Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Бевзенко СИНТАКСИС.doc
Скачиваний:
36
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
2.21 Mб
Скачать

§ 110. Засоби зв'язку між компонентами

надфразної єдності, або складного

синтаксичного цілого

Речення, що входять до складного синтаксичного цілого, поєднані між собою насамперед змістом. Семантична пов'я­заність речень, єдність їх змісту — це та основа, на якій бу­дується складне синтаксичне ціле як окреме синтаксичне утво­рення, найбільша синтаксична одиниця. Проте, крім змісто­вої пов'язаності, речення поєднуються у надфразну єдність (у складне синтаксичне ціле) за допомогою різних структурних засобів, зокрема лексичних, морфологічних, синтаксичних, ритмомелодійних, хоча використання їх водночас у кожній ок­ремо взятій конструкції складного синтаксичного цілого не обов'язкове. Обов'язковим у всіх випадках є лише семантич­ний зв'язок між компонентами складного синтаксичного ці­лого. Щодо інших структурних засобів зв'язку, то в одних кон­струкціях можуть використовуватися одні з них, а в інших — інші.

До лексичних засобів поєднання окремих речень у надфраз­ну єдність (у складне синтаксичне ціле) належать повторення окремих слів з попереднього речення, вживання особових і вка­зівних займенників, займенникових прислівників тощо: В перші дні після від'їзду Чайчиха не зводила погляду з невеличкого, на чотири крихітні шибки віконця, мовби воно приворожило її. До віконечка, присідаючи на полінце, тулилась молода вишня, за­низана набухлими лапками бруньок. Стара не раз бачила, як во­ни затікали, запікались льодком або волохатились памороззю, тримали кетяшини сліз, в яких голубіло небо і червонів одсвіт тужавої, багатої на цвіт брості (М. С). У наведеній кон­струкції друге речення приєднується до першого повторенням іменника віконце {до віконечка), а третє поєднується також з першим за допомогою займенника вони, вжитого замість імен­ника шибки.

Як морфологічний засіб зв'язку між реченнями, що входять до складного синтаксичного цілого, може виступати єдність, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-при-судків: Пізно я повертався додому. Приходив обвіяним духом полів, свіжий, як дика квітка. В складках своєї одежі приносив запах полів, мов старозавітний Ісав. Спокійний, самотний, сідав

255

десь на ґанку порожнього дому й дивився, як будувалася ніч. Як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсувала й підносила вгору непевні тремтячі стіни, а коли все це зміцнялось і темніло, склепляла над ними зоряну баню (М. К.). У цій конст­рукції присудки всіх речень виражені дієсловами минулого часу недоконаного виду, чим і досягається їх взаємопов'яза-ність. Крім того, п'яте речення пов'язане з четвертим за допо­могою займенника вона, що заміняє іменник ніч попереднього речення.

Для пов'язання речень у складне синтаксичне ціле викорис­товують також синтаксичні засоби, зокрема порядок слів і ре­чень, сполучники з приєднувальним значенням (проте, однак, так що та ін.), паралелізм побудови речень, неповноту окре­мих речень тощо: Я утомився. Мене втомили люди. Мені доку­чило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрити оселю! Викинути разом із сміттям тих, що смітять. Нехай увійдуть у хату чистота й спокій (М. К.). У наведеному прикладі засобом зв'язку є паралелізм структури речень: однотипність, з одного боку, першого—третього речень, що починаються з особових займенників я, мене, мені, а з іншого — четвертого — сьомого, що є спонукальними (четверте — шосте мають присудки, ви­ражені формами інфінітива, а сьоме — присудок, виражений формою наказового способу).

В усному мовленні для поєднання компонентів надфразної єдності, або складного синтаксичного цілого, широко викори­стовуються ритмомелодійні засоби, виявом яких є інтонація. Ритмомелодійна оформленість складного синтаксичного ціло­го, як уже зазначалося, виявляється, зокрема, в тому, що паузи між окремими реченнями, що входять до його складу, відчут­но коротші за паузи, що відділяють складні синтаксичні цілі одне від одного. Крім того, при цьому відіграє роль підвищен­ня і пониження голосу. Так, у кінці складного синтаксичного цілого голос значно понижується, а на початку наступного — знову підвищується.