14 Жовтня 1942 р. — створення упа (Української повстанської армії проводу оун), яка вела бороть­бу як проти німців, так і проти радянської влади.

Форми боротьби:

• створення органів місцевого самоврядування;

• участь у створенні й діяльності української преси, культурно-освітніх закладів, через які поширюва­лися самостійницькі настрої;

• створення підпільних, партизанських і регуляр­них військових структур.

У результаті національна течія зберегла ідею не­залежності України й зробила свій внесок у розгром німецько-фашистських загарбників.

Визволення території України від гітлерівських окупантів

19 листопада 1942 — 2 лютого 1943 р. — Сталінградська битва, яка поклала початок корінно­му перелому в війні на користь СРСР.

18 грудня 1942 р. — звільнення першого населе­ного пункту УРСР — с. Півнівки Ворошиловградської області.

Січень — початок березня 1943 р. — наступальні операції радянських військ, у ході яких було звільне­но значну частину Донбасу, 16 лютого вперше звільне­но Харків.

19 лютого — 25 березня 1943 р. — контрнаступ німецько-фашистських військ із району Краснограда та Красноармійська Харківської області; знову втративши Харків та Бєлгород, радянські війська героїчними зусиллями зупинили ворога.

5 липня — 23 серпня 1943 р. — Курська битва, в ході якої було визволено Лівобережну Україну та Донбас (23 серпня 1943 р. остаточно звільнено Харків).

Вересень — листопад 1943 р. — героїчна битва за Дніпро (за успішне форсування Дніпра та небачений героїзм 2438 радянським воїнам було присвоєно зван­ня Героя Радянського Союзу).

6 листопада 1943 р. — визволення Києва.

24 грудня 1943 — 29 лютого 1944 р. — Жито-мирсько-Бердичівська, Кіровоградська, Корсунь-Шевченківська (найбільша, що мала результатом оточення 11 ворожих дивізій чисельністю 80 тис. чол.), Рівненсько-Луцька, Нікопольсько-криворізька операції.

4 березня — середина квітня 1944 р. — Проскурово-Чернівецька, Умансько-Ботошанська, Березнегувато-Снігірівська, Одеська операції.

У результаті цих наступальних операцій було зві­льнено Правобережну й Південну Україну.

26 березня 1944 р. радянські війська вийшли на кордон із Румунією, 8 квітня 1944 р. — на кордон із Чехословаччиною.

8 квітня —12 травня 1944 р. — Кримська насту­пальна операція, яка завершилася визволенням Кри­му. Ця перемога затьмарилася черговим злочином сталінського режиму. У травні 1944 р. за звинувачен­ням у зраді з півострова було депортовано у віддалені райони СРСР 191 тис. татар, 15 тис. греків, 12,4 тис. болгар, 10 тис. вірмен.

13—29 липня 1944 р. — Львівсько-Сандомирська операція (27 липня звільнено Львів, Перемишль; фор­суванням річки Вісли закінчився розгром німецької групи армій «Північна Україна»).

20-29 серпня 1944 р. — Яссько-Кишинівська операція, в ході якої визволено Молдавську PCP та Ізмаїльську область України, розгромлено групу армій «ПівденнаУкраїна».

8 жовтня 1944 р. — визволення останнього окупо­ваного фашистами населеного пункту УРСР — с. Лавочне Дрогобицької області.

28 жовтня 1944 р. — завершилося визволення Закарпаття, остаточне вигнання фашистських оку­пантів з українських земель.

Особливості радянського партизанського руху 1943-1944 pp.

— Активізація антифашистської боротьби на окупо­ваних територіях у зв'язку з наступом радянських військ.

• Узгодження дій партизанів з операціями Червоної армії.

• Зростання чисельності партизанських загонів (в Україні діяло понад ЗО великих з'єднань та по­над 80 окремих загонів).

• Глибокі рейди в тил ворога з метою зірвати плани гітлерівців із перетворення України на «випалену пустелю», визволення окремих районів тощо (Кар­патський рейд С. Ковпака, рейди П. Вершигори. Я. Мельника та ін.).

• Зміцнення зв'язків між керівним центром та ок­ремими загонами (забезпечення партизан зброєю, продовольством, медикаментами з центру).

Діяльність ОУН-УПА у 1943-1944 рр.

— Остаточне оформлення структури УПА, об'єднан­ня окремих загонів під загальним керівництвом (головний командир — Р. Шухевич).

• Визволення значної території Полісся, Волині, Галичини, створення тут української адміністра­ції («українських республік»).

• Конфлікт із польською адміністрацією, який ви­лився у взаємні «етнічні чистки».

• Липень 1944 р. — проведення установчих зборів представників політичних сил, метою яких було проголошення самостійної України та обрання Української головної визвольної ради (УГВР) — вищого керівного органу національно-визвольної боротьби українського народу — та Генерального секретаріату, який очолив Р. Шухевич.

— Перетворення УПА на серйозну військову силу (на 1944 р. її кількість складала 60-90 тис. бійців).

Героїчна праця українців у тилу

• Основним гаслом працівників тилу було «Все для фронту! Все для перемоги! ».

• Організація роботи евакуйованих підприємств У тилу.

