- •§ 1. Предмет синтаксису
- •§ 2. Основні одиниці синтаксису
- •§ 3. Основні засоби вираження синтаксичних відношень
- •§ 4. Осііонііі напрями у вивченні українського синтаксису
- •§ 6. Синтаксичні відношення у словосполученні
- •§ 7. Типи зв'язку слів у словосполученні
- •§ 8. Класифікація словосполучень
- •§ 10. Структурна схема і парадигма речення
- •§ 11. Види синтаксичного зв'язку в реченні
- •§ 12. Типи речень у сучасній українській мові
- •II. На прощання
- •II. Крапелина доброти
- •§ 13. Поняття про члени речення як його складові елементи
- •§ 14. Підмет і присудок як головні члени речення
- •§ 15. Підмет і форми його вираження
- •§ 16. Присудок і форми його вираження
- •§ 17. Простий дієслівний присудок
- •§ 18. Складений дієслівний присудок
- •§ 19. Складений іменний присудок
- •§ 20. Складний присудок
- •§ 21. Координація присудка й підмета
- •§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації
- •§ 23. Додаток
- •§ 24. Означення
- •§ 25. Узгоджене означення
- •§ 26. Неузгоджене означення
- •§ 27. Прикладка (апозиція)
- •§ 28. Обставини
- •§ 29. Загальні поняття про односкладні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний
- •§ 31. Означено-особові речення
- •§ 32. Неозначено-особові речення
- •§ 33. Узагальнено-особові речення
- •§ 34. Безособові речення
- •§ 35. Інфінітивні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 36. Поняття про односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 37. Номінативні речення
- •§ 38. Ґенітивні речення
- •§ 39. Вокативні речення
- •§ 41. Типи слів-речень
- •§ 43. Типи неповних речень
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 44. Поняття про порядок слів
- •§ 45. Прямий і зворотний (інверсійний) порядок слів
- •§ 46. Синтаксичне й актуальне членування речення
- •§ 47. Прямий порядок слів
- •§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок слів
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 49. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 51. Засоби вираження однорідності
- •§ 52. Однорідні і неоднорідні означення
- •§ 55. Засоби вираження звертання
- •§ 56. Поняття про відокремлення
- •§ 57. Відокремлені означення
- •§ 58. Відокремлені прикладки
- •§ 60. Відокремлені додатки
- •§ 6І. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції
- •§ 62. Речення, ускладнені вставними конструкціями
- •§ 63. Речення, ускладнені вставленими конструкціями
- •Складне речення як синтаксична одиниця
- •§ 64. Поняття про складне речення
- •§ 65. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 66. Основні типи складних речень
- •§ 68. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками
- •§ 70. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками
- •§ 71. Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками
- •§ 72. Складносурядні речення з протиставними сполучниками
- •§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення
- •§ 76. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 77. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 78. Складнопідрядні речення з підрядними присубстаятивно-атрибутивними
- •§ 79. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 80. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
- •§ 81. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 84. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 85. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення
- •§ 87. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 89. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 90. Загальні відомості
- •§ 91. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 92. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами
- •§ 93. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 94. Загальні відомості
- •§ 95. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 96. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 97. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 98. Конструкції з послідовною підрядністю
- •§ 99. Конструкції з супідрядністю
- •§ 100. Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю
- •§ 101. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв'язку
- •§ 104. Пряма мова
- •§ 105. Непряма мова
- •§ 106. Невласне пряма мова
- •§107. Діалог
- •§ 108. Цитата
- •§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле
- •§ 110. Засоби зв'язку між компонентами
- •§ 111. Структурні типи
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 112. Пунктуація як система правил вживання розділових знаків
- •§ 113. Основні принципи української пунктуації
- •§ 114. Типи розділових знаків
§ 32. Неозначено-особові речення
Неозначено-особовими називаються односкладні речення, що означають дію, яка здійснюється безвідносно до діючої особи, тобто невизначеним суб'єктом.
