Середня освіта

У Наддніпрянській Україні

Класичні 8-річні гімназії та 6-річні реальні училища — російськомовні; обмежений вступ євреїв, вихідців з нижчих верств насе­лення; висока плата за навчан­ня;

з 1870 р. працюють жіночі гімназії та 4-річні прогімназії; кількість середніх навчальних закладів незначна й не могла охопити всіх бажаючих; інститути шляхетних дівчат, кадетські корпуси приймали тільки дітей дворян

На західноукраїнських землях

• Гімназії діяли тільки у Львові та Перемишлі;

• мова навчання — польська, угор­ська, німецька;

• українські учні становили лише 16%;

Незадовільний стан середньої освіти на Буковині та Звкарпитті.

Вища освітадоступна переважно представникам панівних класів, ведеться російською, польською, німецькою мовами.

• У Наддніпрянській Україні Крім Харківського та Київського, відкрито Новоросійський універ­ситет в Одесі (1865 р.), Харківський, Київський політехнічні інститути, Ніжинський юридичний ліцей, Вище гірниче учи­лище в Катеринославі;

певний час працювали вищі жіночі курси в Києві (1878 р.)

На західноукраїнських землях Відкрито Чернівецький університет, Львівський політехнічний інститут, Академію ветеринарної медицини у Львові; заснування кафедри істо­рії України у Львівсько­му університеті

Наука. Природничі науки:

— О. Ляпунов працював над проблемами стійко­сті й рівноваги руху механічних систем;

— І. Мечніков відкрив явище фагоцитозу — по-. глинання клітинами організму мікробів, ство­рив теорію утворення багатоклітинних ор­ганізмів з одноклітинних;

І. Мечніков не знайшов підтримки в Росії, виїхав до Парижа і став |першим українцем, який отримав Нобелівську премію.

• М. Гамалія створив разом з Мечніковим першу в Росії та другу в світі бактеріологічну станцію (1886 р.);

• Ю. Шимановський винайшов чимало медич­них інструментів, працював над проблемами хірургії;

• /. Пулюй відкрив рентгенівське випромінюван­ня; у співпраці з П. Кулішем та І. Нечуєм-Левицьким переклав українською мовою Псалтир та Євангеліє.

Гуманітарні науки:

• М. Костомаров започаткував наукове вивчен­ня історії України із залученням вітчизняних та закордонних архівів («Богдан Хмельниць­кий»);

• В. Антонович обґрунтував національну особ­ливість минулого українського народу («Про походження козацтва», «Бесіди про часи ко­зацькі на Україні»);

• М. Грушевський у 1898 р. випустив перший том десятитомної «Історії України-Русі», яка залишається найґрунтовнішим дослідженням з історії України;

• Д. Яворницький в «Історії запорозьких ко­заків» проаналізував багатий матеріал з цьо­го питання.

3. Мовознавство і література.

• Праця видатних мовознавців О. Потебні, П. Чубинського, П. Житецького.

• З'явилися нові теми — майнове розшару­вання селянства, життя робітників, по­шук інтелігенцією свого місця в суспільстві, соціальна і національна боротьба.

• Посилюється публіцистичність художніх творів.

• Видатні українські літератори:

• П. Куліш роман «Чорна рада»;

• Панас Мирний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні? »;

• /. Франко поеми «Марійка», «Наймичка», вірші «Каменярі», «Вічнийреволюціонер»;

• Леся Українка поеми « Кам 'яний господар », драма-феєрія «Лісовапісня»;

• В. Стефаник новели з життя західноукраїн­ського селянства.