• Збільшення випуску воєнної продукції.

• Організація соціалістичних змагань (боротьба бри­гад за звання фронтових тощо).

• Самовіддана праця жінок, підлітків, старих людей.

• Героїчна праця трудівників села, які забезпечува­ли Червону армію продовольством.

Наслідки війни для України

• Загальні демографічні втрати під час Другої світо­вої війни склали близько 14 млн осіб.

• Матеріальні збитки в Україні склали близько 286 млрд. крб (42 % від загальних у СРСР).

• Зруйновано 714 міст і селищ, 28 тис. сіл, 16,5 тис. промислових підприємств.

Культура України в роки війни

Освіта

• Руйнація значної частини шкіл та знищення їх матеріальної бази в роки окупації.

• Спрямування освітньої політики фашистів на оку­пованій території на понімечення українського населення (дозвіл лише початкової та професійної освіти, обов'язкове вивчення німецької мови, нав­чання за програмами, розробленими німецькими чиновниками).

• Створення для дітей-сиріт у східних районах СРСР дитячих будинків та інтернатів (сюди було пе­реміщено з України 500 дитячих садків та інтер­натів, 257 дитячих будинків).

— Налагодження роботи вузів України в евакуації (пов'язане із звільненням території України від фашистських загарбників).

Наука

• Евакуація на схід наукових закладів України, у тому числі й Академії наук У PCP.

• Утворення при Президії АН УРСР Науково-технічного комітету сприяння обороні на чолі з О. Богомольцем.

• Плідна робота українських учених у різних галу­зях:

• розробка технології виплавки броньованих ста­лей (академік М. Доброхотов);

• метод автоматичного дугового зварювання під флюсом під час збирання танків Т-34 (Інститут електрозварювання АН УРСР на чолі з Є. Па-тоном);

• наукові досягнення у галузі медицини (винай­дення сироватки для лікування ран колективом Інституту клінічної фізіології на чолі з О. Бо­гомольцем, створення препарату для згор­тання крові Інститутом біохімії АН УРСР під керівництвом О. Палладіна, інтенсивна робо­та з вивчення раньової інфекції Українського інституту клінічної медицини на чолі з М. Стра-жескутаін.);

• створення фахівцями гуманітарних наук бригад лекторів, які виступали з доповідями на війсь­ково-історичну тематику на передовій, у гарнізо­нах міст, винищувальних батальйонах тощо.

Література

• Участь українських літераторів у захисті Вітчиз­ни (добровольцями на фронт пішли А. Головко, М. Бажан, С. Скляренко, О. Гончар та ін.; 109 із 200 членів Спілки письменників перебували на фронті).

• Створення з ініціативи Спілки радянських пись­менників трьох агітаційних бригад, які працюва­ли у військових частинах, шпиталях, на оборон­них підприємствах і своїми виступами зміцнювали бойовий дух радянських воїнів.

• Робота українських письменників воєнними ко­респондентами, редакторами дивізійних видань (вихід газети Південно-Західного фронту «Крас­ная Армия », газети « За Радянську Україну », у ре­дакціях яких працювали М. Бажан, А. Малишко, С. Головінський, Л. Первомайський, О. Корнійчук та ін.).

• Широка публіцистична діяльність українських письменників (публікація творів О. Довженка «Перед боєм», «Україна в огні», патріотичних віршів П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, В. Сосюри та ін.).

• Контроль сталінського керівництва над діяльністю українських письменників.

• Робота українських радіостанцій (ім. Т. Шевченка у Саратові, «Радянська Україна» у Москві та ін).

Мистецтво

• Евакуація майже 50-ти театрів на схід.

• Комплектування з евакуйованих українських те­атрів фронтових бригад за участю найкращих ак­торів (Київський театр опери та балету ім. Т. Шев­ченка створив 22 бригади, які працювали на 4-х фронтах і дали 920 концертів).

• Виступи майстрів сцени перед фронтовиками на передовій (3. Гайдай, І. Паторжинський, М. Гришко та ін.).

• Створення у 1941 р. у Ворошиловграді музич­но-драматичного колективу, який дав близько 300 спектаклів і концертів для військових час­тин і госпіталів.

• Розвиток кінодокументалістики (перший кіноре­портаж — «Із фронтів Вітчизняної війни» (вересень 1941 р.), за період війни українські операто­ри відзняли близько 300 документальних фільмів і кіносюжетів, серед яких фільми О. Довженка «Битва за нашу Радянську Україну» (1943 р.), «Перемога на Правобережній Україні» (1945 р.) та ін.).

• Діяльність в евакуації Київської та Одеської кіно­студій (випуск фільмів, сповнених патріотизму: « Олександр Пархоменко », «Як гартувалася сталь »; «Партизани в степах України»; було організовано їх показ у кінотеатрах країни і на фронті). Основна темау творчості українських художників— захист Вітчизни (випуск плакатів, листівок, кари­катур тощо). Найвідомішими творами українських художників воєнного періоду були: «Гнів Шев­ченка — зброя перемоги» В. Касіяна, «Розчавимо фашистську гадину» О. Олександрова, «Україна вільна» В. Корецького та ін.