Головний член неозначено-особових речень може бути виражений:
дієсловом 3-ї особи множини теперішнього часу: Нам дають чаю, гарячого міцного (М. К.); На те коня кують, щоб не спотикався (Н. тв.);
дієсловом 3-ї особи множини майбутнього часу: Поділять тебе, земле, ой поділять (М. К.); Ходім, сину, смеркається, а не пустять в хату, то й надворі будем ночувати (Т. Ш.);
дієсловом минулого часу дійсного способу у множині: На лимані не солили риби в бочках (І. Н.-Л.); Ранком вивели їх з ка зарми на двір, розставили лавами (П. М.); Виводили розкріпле них коней, розбирали збрую (О. Г.);
дієсловом умовного способу в множині: Коли б Мирославі не говорили це, вона б заспокоїлась (А. Г.); Метеличиху негайно судили б і погнали б на каторгу (А. Ш.).
У неозначено-особових реченнях увага зосереджується на факті, події, дії, а діюча особа залишається або не названою (оскільки вказівка на неї, на думку мовця, неістотна), або не-визначеною чи взагалі невідомою, а тому і вказівка на неї неможлива. У будь-якому разі ці речення залишаються без граматичного підмета. Однак невизначеність особи зовсім не означає зниження її активності як виконавця дії, просто цей виконавець не має значення, важливою є лише виконувана ним дія, що, зрештою, зумовлюється специфікою речень цього типу.
На відміну від означено-особових речень, які зазвичай синонімічні і співвідносні з двоскладними, неозначено-особові речення становлять цілком самостійний структурно-семантичний різновид. Односкладність властива їм органічно і пов'язана з головною особливістю їх граматичної семантики: вони позначають дію безвідносно до конкретного виконавця і дають можливість зосередити всю увагу на її характері, повністю абстрагуючись від діючих осіб. Зосередженню уваги на дії сприяє також те, що можливих учасників (хоча й чітко не визначених) можна в загальних рисах з'ясувати за обставинами місця, характером самої дії тощо. Граматична форма 3-ї особи множини, що найчастіше виступає в таких реченнях головним членом, є виразником загальної граматичної семантики неозначено-особових речень, а не множинностей суб'єктів: вона вживається й тоді, коли реальним виконавцем дії є одна людина (наприклад, Ранком принесли телеграму).
92
Важливою особливістю граматичної семантики неозначено-особових речень є також те, що за їх допомогою виражаються тільки вияви людської діяльності. Цим вони відрізняються від безособових речень, які виражають дію стихійних сил. Ці речення позначають такі вияви людської діяльності, для повідомлення про які вказівка на виконавця є неістотною, непотрібною чи навіть неможливою. Найчастіше вони вживаються тоді, коли йдеться про здійснення якоїсь колективної діяльності: Нас зустрічають хлібом-сіллю (С. С); В штабі мене трохи знали (Ю. Я.).
Значно рідше, ніж про вияви колективної діяльності, у формі неозначено-особових речень повідомляється про окремі дії однієї чи кількох осіб, при цьому приводом для вживання їх в одних випадках є невідомість діючої особи (принаймні у певний момент описуваних подій): До суду кличуть (Т. Ф.); Вкрали гроші у Павлюка (І. Ф.). В інших випадках неозначено-особові речення використовуються, коли діюча особа відома мовцеві, зокрема, коли ця особа — сам мовець: Тепер додому тебе не відпустять (А. Ш.) (мається на увазі: не відпустить начальник); Судили мене, оправдали, та що мені тепер з того! (А. Т.) (мається на увазі: судив суд, суддя). Отже, загальні особливості граматичної семантики неозначено-особових речень виявляються за будь-яких варіантів їхнього використання.
Найчастіше неозначено-особові речення вживаються в усно-розмовному мовленні, внаслідок чого деякі з них перетворилися на усталені звороти. Пор.: Бери лопату. Кому кажуть"? У нас проханих не люблять (М. С.); Кого питають? Однак нерідко їх можна зустріти і в художньому, і в публіцистичному стилі, і в діловому мовленні, зокрема в оголошеннях, інформаціях тощо: Просять дотримуватися тиші; У нас не палять!; Тут продаються квитки на футбол.