- •§ 1. Предмет синтаксису
- •§ 2. Основні одиниці синтаксису
- •§ 3. Основні засоби вираження синтаксичних відношень
- •§ 4. Осііонііі напрями у вивченні українського синтаксису
- •§ 6. Синтаксичні відношення у словосполученні
- •§ 7. Типи зв'язку слів у словосполученні
- •§ 8. Класифікація словосполучень
- •§ 10. Структурна схема і парадигма речення
- •§ 11. Види синтаксичного зв'язку в реченні
- •§ 12. Типи речень у сучасній українській мові
- •II. На прощання
- •II. Крапелина доброти
- •§ 13. Поняття про члени речення як його складові елементи
- •§ 14. Підмет і присудок як головні члени речення
- •§ 15. Підмет і форми його вираження
- •§ 16. Присудок і форми його вираження
- •§ 17. Простий дієслівний присудок
- •§ 18. Складений дієслівний присудок
- •§ 19. Складений іменний присудок
- •§ 20. Складний присудок
- •§ 21. Координація присудка й підмета
- •§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації
- •§ 23. Додаток
- •§ 24. Означення
- •§ 25. Узгоджене означення
- •§ 26. Неузгоджене означення
- •§ 27. Прикладка (апозиція)
- •§ 28. Обставини
- •§ 29. Загальні поняття про односкладні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний
- •§ 31. Означено-особові речення
- •§ 32. Неозначено-особові речення
- •§ 33. Узагальнено-особові речення
- •§ 34. Безособові речення
- •§ 35. Інфінітивні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 36. Поняття про односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 37. Номінативні речення
- •§ 38. Ґенітивні речення
- •§ 39. Вокативні речення
- •§ 41. Типи слів-речень
- •§ 43. Типи неповних речень
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 44. Поняття про порядок слів
- •§ 45. Прямий і зворотний (інверсійний) порядок слів
- •§ 46. Синтаксичне й актуальне членування речення
- •§ 47. Прямий порядок слів
- •§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок слів
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 49. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 51. Засоби вираження однорідності
- •§ 52. Однорідні і неоднорідні означення
- •§ 55. Засоби вираження звертання
- •§ 56. Поняття про відокремлення
- •§ 57. Відокремлені означення
- •§ 58. Відокремлені прикладки
- •§ 60. Відокремлені додатки
- •§ 6І. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції
- •§ 62. Речення, ускладнені вставними конструкціями
- •§ 63. Речення, ускладнені вставленими конструкціями
- •Складне речення як синтаксична одиниця
- •§ 64. Поняття про складне речення
- •§ 65. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 66. Основні типи складних речень
- •§ 68. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками
- •§ 70. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками
- •§ 71. Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками
- •§ 72. Складносурядні речення з протиставними сполучниками
- •§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення
- •§ 76. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 77. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 78. Складнопідрядні речення з підрядними присубстаятивно-атрибутивними
- •§ 79. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 80. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
- •§ 81. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 84. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 85. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення
- •§ 87. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 89. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 90. Загальні відомості
- •§ 91. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 92. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами
- •§ 93. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 94. Загальні відомості
- •§ 95. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 96. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 97. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 98. Конструкції з послідовною підрядністю
- •§ 99. Конструкції з супідрядністю
- •§ 100. Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю
- •§ 101. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв'язку
- •§ 104. Пряма мова
- •§ 105. Непряма мова
- •§ 106. Невласне пряма мова
- •§107. Діалог
- •§ 108. Цитата
- •§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле
- •§ 110. Засоби зв'язку між компонентами
- •§ 111. Структурні типи
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 112. Пунктуація як система правил вживання розділових знаків
- •§ 113. Основні принципи української пунктуації
- •§ 114. Типи розділових знаків
§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови
Складнопідрядні речення з підрядними умови — це такі складнопідрядні речення розчленованої структури, підрядна частина яких виражає реальну чи ірреальну (можливу, припустиму) умову, за якої відбувається чи могла б відбутися дія головної предикативної частини. Підрядні умовні частини відповідають на питання за якої умови? при якій умові?
192
Граматично підрядна частина складнопідрядних умовних речень залежить від присудка головної частини, проте споїм значенням вона стосується її в цілому. Підрядна частина може стояти перед головною, в середині її або після неї: Коли вже народився ти поетом, за все відповідай у цім житті (О. О.); пор.: За все, коли вже народився ти поетом, відповідай у цім житті; За все відповідай у цім житті, коли вже народився ти поетом.
Серед складнопідрядних речень з підрядними умови виокремлюють два різновиди: 1) складнопідрядні речення з реальною умовою; 2) складнопідрядні речення з ірреальною, можливою або припустимою умовою.
У складнопідрядних реченнях з реальною умовою підрядні частини поєднуються з головною за допомогою сполучників якщо, коли, як, раз, а присудки головної і підрядної предикативних частин можуть виражатися дієсловами у формі дійсного або наказового способу та інфінітивом: Коли народ усім своїм життям Присягся діло праве боронити, — Його ніколи не розбить громам І жодним океанам не залити! (М. Р.); Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим (М. С). Якщо підрядна частина стоїть перед головною, то в головній частині (як у другому з наведених прикладів) може виступати співвідносне слово то. Сполучник раз вживається переважно в розмовно-побутовому мовленні і вказує на неодмінну реалізацію умови: Раз ми разом, значить разом (П. Т.); В повітрі вже, видно, щось почули, раз дозори оце порозсилали в усі кінці (О. Г.).
У складнопідрядних умовних реченнях з ірреальною (можливою або припустимою) умовою підрядні частини приєднуються до головної за допомогою сполучників коли б, якби, зрідка -— аби: Якби не поезії дивнії чари, убогі жили б ми, понурі, як хмари (І. Ф.); Пам 'ять могла б убити нас, коли б не мала рятівної властивості забувати (Л. П.); Тебе я слухала б довіку, куме мій, аби б хотів співати (Л. Г.); От аби мати загубила пояс, то мав би Юхрим що трощити (М. С). До цього треба додати, що дієслово-присудок головної частини у складнопідрядних реченнях умови цього різновиду зазвичай стоїть у формі умовного способу.
§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети
Складнопідрядні речення з підрядними мети — це такі складнопідрядні речення розчленованої структури, підрядні чистини яких означають мету дії головної частини і відповідають на питання для чого? з якою метою?
193
Підрядні предикативні частини складнопідрядних речень цього різновиду можуть посідати будь-яке місце щодо головної: / несли ми сили наші, щоб звалити гнів віків (В. Сос); Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. К.); Пригнувшись, щоб не зачепитись за різьбу пухнастого гілля, дівчина виходить на дзвінку дорогу (М. С).
Підрядні частини складнопідрядних речень мети поєднуються з головною переважно за допомогою сполучників: щоб (щоби), аби та складених сполучників для того щоб, задля того щоб, затим щоб, з тим щоб, на те щоб, причому складений сполучник для того щоб та інші часто розчленовуються на співвідносні, вказівні слова, що входять до головної частини, і сполучник щоб, який залишається у підрядній частині: Для того щоб ознайомитися з будь-яким великим містом, треба обійти найбільш характерні його вулиці й завулки (П. П.); Я сказав для того, щоб тільки не йти з ним (Л. У.); А поклонивсь йому затим, щоб подратувати маляра (Г. К.-О.).