II. Крапелина доброти

Назустріч сонцю. Все вищі й гарніші. А я даленію, все менша й маліша, неначе кульбабка, уже відцвіла й облетіла, і в світі лишила крапелину доброти...

О. Зорич

Тепла долоня ранку

сонні повіки торка,

сонце ще в далеких краях,

сплять сини.

Цілунком колошкаю

їхні сни.

Вставати треба, до

школи йти.

Рука за руку, виходять із двору.

Все далі й далі за обрій ідуть.

Вправа 47. Із творів української художньої літератури випишіть 10 простих речень. Схарактеризуйте їх за метою висловлювання, емоцій­ністю та структурою.

49

ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ

§ 13. Поняття про члени речення як його складові елементи

Основними складовими елементами будь-якого речення є члени речення.

Члени речення — це повнозначні слова, а також сполучен­ня слів, що творять єдине неподільне ціле і, виражаючи певні синтаксичні відношення та перебуваючи у відповідних синтак­сичних зв'язках, становлять загальну структуру речення. Залеж­но від категорії і місця в загальній структурі речення можуть перебувати з іншими членами речення в таких синтаксичних відношеннях: предикативних, атрибутивних, об'єктних, адвер­біальних (обставинних), апозитивних чи напівпредикативних.

Основу будь-якого речення становлять його головні члени (підмет і присудок) у двоскладних реченнях або головний член — в односкладних. Саме ці головні, стрижневі члени ре­чення, перебуваючи між собою у предикативних відношеннях, утворюють структурну основу речення, його граматичний центр.

Окрім головних, до складу речення можуть входити друго­рядні члени, які становлять повнозначні (самостійні) слова або їх фразеологічні еквіваленти, що обслуговують головні члени речення, доповнюючи чи пояснюючи їх у тому чи тому відно­шенні. До другорядних членів речення належать додаток, озна­чення та обставини. З головними членами речення, а також між собою другорядні члени перебувають у підрядному зв'язку, вступаючи в атрибутивні (означення), об'єктні (додаток) чи ад­вербіальні (обставини) відношення, а в окремих випадках — також в апозитивні (від лат. аррозіііо — прикладка), виконую­чи роль означення-прикладки.

ДВОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

§ 14. Підмет і присудок як головні члени речення

Двоскладне речення має два граматичних склади — склад підмета і склад присудка. До складу підмета входить підмет разом зі словами, що відносяться до нього, а до складу присудка — присудок разом зі словами, що відносяться до нього.

50

Підмет і присудок, становлячи семантичну основу речення, його предикативне ядро, організуючий центр, називаються го­ловними членами речення. Між ними встановлюються преди­кативні відношення. Підмет і присудок пов'язані між собою як семантично, так і формально (граматично). Вони вказують на предмет і його ознаку в реченні. Головні члени речення взаєм­но обумовлюють один одного, що виражається в уподібненні їх форм. Зв'язок підмета й присудка, при якому їхні форми упо­дібнюються одна одній, називається координацією.

Координація — це своєрідний зв'язок між головними члена­ми речення, що виявляється в тісному взаємозв'язку і взаємо-обумовленості форм підмета й присудка. Так, у реченнях Я пишу, Ми читаємо форма особового дієслова присудка зале­жить від займенника-підмета такою самою мірою, як і форма підмета від дієслова-присудка. Отже, компоненти предикатив­ного ядра є водночас і підпорядковуючими, і підпорядкованими.