Перші перемоги повстанців (1648 р.):

19 квітня — 6 травня 1648 р. — битва в урочищі біля річки Жовті Води, в якій загинув командувач польським загоном Стефан Потоцький.

15-16 травня 1648р. — битва під Корсунем; у по­лон потрапили польські командувачі М. Потоцький і М. Калиновський.

11-13 вересня 1648 р. — битва під Пилявцями;польські війська тікали разом із командувачами. Ко­закам дісталися 90 гармат, запаси пороху та зброї, коні та інше майно на суму близько 10 млн злотих. Після пилявецької втечі поляків іронічно називали « пилявчиками ».

27. вересня — 16 жовтня 1648р. — облога Львова, яка була знята тільки після сплати львів'янами ви­купу — понад 1 млн злотих.

28. жовтня — 14 листопада 1648 р. — облога Замостя, що закінчилася перемир'ям із Польщею.

Умови перемир'я 1648 р.:

• припинення воєнних дій;

• повернення козакам їхніх вольностей;

• учасники повстання амністовані.

23 грудня 1648 р. Хмельницький з тріумфом по­вернувся до Києва.

Напрямки діяльності б. Хмельницького взим­ку 1648-1649 рр.:

• формує київський полк;

• установлює дипломатичні відносини з Туреччи­ною, Угорщиною, Молдовою, Московським цар­ством;

• веде переговори з польським урядом, вимагаючи ліквідувати в Україні уніатську церкву, поверну­ти запорозькому війську всі привілеї та вольності, визнати гетьмана васалом польського короля;

• заявляє про намір «відірвати від ляхів усю Русь і Україну»;

• проводить мобілізацію до війська.

Продовження воєнної кампанії

Воєнні дії 1649р.Улітку 1649р. Б. Хмельницький атакує Галичину і починає облогу Збаража,куди відступила польсь­ка армія. На допомогу оточеним просувалася 30-ти-сячне польське військо. Козацька армія вийшла на­зустріч польському підкріпленню. У серпні 1649 р. під Зборовомполяки опинилися в оточенні, а сам король ледь не потрапив у полон. Проте кримський хан змусив Хмельницького піти на поступки поля­кам і укласти мир.

Зборівський договір (1649 р.)

1. Влада гетьмана поширювалася на Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства;

2. реєстр становив 40 тис. козаків;

3. державні посади в Гетьманщині мали обіймати тільки українці;

4. повстанцям було гарантовано повну амністію;

5. питання про долю унії та церковне майно мало бути винесене на найближчий сейм;

6. євреї та єзуїти повинні були залишити Україну.

Наслідки договору:

• ані Україна, ані Річ Посполита не були задоволені договором: почалися антигетьманські виступи се­лян і міщан, що не потрапили до реєстру;

• польсь­кий сейм схилявся до силового розв'язання ко­зацького питання і протягом 1650 р. готувався до війни з Гетьманщиною;

• договір створив умови для формування української державності. .

Воєнні дії 1651 р.

Узимку 1651 р. поляки відновлюють воєнні дії та захоплюють прикордонні козацькі міста Чернівці, Шаргород, Ямпіль, оточують Вінницю.

У червні-липні 1651 р. під Берестечком,на кор­доні Галичини та Волині, відбулася одна з наймас-штабніших битв Європи XVII ст. Хмельницький за­знав у ній поразки — знову через зраду кримського хана. Козацькі війська опинилися в оточенні, тільки завдяки рішучості наказного гетьмана І. Богу на час­тина війська змогла прорватися через болота і річку. 300 козаків прикривали відхід армії. На пропозицію дарувати їм життя, якщо складуть зброю, вони де­монстративно повитрушували гроші з гаманців і про­довжували оборону. Козаки втратили понад ЗО ти­сяч воїнів.

Татари несподівано для всіх утекли з поля бою, переслідувані польською кіннотою. Вони навіть не забрали тіла загиблих співвітчизників, чого раніше ніколи не бувало. Пізніше татари пояснювали свою втечу тим, що начебто отримали напередодні листи, в яких повідомлялося, що у вирішальний момент битви козаки об'єднаються з польсь­ким військом і знищать татар. Наслідки для української армії були жахливими: татари лишили без захисту лівий фланг. Сам Хмельницький кинувся повернути татар, татари полонили його, і військо залишилося фактично без керівництва. По­ляки захопили багаті трофеї: печатку Війська Запорозького, знамена, меч, подарований гетьману Константинопольським | патріархом, скарбницю.

Н. Яковенко вважає, що до Берестецької битви повстання ще було громадянською війною всередині Речі Посполитої; після неї воно «остаточно перерос­тає на українсько-польську війну».

Становище України було важким, але й польсь­ка армія потерпала від голоду, епідемій та партизан­ської війни, розгорнутої місцевим населенням. У та­ких умовах був підписаний тяжкий для України Біло­церківський договір.