 6І. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції
- •§ 62. Речення, ускладнені вставними конструкціями
- •§ 63. Речення, ускладнені вставленими конструкціями
- •Складне речення як синтаксична одиниця
- •§ 64. Поняття про складне речення
- •§ 65. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 66. Основні типи складних речень
- •§ 68. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками
- •§ 70. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками
- •§ 71. Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками
- •§ 72. Складносурядні речення з протиставними сполучниками
- •§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення
- •§ 76. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 77. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 78. Складнопідрядні речення з підрядними присубстаятивно-атрибутивними
- •§ 79. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 80. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
- •§ 81. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 84. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 85. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення
- •§ 87. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 89. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 90. Загальні відомості
- •§ 91. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 92. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами
- •§ 93. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 94. Загальні відомості
- •§ 95. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 96. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 97. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 98. Конструкції з послідовною підрядністю
- •§ 99. Конструкції з супідрядністю
- •§ 100. Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю
- •§ 101. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв'язку
- •§ 104. Пряма мова
- •§ 105. Непряма мова
- •§ 106. Невласне пряма мова
- •§107. Діалог
- •§ 108. Цитата
- •§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле
- •§ 110. Засоби зв'язку між компонентами
- •§ 111. Структурні типи
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 112. Пунктуація як система правил вживання розділових знаків
- •§ 113. Основні принципи української пунктуації
- •§ 114. Типи розділових знаків
§ 55. Засоби вираження звертання
Звертання найчастіше виражається іменником у кличному відмінку, що у множині і в іменниках середнього роду збігається з формою називного відмінка: Земле моя, всеплодющая мати, Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бою міцніше стояти, Дай і мені (І. Ф.); О земле, велетнів роди! (П. Т.); Де ви, сини мої? (А. Ш.); Кріпися, мати... (А. Ш.); О пісне! Ти — клекіт рік, ти — переливи мідні (М. Р.); Сонце, я тобі вдячний (М. К.). У деяких випадках звертання може бути виражене й іменником, субстантивованим прикметником, дієприкметником, числівником у формі, що збігається з формою називного відмінка: Світи нам, день, безсмертними вогнями, шуміть, сади, роди зерно, земля! (В. Сос); Тривожне, засни непробудно, не рвись в недобачені сни (П. Ворон.); Іти, білолиций, по синьому небу вийдеш погулять (Т. Ш.). В експресивному мовленні зрідка вживається (вертання, виражене особовим займенником: Гей, ви, грізні, чорні хмари! Я на вас збираю чари (Л. У.); Нащо лопату покинув, ще хтось потягне, ти!—почув він голос Маланчин (М. К.). Звертання може бути виражене підрядним займенниково-співвіднос-м и м (за іншою класифікацією—підметовим) реченням, яке, маючи узагальнено-особовий характер, лише функціонує як звертання: Наперед, хто не хоче конати, стати трупом живим живучи (І. Ф.).
За структурою звертання бувають непоширені, що складаються з одного слова, і поширені, що, крім іменника у відповідній формі, містять також пояснювальні слова (узгоджені і меуігоджені означення, прикладки, обставини): Мужай, прс-а/ішуш наша мово, серед прекрасних братніх мов (М. Р.); Україно моя! Чисті хвилі ланів, Променисті міста, голубінь легкокри-
131
ла! Україно! Сьогодні звірів-ворогів Ти гарячими грудьми зустріла (М. Р.); Україно, Україно! Серце моє, ненько!Як згадаю твою долю, заплаче серденько (Т. Ш.).
Звертання можуть вимовлятися з різною інтонацією: а) окличною, що полягає у посиленні наголошення і підвищенні тону, з паузою після нього: Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш (Т. Ш.); Мамо, давати обідати? (М. К.) або в особливому посиленні наголосу, зокрема в риторичних звертаннях: Я меду тебе, я кличу, літо (В. Сос); Ти занадто палка, моя пісне! (Л. У.); Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте! (І. Ф.); б) вставленості, що виявляється в пониженні голосу, пришвидшенні темпу мовлення: Учітеся, брати мої, думайте, читайте (Т. Ш.); Про перемогу, сурмо, грай (В. Сос).
Звертання може стояти на початку, в середині, в кінці та поза реченням. За реченням воно виявляється тоді, коли вимовляється з виразною окличною інтонацією і великою паузою після нього. На письмі звертання, що стоїть поза реченням, виділяється знаком оклику: Весна красна! Любі мрії! Сни мої щасливі! Я люблю вас, хоч і знаю, що ви всі зрадливі (Л. У.); Сини мої! Орли мої!Летіть в Україну (Т. Ш.).
Звертання, що входять до складу речення, незалежно від їх місця в ньому (на початку, в середині чи в кінці), відокремлюються комами: Серце моє, не втікай від мене (Т. Ш.); Гордо і привітно, пісне, задзвени (В. Сос); Чорт тебе візьми, ти, злодію (І. Ф.); Ти погасла, ясна зоре! (П. Г.); На добраніч вам, ниви! (М. К.). Вигук о (ой) від звертання розділовим знаком не відділяється: О земле, велетнів роди (П. Т.); Ой вербо, вербо! Де ти зросла (Н. тв.); Ой зозуле, зозуленько, нащо ти кувала! (Т. Ш.); О земле рідна, б'ю тобі чолом (А. М.).
Окремий різновид звертання становлять так звані вокативні речення, чи речення-звертання, які, являючи собою чисте звертання без супроводжувальних слів, виконують функцію самостійного речення. У таких випадках звертання стає водночас виразником емоцій і волевиявлення (захоплення, радості, незадоволення, попередження, заборони) і перетворюється на самостійне речення, в якому головним і єдиним членом є назва особи, до якої звернено мову. Пор., наприклад: Тер пили х а (підбігає, обнімає Петра): Петре? (І. Котл.); — Андрій!— вигукує той (старший лейтенант) не менш здивовано й зраділо. — Андрій Стопко?... Друже... (А. Ш.).
Завершуючи розгляд звертання, зауважимо, що основна сфера поширення його — це усно-розмовне мовлення, переважно діалогічне, і мова художньої літератури. В поетичному, публіцистичному й ораторському мовленні звертання надають висловлюванню відтінку інтимності, поетичності, врочистості.
132
РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ДРУГОРЯДНИМИ ЧЛЕНАМИ